Рішення № 15230668, 17.05.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2011 р.

Справа № 5010/562/2011-27/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький",

(вул. Чорновола, 155/1, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000)

до відповідача: Приватного виробничо - орендного підприємства "Відродження"

(вул. Шевченка, с. Підвисоке, Снятинський район, Івано-Франківська

область, 78321)

про стягнення заборгованості в сумі 5 807, 07 гривень за поставлену продукцію.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився,

Від відповідача: не з’явився.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" (надалі позивач) звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного виробничо - орендного підприємства "Відродження" (надалі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 5 807, 07 гривень за договором поставки № 1111 від 02.03.2010 року.

Крім того, позивач просив покласти судові витрати на відповідача, а саме 102, 00 гривень державного мита та 236, 00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки № 1111 від 02.03.2010 року.

Ухвалою від 22.03.2011 року господарський суд Івано-Франківської області порушив провадження у справі № 5010/527/2011-27/17 та призначив до судового розгляду на 05.04.2011 року.

Ухвалою суду від 05.04.2011 року розгляд справи відкладено на 19.04.2011 року, у зв'язку із неявкою відповідача в судові засідання та неподання витребуваних судом письмових доказів.

19.04.2011 року розгляд справи не відбувся, у зв'язку із перебуванням судді у відрядженні.

Ухвалами суду від 22.04.2011 року, 04.05.2011 року розгляд справи відкладено на 04.05.2011 року та 17.05.2011 року відповідно.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, заперечення проти позову не подав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справу, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які містяться у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

02.03.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" (постачальник) та Приватним виробничо - орендним підприємством "Відродження" (покупець) був укладений договір поставки. Згідно договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію в асортименті, кількості й за ціною, визначеними у рахунках та/або накладних, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1. договору).

Згідно п. п. 2.1., 2.2. договору поставка продукції здійснюється відповідно до правил "Інкотермс - 2000" на умовах DDР - склад покупця за адресою: с. Підвисоке, Снятинський район, Івано-Франківська область. Поставка продукції здійснюється партіями. На кожну партію продукції, що поставляється, постачальник пропонує покупцю рахунок і накладну на продукцію, в якій вказується найменування, асортимент, кількість і ціна продукції.

Сторони у розділі 2.3. договору погодили, що представник покупця, на якого виписане доручення на отримання цінностей, являється вповноваженою особою покупця, який має право погодити асортимент, кількість і ціну поставленої продукції.

Підпис представника покупця на накладній являється погодженням покупцем асортименту, кількості і ціни поставленої продукції.

Особа, яка підписала накладну зі сторони постачальника, являється уповноваженою особою постачальника на погодженні асортименту, кількості і ціни поставленої продукції.

Датою поставки продукції являється дата виписки постачальником товарної накладної. Накладна також являється специфікацією до діючого договору.

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3., 3.4. договору встановлено, покупець здійснює оплату за кожну партію продукції протягом 10 днів з дати поставки партії продукції. Загальна сума неоплаченого товару не повинна перевищувати десять тисяч гривень. Оплата проводиться в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника. За згодою сторін розрахунок за продукцію може бути зроблений в іншій формі й порядку, що не суперечить чинному законодавству.

У відповідності до п. 6.1. договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 31.12.2010 року.

29.03.2010 року позивач поставив відповідачу продукцію за накладною № 02197/06 на суму 5 390, 16 гривень, яку представник відповідача отримав згідно довіреності № 5 від 29.03.2010 року (копія накладної та довіреності містяться в матеріалах справи).

Згідно акту звірки розрахунків за період з 01.01.2011 року по 04.02.2011 року складеному між філією Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" у м. Чернівці та Приватним виробничо - орендним підприємством "Відродження", відповідач частково погасив заборгованість перед позивачем, однак за ним ще рахується заборгованість в сумі 4 883, 69 гривень (копія акту звірки розрахунків міститься в матеріалах справи).

Згідно п. 5.3. договору за порушення строку оплати продукції, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми, за кожен день прострочення.

Тому за прострочення терміну оплати рахунків за поставлену продукцію відповідачу нарахована пеня в розмірі 457, 01 гривень за період з 09.04.2010 року по 31.10.2010 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу за прострочення виконання зобов'язання по оплаті отриманої продукції нараховано 335, 51 гривень - інфляційних втрат за період з квітня місяця 2010 року по січень місяць 2011 року та 130, 86 гривень - 3 % річних за період з 09.04.2010 року по 28.02.2011 року.

Відповідачу нарочно була вручена претензія за № 51 від 19.07.2010 року з проханням у строк до 23.07.2010 року здійснити погашення заборгованості в сумі 9 883, 69 гривень.

Суд вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів.

В силу ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи, тому позовні вимоги щодо стягнення 4 883, 69 гривень - заборгованості за відвантажений товар, є обґрунтованими.

Слід визнати обґрунтованими також вимоги позивача щодо стягнення 457, 01 гривень пені за період з 09.04.2010 року по 31.10.2010 року та 130, 86 гривень - 3 % річних за період з 09.04.2010 року по 28.02.2011 року, враховуючи наступне:

Пунктом 5.3. вищевказаного договору передбачено, що за порушення строку оплати продукції, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми, за кожен день прострочення.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 вказаної статті). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 зазначеної статті).

Стаття 231 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 цієї статті) та штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 цієї статті).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Господарським судом здійснено перерахунок правильності нарахування інфляційних втрат.

Інфляційні нарахування обраховувались судом відповідно до рекомендацій Верховного Суду України, викладених у листі N 62-97р від 03.04.1997 року "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ". Сума інфляційних нарахувань здійснена за період з квітня 2010 року по січень 2011 року, тобто з десятиденного строку від дня поставки партії продукції відповідачу, у відповідності до п. 3.1. договору (поставка товару відбулася 29.03.2010 року, згідно накладної № 02197/06 та довіреності № 5 від 29.03.2010 року) до моменту проведеного розрахунку кінцевого нарахування інфляційних втрат відповідачем (січень 2011 року), без виключення місяців в яких були відсутні інфляційні процеси.

Згідно зробленого судом перерахунку, сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню становить 257, 51 гривень (за період з квітня 2010 року по січень 2011 року). В решті заявлених вимог щодо стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 546, 549, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-7, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" (вул. Чорновола, 155/1, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000) до Приватного виробничо - орендного підприємства "Відродження" (вул. Шевченка, с. Підвисоке, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78321) про стягнення заборгованості в сумі 5 807,07 гривень за поставлену продукцію - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного виробничо - орендного підприємства "Відродження" (вул. Шевченка, с. Підвисоке, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78321, ідентифікаційний код 30627043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" (вул. Чорновола, 155/1, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, ідентифікаційний код 23838102) - 5 729, 07 гривень (п'ять тисяч сімсот двадцять дев'ять гривень сім копійок), з яких 4 883, 69 гривень - основний борг, 457, 01 гривень - пеня, 257, 51 гривень - інфляційні втрати та 130, 86 гривень - 3% річних, а також 100, 63 гривень (сто гривень шістдесят три копійки) - сплаченого державного мита та 232, 84 гривень (двісті тридцять дві гривні вісімдесят чотири копійки) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог в сумі 78, 00 гривень (сімдесят вісім гривень) - відмовити.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Михайлишин В. В.

Повне рішення складено 17.05.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Михайлишин В. В. 17.05.11