Постанова № 15228977, 14.04.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2011 р.Справа № 2-а-390/09/1470 Категорія:9.1.1Головуючий в 1 інстанції: Мавродієва М.В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Косцової І.П.

суддів Турецької І.О.

Стас Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ТОВ науково-виробнича фірма «Композитні рішення»на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 липня 2009 року у справі за адміністративним позовом ТОВ науково-виробнича фірма «Композитні рішення»до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Миколаївська митниця, про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати неправомірним та скасувати рішення відповідача від 17.03.2009 року № 0000042200 року про застосування штрафних (фінансових)санкцій в сумі 193693,50 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що застосування штрафних санкцій не відповідає вимогам закону, оскільки датою імпорту є дата фактичного перетину митного кордону, а не дата оформлення вантажної митної декларації.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 липня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що у березні 2009 року відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку з питання дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за імпортним контрактом від 09.04.2008 року з нерезидентом за період з 09.04.08 року по 04.03.2009 року ТОВ НВФ «Композитні рішення», за результатами якої податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме прострочення 180 денного терміну розрахунків за імпортним контрактом з нерезидентом, про що складено відповідний акт від 11.03.2009 року № 416/22/35320885.

За наслідками перевірки та на підставі п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»податковим органом 17.03.2009 року прийнято рішення про застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 193693,50 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що здійсненням поставки у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція підлягає митному оформленню, є оформлення ВМД. Оскільки передплату у сумі 195000 доларів США за імпортним контрактом від 09.04.2008 року здійснено позивачем 24.07.2009 року, граничний термін отримання товару 20.01.2009 року, а ВМД була оформлена 04.03.2009 року, суд дійшов висновку, що товар за контрактом поставлений на митну територію України з порушенням встановленого чинним законодавством терміну.

Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(далі ЗУ № 185) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі - ЗУ № 959), імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується від продавця до покупця.

Частиною другою ст. 43 Митного кодексу України передбачено, що у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до контракту від 09.04.2008 року, укладеного між позивачем та компанією нерезидентом, нерезидент зобов'язався поставити покупцю товар на умовах CFR Одеса у відповідності до положень Інкотермс 2000.

На виконання умов контракту позивач 24.07.2008 здійснив передплату у сумі 195000 дол. США, що зафіксовано у акті перевірки та не заперечується представниками сторін.

Таким чином, законодавчо встановленим терміном поставки імпортної продукції є 20.01.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, товар, що поставлявся на адресу покупця за контрактом від 09.04.2008 року, а саме, обладнання, яке містилося у трьох контейнерах, перетнув митний кордон України 15.01.2009, що підтверджується штампом Південної митниці «Під митним контролем»з поставленням дати взяття на контроль Південною митницею на коносаменті перевізника.

Відповідно до міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) №№ 1138, 1139, 1140 під митним контролем Південної митниці товар перебував з 23.01.2009, а під митним контролем Миколаївської митниці - з 26.01.2009, що засвідчено відтиском штампів митниць. ВМД ІМ-40 оформлено позивачем 04.03.2009 року.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що моментом, з якого товари є імпортованими в Україну є момент перетину такими товарами митного кордону України незалежно від їх подальшого митного оформлення. Оскільки, як зазначалося вище, товар перетнув кордон України 15.01.2009 року, саме ця дата є моментом здійснення імпорту товару, тому позивачем не допущено порушень граничних термінів отримання товарів, встановлених ЗУ № 185.

Такий висновок кореспондує приписам цього Закону, якими закріплено відповідальність, зокрема за порушення строків поставки продукції, робіт, послуг (товарів) на митну територію України, а не за неввезення товару в режимі імпорту у строк, передбачений статтею 1 цього ж Закону.

Це судження підтверджується положеннями Митного кодексу України, у статтях 212 214 якого встановлено можливість збереження поставлених резиденту України товарів на митному складі, зокрема протягом трьох років з дати їх поміщення у зазначеному режимі.

За змістом частини третьої статті 214 цього Кодексу товари, ввезені із-за меж митної території України, що зберігаються у режимі митного складу, до закінчення строків зберігання, повинні бути задекларовані власником до іншого митного режиму, зокрема імпорту.

Відповідно до статті 212 Митного кодексу України митний склад це митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання.

Таким чином, на користь позивача була здійснена поставка в рамках імпортної операції в розумінні Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»в межах 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу позивачем на користь фірми - нерезидента, а тому висновки відповідача про порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»є безпідставними, що свідчить про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень рішень.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення допущені порушення норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ науково-виробнича фірма «Композитні рішення»- задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 липня 2009 року у справі за адміністративним позовом ТОВ науково-виробнича фірма «Композитні рішення»до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Миколаївська митниця, про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва від 17.03.2009 року № 0000042200 року про застосування штрафних (фінансових)санкцій в сумі 193693,50 грн.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення тексту ухвали у повному обсязі.

Суддя - доповідач:І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В. Стас.