Рішення № 15230930, 12.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/8412.05.11 За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

третя особаАвтогосподарство ГУ МВС України в Київській області

про стягнення коштів в порядку регресу

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 05.06.2010р.);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 11/138 від 08.02.2011р.);

від третьої особи: не зявились.

В судовому засіданні 12 травня 2011 року по справі було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (відповідач) третя особа: Автогосподарство ГУ МВС України в Київській області, про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 11 911,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику АСТ «Вексель»було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом № ВВ/6517777. При цьому, у звязку з тим, що АСТ «Вексель» за договором № 30-11-2009-Ю від 30.11.2009р. відступило, а ФОП ОСОБА_1 набув право вимоги (регресу) до осіб відповідальних за завдані збитки, належне АСТ «Вексель»в розмірі страхового відшкодування, виплаченого за договорами страхування, у позивача виникло право вимоги до відповідача, як відповідальної особи за завдані збитки, про стягнення з останнього виплаченого АСТ «Вексель»страхового відшкодування.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив суд в позові відмовити повністю.

Ухвалою від 28.02.2011р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 07.04.2011р. За наслідками розгляду справи 07.04.2011р. по справі було оголошено перерву до 21.04.2011р. По справі 21.04.2011р. по справі було оголошено перерву до 28.04.2011р. Ухвалою від 28.04.2011р. до участі в справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Автогосподарство ГУ МВС України в Київській області, розгляд справи відкладено до 12.05.2011р.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/289 від 18.09.1997 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2008 року між АСТ «Вексель»(надалі - Страховик) та ОСОБА_4 (далі по тексту - Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202-6894/08 КЦСП (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, далі по тексту Договір добровільного страхування або Договір).

Обєктом Договору добровільного страхування є транспортний засіб «Дачіа Логан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Транспортний засіб «Дачіа Логан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 належить Страхувальнику на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (копія свідоцтва в матеріалах справи).

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема пошкодження чи знищення внаслідок дорожньотранспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 04.04.2009р. на перехресті вул. Д.Запольського-Коперника в м. Києві, а саме: відбулося зіткнення автомобіля «Дачіа Логан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходився під керуванням Страхувальника і автомобіля «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду, виданою органами УДАІ від 07.04.2009р. (копія довідки в справі).

В результаті ДТП автомобіль «Дачіа Логан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було пошкоджено, що підтверджується довідкою, виданою органами МВС України на імя Страхувальника (копія довідки в справі).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди Страховиком було перераховано на користь Страхувальника страхове відшкодування в розмірі 11911,32 грн., що підтверджується платіжними дорученням № 14 від 01.07.2009р. та № 966 від 09.07.2009р. (копії платіжок в справі). При цьому, загальний розмір страхового відшкодування становить 12760,12 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом № 3440/09 КАСКО від 2009 року (належним чином засвідчена копія страхового акту міститься в матеріалах справи).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.05.2009р. (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_5 п. 14.6 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Як свідчать матеріали справи третьою особою застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_2, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, шляхом укладення з відповідачем поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/6517777 (тип договору 1, належним чином засвідчена копія полісу містяться в матеріалах справи).

Транспортний засіб «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_2 належить третій особі на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (копія свідоцтва в матеріалах справи).

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у звязку з укладенням відповідачем з третьою особою полісу № ВВ/6517777 страхування цивільно-правової відповідальності останньої, відповідач прийняв на себе обовязок відшкодовувати завдану ОСОБА_5 шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_2.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до АСТ «Вексель»перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_5, транспортного засобу «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Судом встановлено, а з матеріалів справи вбачається, що між АСТ «Вексель»та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги № 30-11-2009-Ю від 30.11.2009р. (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, далі по тексту Договір-2), відповідно до п. 1.1. якого АСТ «Вексель»відступило, а ФОП ОСОБА_1 набув право вимоги (регресу) до осіб відповідальних за завдані збитки, належне АСТ «Вексель»в розмірі страхового відшкодування, виплаченого за договорами страхування, , укладеними між АСТ «Вексель»і страхувальниками, зазначеними в додатку № 1 до Договору-2 (належним чином засвідчена копія додатку міститься в матеріалах справи). Відповідно до п. 194 додатку позивач набув право вимоги (регресу) до осіб відповідальних за завдані збитки, в тому числі, і по страхувальнику за Договором добровільного страхування, обєктом якого є «Дачіа Логан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Таким чином, до позивача, як Нового кредитора, перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_5, транспортного засобу «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

При цьому, відповідно до ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Як визначено зі звіту № 97 від 14.04.2009р. (копія звіту в справі), вартість матеріального збитку, що був заподіяний власнику автомобіля «Дачіа Логан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, що відбулося 04.04.2009р., становить: 11047,31 грн.

Позивачем в порядку досудового врегулювання спору 11.11.2010р. відповідачу була направлена заява на виплату страхового відшкодування в сумі 11911,32 грн. (копія вимоги в справі). Факт надсилання вимоги позивачем та отримання її відповідачем 15.11.2010р. підтверджується відміткою про вручення на поштовому повідомленні (копія повідомлення в справі). Позивач зазначає, що на відповідну вимогу відповідач ніяким чином не відреагував, суму страхового відшкодування в порядку регресу не сплатив.

На час розгляду справи сума страхового відшкодування позивачу відповідачем в порядку регресу не перерахована.

