Рішення № 15231219, 12.05.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.11 Справа № 6/57/2011

За позовом

Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Рівне

до Приватного підприємства “Гавриліна і К”, м. Стаханов Луганської області

про стягнення 13 984 грн. 69 коп.

Суддя Василенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув;

Суд вважає, що позивач при написанні прохальної частини позову припустив помилки в частині боргу та пені. Так, позивачем зазначено стягнути 6125 грн. 25 коп., пеню у сумі 1179, 02 грн. Тоді як фактично за текстом позовної заяви, заперечень та розрахунку зазначається сума боргу 11777 грн. 33 коп. та сума пені 1190 грн. 80 коп. Крім цього, суд вважає, що позивач припустив помилки при написанні прохальної частини позову в частині 3% річних та інфляційних нарахувань. Так, зазначено 3% річних в сумі 236 грн. 18 коп., інфляційні збитки в сумі 957, 86 грн. Тоді як фактично за текстом позовної заяви, заперечень та розрахунку 3% річних складають 227 грн. 48 коп., а інфляційні нарахування складають 789 грн. 08 коп.

З урахуванням наведених виправлень слід зазначити, що 11777,33 грн. + 1190,80 грн. + 227,48 грн. + 789,08 грн. = 13984,69 грн., що і було визначено позивачем як ціна позову та саме з цієї суми позивачем сплачено державне мито у встановленому законом розмірі.

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 13984 грн. 69 коп., в тому числі: борг в сумі 11777 грн. 33 коп., пеня у сумі 1190 грн. 80 коп., 3% річних у сумі 227 грн. 48 коп., інфляційні нарахування у сумі 789 грн. 08 коп. Сторони не скористалися своїм правом участі у засіданні суду та не забезпечили явку своїх повноважних представників.

В той же час, від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача та додаткові документи у справі. Крім цього, позивач клопоче перед судом про розгляд справи за умови відсутності його повноважного представника. Вказане клопотання позивача задовольняється.

Незважаючи на відсутність сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Так, відповідач за відзивом на позовну заяву проти позову заперечує та зокрема зазначає, що між сторонами у справі не укладалося договору заявки №28/05-01 від 28.05.2010. Крім того, за вказаним у позові договором перевізником виступав Багнюк Сергій Володимирович, а послуги фактично надавалися Багнюком Володимиром Павловичем На думку відповідача у позивача відсутнє право вимоги заборгованості заявленої в даному позові.

Позивач з доводами відповідача не погодився та надав відповідні заперечення, за якими в тому числі вказав на те, що у позовній заяві помилково було вказано договір заявка б/н від 17.07.2009, тоді як повинно бути зазначено договір-заявка № 28/05-01 від 28.05.2010.

Розглянувши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.

На підставі договору № 121 від 22.02.2010 та заявки від 28.05.2010 № 28/05-1 (з урахуванням заперечень) позивачем в повному обсязі були виконані послуги з перевезення вантажів відповідача автотранспортним засобом реєстраційний номер ВК 31017АН/ВК51010ХК по маршруту Україна (м. Запоріжжя) Німеччина, що на думку позивача підтверджується відповідними міжнародними товарно-транспортними накладними.

За виконання вказаного перевезення відповідач повинен був оплатити послуги позивача в сумі 17777 грн. 33 коп., що здійснено не було, у звязку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідач позовні вимоги оспорив з підстав, наведених у відзиві.

Оцінивши матеріали справи та доводи представника позивача у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

22.02.2010 між Приватним підприємством «Гавриліна і К»(відповідач у справі) і ФОП ОСОБА_1. (позивач у справі) був підписаний договір № 121 на транспортне обслуговування.

За умовами вказаного договору відповідач «Експедиція»за договором доручає, а позивач «Перевізник»за договором приймає на себе зобовязання здійснити перевезення вантажу, заявленого експедицією. Конкретні умови оговорюються сторонами у додаткових договорах-заявка, де зазначаються тип вантажу, маршрут, вантажовідправники, вантажоотримувачи, тип транспортного засобу та інше.

Згідно розділу 2 договору позивач зобовязаний надати узгоджені з відповідачем транспортні засоби та здійснити перевезення.

Відповідач в свою чергу зобовязаний надавати необхідну перевізнику інформацію та здійснювати оплату послуг останнього.

Згідно п. 4.1 договору платежі здійснюються у національній валюті шляхом банківського переводу на рахунок перевізника, якщо інше не встановлено в договорі-заявці.

Згідно п. 2.2 договору оплата здійснюється на підставі рахунку перевізника протягом 5 банківських днів після отримання оригіналів документів, якщо інше не оговорено у договорі-заявці.

Із матеріалів справи вбачається, що 28.05.2010 між сторонами у справі підписано договір заявку № 28/05-01 (арк. справи 12). У договорі-заявці було визначено найменування вантажу, маршрут та інші відомості, а також зазначено типи двох автомобільних засобів якими повинен перевозитися вантажі.

Крім цього, зазначена вартість послуг 1200 євро за курсом НБУ на день завантаження кожного автомобіля оплата шляхом безготівкового рахунку протягом 10 днів за оригіналами документів.

Із наданих позивачем документів, в тому числі міжнародних товарно-транспортних накладних вбачається, що фактично послуги були надані відповідачу у відповідності до договору-заявки від 28.05.2010, але перевезення здійснювалося ОСОБА_1.

