Ухвала суду № 15228193, 07.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-4264/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого –судді Лічевецького І.О., суддів –Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі –Заборовській О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 р. адміністративну справу за позовом закритого акціонерного товариства «Фоззі»до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

ЗАТ «Фоззі»звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 000142301/0 від 18.08.2009 р., яким позивачеві визначено податкове зобов’язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 664 211 грн. 82 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 р. адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній сказі ДПІ у Києво-Святошинському районі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу щодо заниження позивачем податкових зобов’язань із сплати податку на додану вартість ґрунтуються на припущеннях, а відтак не можуть слугувати підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.

Судова колегія погоджується з правовою позицією суду попередньої інстанції.

Київським окружним адміністративним судом встановлено, що у період з 07.07.2009 р. по 27.07.2009 р. посадовцями ДПІ у Києво-Святошинському районі проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «Фоззі»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Пей Порт».

Результати перевірки оформлено актом № 398/23-3/25294089 від 03.08.2009 р.

У цьому акті викладено висновок про порушення позивачем ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок заниження податкових зобов’язань на суму 442 807 грн. 88 коп. при реалізації продукції, отриманої від ТОВ «Пей Порт».

На думку податкового органу зазначене порушення полягає в наступному.

01.12.2007 р. між ТОВ «Пей Порт»та ЗАТ «Фоззі»укладено договір № 95-07ЄВ/890 за умовами якого позивач придбав ваучери, скреч-коди, інтернет картки, картки ІР-телефонії.

На виконання умов договору позивачем перераховано 47 507 655 грн. 43 коп.

Із наведеного відповідачем зроблено висновок, що ЗАТ «Фоззі»фактично і отримало товари на вказану суму та реалізувало їх.

В той же час позивачем відображено отримання та подальша реалізація продукції лише на 45 084 654 грн. 98 коп., що і призвело до заниження податкових зобов’язань.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Києво-Святошинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 000142301/0 від 18.08.2009 р., яким позивачеві визначено податкове зобов’язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 664 211 грн. 82 коп., в тому числі 442 807 грн. 88 коп. за основним платежем та 221 403 грн. 94 коп. за штрафними санкціями.

Правовідносини, що виникають у зв’язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту та податкових зобов’язань, регулюються статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом –Закон № 168/97-ВР), (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 р. згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 р. № 2755-VI).

Так, підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Тобто, як обґрунтовано зазначено судом попередньої інстанції, податкові зобов’язання у позивача мали виникнути тільки після реалізації товару чи надходження коштів від покупця.

Позивачем стверджується, з посиланням на первинні документи, факт отримання товарів на суму 45 084 654 грн. 98 коп.

Згідно пункту 1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327 (був чинним на момент виникнення спірних тправовідносин) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В суді апеляційної інстанції представник податкового органу підтвердив, що висновок щодо отримання та подальшої реалізації позивачем продукції на суму 47 507 655 грн. 43 коп. було зроблено лише з підстав перерахування коштів контрагенту за договором.

В той же час, відповідно до пункту 7.1 договору № 95-07ЄВ/890, розрахунки за ним здійснюються, в тому числі, і на умовах попередньої оплати.

За наведених обставин судова колегія вважає, що суд попередньої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи і правильно застосував до них норми матеріального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 р. –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 12 квітня 2011 р.