В своєму відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують законність експлуатації забезпеченим транспортним засобом водієм ОСОБА_5 на момент ДТП, що мало місце 04.04.2009р., окрім того зазначив, що відповідно до звіту № 97 про оцінку майна, матеріальний збиток завданий власникові «Дачіа Логан», д.н.з. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження складає 11047,31 грн., при цьому, позивачем не додано документів, які підтверджують, що її виконано суб'єктом оціночної діяльності (кваліфікаційне свідоцтво оцінщика, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача), а отже, даний звіт не може братися судом до уваги як належний та допустимий доказ.

Дослідивши викладені відповідачем у відзиві обставини, суд вважає за необхідне зазначити слідуюче.

Посилання відповідача на недоведеність настання страхового випадку за страховим полісом № ВВ/6517777 через відсутність у ОСОБА_5 документів на управління ТЗ - «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_2 є необґрунтованими та судом не приймаються до уваги зважаючи на наступне.

Згідно із п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Таким чином, в разі страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за договором 1-го типу вирішальне значення для визначення випадку страховим має факт відповідності транспортного засобу, внаслідок експлуатації якого завдано шкоди, визначеному в договорі страхування транспортному засобу, а також факт його експлуатації на законних підставах.

Перевірка у водіїв документів на право користування й керування транспортними засобами, подорожних листів, наявності поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів віднесена до компетенції органів міліції у відповідності до п. 21 ст. 11 Закону України «Про міліцію». Таким чином, встановлення факту правомірності експлуатації водієм автомобіля, цивільно-правова відповідальність власника якого застрахована відповідно до Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»законодавством покладено на органи міліції (державної автомобільної інспекції).

У відповідності до частини першої ст. 126 Кодексу про адміністративні правопорушення України (надалі КпАП України) керування транспортними засобами водіями, які не мають при собі або не пред'явили чи не передали для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, талона до нього, реєстраційних та інших документів, що підтверджують право користування чи розпорядження транспортним засобом, а у випадках, передбачених законодавством, належно оформленого дорожнього (маршрутного) листа або документів на вантаж, що перевозиться, ліцензійної картки на транспортний засіб, а так само поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), -тягне за собою накладення штрафу.

У відповідності до ст. 222 КпАП України справи про адміністративні правопорушення правил користування засобами транспорту (в тому числі передбачені ст. 126 КпАП України) розглядаються органами внутрішніх справ. Від імені органів внутрішніх справ (міліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 126 і накладати адміністративні стягнення мають право працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання. Відповідно до ст. 254 КпАП України про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою. А згідно із ст. 283 КпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. А у відповідності до частини другої ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, керування водієм транспортним засобом без наявності документів про право користування чи розпорядження ним є адміністративним правопорушенням, а тому факт такого правопорушення може бути підтверджено лише встановленими законодавством документами протоколом про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КпАП України, та постановою про таке адміністративне правопорушення.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів вчинення ОСОБА_5 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КпАП України, а саме керування ним автомобілем «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_2 без належних документів.

Крім того, підстави керування ОСОБА_5 вказаним транспортним засобом розглядалися Шевченківським районним судом м. Києва в межах справи про адміністративне правопорушення, в постанові по якій від 18.05.2009р. також не зазначено про відсутність у винної особи документів на керування ТЗ - «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_2.

По-друге, посилання відповідача на те, що наданий позивачем звіт про оцінку майна № 97 не може братися судом до уваги як належний та допустимий доказ є необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи містяться документи, що підтверджують проведення та складання звіту уповноваженим суб'єктом оціночної діяльності, а саме: виданим Фондом державного майна України сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності № 5371/06 від 27.12.2006р. на імя ОСОБА_6, кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача НОМЕР_5 від 20.12.2003р. на імя ОСОБА_6 та посвідченням про підвищення кваліфакіції оцінювача НОМЕР_4 на імя ОСОБА_6 (копії документів в справі).

Твердження відповідача, що договір відступлення права вимоги № 30-11-2009-Ю від 30.11.2009р. оформлений з порушенням вимог чинного законодавства України, що ставляться до письмової форми правочину у зв'язку із відсутністю печаток ФОП ОСОБА_1 також є необґрунтованими, оскільки доказів про факт визнання недійсним відповідного договору на час розгляду справи в суді останнім до суду не надано.

З урахуванням всього вищевикладеного, зважаючи на положення ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також те, що полісом № ВВ/6517777 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 25500,00 грн. та франшизу в розмірі 00,00 грн., сума страхового відшкодування в порядку регресу, що підлягає виплаті відповідачем за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_5, транспортного засобу «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_2, складає: 11047,31 грн. (оцінена шкода).

Враховуючи все вищевикладене, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 11047,31 грн., а заперечення відповідача на позовну заяву є необґрунтованими.

Судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 329,95 грн. (110,47 грн. державного мита та 219,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»(ідентифікаційний код: 23510137, адреса: 01032, м. Київ, вул. Тараса Шевченка, 37/122, п/р 265003941501 в ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», МФО 300120 або будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_3, адреса: 02097, АДРЕСА_1) грошові кошти: основного боргу 11047,31 грн. (одинадцять тисяч сорок сім гривень 31 копійку) та судові витрати: державного мита 110,47 грн. (сто десять гривень 47 копійок) і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 219,48 грн. (двісті девятнадцять гривень 48 копійок). Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення - 16.05.2011р.