За поясненнями позивача вказано, що між ним та ФОП ОСОБА_1. було підписано замовлення № 28/05/10-1 від 28.05.2010, за якими позивач, для перевезення вантажів відповідача, замовив у ОСОБА_1. певні типи автомобілів, якими і було здійснено відповідне перевезення.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що ним фактично були отримані послуги, передбачені в договорі №121 від 22.02.2010 та договорі-заявці № 28/05-1 від 28.05.2010, підписаними з позивачем. Крім цього, позивач зазначає, що замовлялися два автомобіля, вартість послуг одного з них була оплачена відповідачем в повному обсязі згідно платіжного доручення № 2136 від 11.08.2010 в сумі 11777 грн. 33 коп.

Відповідачем вказаний факт не оспорений.

Також із міжнародних вантажно-транспортних накладних вбачається, що перевезення здійснювалося ОСОБА_1., але послуги були частково оплачені саме позивачу - ОСОБА_1 на підставі договору та відповідного рахунку.

Позивач вказує на те, що направив відповідачу рахунок на оплату №37 від 09.06.2010 на суму 11777 грн. 33 коп., який був отриманий відповідачем згідно повідомлення про поштове вручення від 29.06.2010. Але при огляді вказаного повідомлення, копія якого долучена до матеріалів вбачається, що воно відправлялося Багнюком Т.В., а не ОСОБА_1., який є позивачем по даній справі, у звязку з чим вказане повідомлення не може бути належним доказом направлення та вручення відповідачу рахунку №37 від 09.06.2010, складеного ОСОБА_1.

Як було наведено вище, сторони узгодили, що вартість послуг кожного автомобіля складає 1200 євро по курсу НБУ на день завантаження автомобіля. Згідно довідки ПАТ КБ «Приватбанк»офіційний курс євро відносно гривні станом на 31.05.2010 становив 9, 8144440. На підставі розрахунку позивача 1200 євро х 9,8144440 = 11777, 33 грн., тобто за доводами позивача, відповідачем не оплачені послуги щодо перевезення в сумі 11777 грн. 33 коп.

За умовами договору та договору-заявки оплата здійснюється відповідачем після отримання оригіналів документів, але в матеріалах справи відсутні будь-яки докази про вручення відповідачу оригіналів документів у звязку з чим неможливо встановити строк з якого у позивача виникло право вимоги заборгованості.

Але приписами статті 530 ЦК України зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В даному випадку позивач виступає як кредитор, а відповідач як боржник.

Із матеріалів справи вбачається, що з метою отримання оплати вартості наданих авто послуг, позивач склав претензію від 25.01.2011 та 27.01.2011 направив її відповідачу і вказана претензія була отримана останнім 01.02.2011 (повідомлення про вручення поштового відправлення арк. справи 8). В той же час, претензія позивача була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки законом не встановлено певної форми вимоги, в даному випадку можна вважати вимогою на оплату, зазначену вище претензію позивача.

Тобто, у позивача виникло право вимоги заборгованості в сумі 11777 грн. 33 коп. на 8-й день після направлення претензії, а саме з 04.02.2011.

Виходячи з наведеного, слід зазначити, що на момент звернення із позовом у відповідача виникло право вимоги з відповідача суми заборгованості за фактично надані автопослуги у розмірі 11777 грн. 33 коп., у звязку з чим позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1190 грн. 80 коп. за період з 09.07.2010 по 28.02.2011 слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 7 договору-заявки № 28/05-01 від 28.05.10 сторони узгодили, що у разі прострочки платежів вина сторона повинна заплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Позивачем пеня нарахована за період з 09.07.2010 по 28.02.2011, але фактична прострочка почалася з 04.02.2011 у звязку з чим розрахунок пені слід здійснювати за період з 04.02.2011 по 28.02.2011 (в межах періоду заявленого у позові).

Так, термін прострочки складає 25 діб і пеня за вказаний період складає 125 грн. 03 коп. (облікова ставка НБУ 7,75). З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені слід задовольнити частково в сумі 125 грн. 03 коп., в решті відмовити.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 789 грн. 08 коп. і 3% річних в сумі 227 грн. 48 коп. за період з 09.07.2010 по 28.02.2011 слід вказати, що наведений позивачем розрахунок є невірним з підстав наведених вище, у звязку з чим прострочку слід рахувати за період з 04.02.2011 по 28.02.2011.

Так, 3 % річних за вказаний період складають 24 грн. 19 коп. В той же час, слід зазначити, що індекс інфляції на лютий 2011 складає 100,9%, у звязку з чим інфляційні нарахування за період з 04.02.2011 по 28.02.2011 від суми заборгованості 11777, 33 грн. за 25 діб прострочення складають 813 грн. 92 коп. Але позивачем до стягнення заявлені інфляційні нарахування в сумі 789 грн. 08 коп., у звязку з чим не має підстав для перевищення заявленої до стягнення суми. На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних слід задовольнити частково в сумі 24 грн. 19 коп., а інфляційних нарахувань в сумі 789 грн. 08 коп. У задоволенні решти вимог відмовити. На підставі викладеного, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 11777 грн. 33 коп., пеню в сумі 125 грн. 03 коп., інфляційні нарахування в сумі 789 грн. 08 коп., 3% річних в сумі 24 грн. 19 коп. (усього 12715 грн. 90 коп.) У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог. На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Гавриліна і К», м. Стаханов Луганської області, вул. Пономарчука, б. 15, офіс № 21, код 36164406 на користь:

- Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, борг в сумі 11777 грн. 33 коп., пеню в сумі 125 грн. 03 коп., інфляційні нарахування в сумі 789 грн. 08 коп., 3% річних в сумі 24 грн. 19 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 127 грн. 16 коп. витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у сумі 214 грн. 58 коп., видати наказ позивачу. 3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 17.05.2011.

Суддя Т.А.Василенко