Рішення № 15227432, 10.05.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" травня 2011 р.Справа № 16/15/5022-346/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

Розглянув справу

за позовом: Релігійної громади Парафії Лучка церкви Введення Пресвятої Богородиці Благочиння Тернопільського Тернопільської Єпархії Української автокефальної православної церкви, с. Лучка Тернопільського району Тернопільської області

до відповідача (1): Миролюбівської сільської ради, с. Миролюбівка Тернопільського району Тернопільської області.

відповідача (2): Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації, м. Тернопіль вул. Нечая, 27.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Релігійна громада - Парафія Введення в храм Пречистої Діви Марії с. Лучка Тернопільського району Тернопільсько-Зборівської єпархії Української Греко-Католицької Церкви, с. Лучка Тернопільського району Тернопільської області.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Тернопільська обласна державна адміністрація, м. Тернопіль вул. М. Грушевського, 8.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність № без номера від 13.03.2011 року,

ОСОБА_2 - представник, посвідчення М №081 дійсне до 31.12.2015 року

відповідача (1): Миролюбівська сільська рада: Криницький В.Д. - голова Миролюбівської сільської ради, рішення №02 від 16.11.2010 року

відповідача (2): Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації: не зявився.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 - представник, довіреність № без номера від 15.05.2008 року,

ОСОБА_4 - представник, довіреність № без номера від 05.04.2011 року,

ОСОБА_5 - представник, довіреність № без номера від 05.04.2011 року

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_6 - головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність №01-549/16-20 від 01.02.2011р

Суть справи:

Ухвалою суду від 27 квітня 2011 року розгляд справи було відкладено на 10 травня 2011 року на 17 год, у відповідності до п.п.1,2,3 ст.77 ГПК України.

Релігійна громада Парафія Лучка церкви Введення Пресвятої Богородиці Благочиння Тернопільського Тернопільської Єпархії Української автокефальної православної церкви, с. Лучка Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Тернопільська обласна державна адміністрація, м. Тернопіль вул. М. Грушевського, 8 звернулась до суду з позовом до відповідача (1)- Миролюбівської сільської ради, с. Миролюбівка, Тернопільського району, Тернопільської області; відповідача (2)-Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації, м. Тернопіль вул. Нечая, 27; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Релігійна громада - Парафія Введення в храм Пречистої Діви Марії с. Лучка Тернопільського району Тернопільсько-Зборівської єпархії Української Греко-Католицької Церкви, с. Лучка Тернопільського району Тернопільської області про:

- визнання недійсним рішення виконавчого комітету Миролюбівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №21 "Про розгляд заяви релігійної громади УГКЦ с. Лучка на визнання права власності культової будівлі в с. Лучка" від 16.03.1994 року;

- визнання недійним реєстраційного посвідчення, виданого Тернопільським обласним об'єднанням бюро технічної інвентаризації, від 10.05.1994 року;

- зобов'язання Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації внести запис про скасування права власності релігійної громади Української греко-католицької церкви с. Лучка на культову споруду (церкву) у с. Лучка Тернопільського району до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- судові витрати покласти на відповідачів.

В судове засідання представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті справи та позовні вимоги підтримав в повній мірі.

Представник відповідача (1)- Миролюбівської сільської ради в судове засідання з'явився, надав усні пояснення по суті справи та зазначив,зокрема, що спірне рішення прийняте на підставі рішення господарського суду від 29 січня 1993 року №135-2 та просив суд прийняти законне рішення.

Миролюбівською сільською радою до матеріалів справи поданий письмовий відзив №317 від 24.03.2011 року, в якому позов по справі №16/16/5022-346/2011 відповідач визнає, рішення виконкому Миролюбівської сільської ради №21 "Про розгляд заяви релігійної громади УГКЦ с. Лучка на визнання права власності культової будівлі в с. Лучка" від 16.03.1994 року видано незаконно, так як дані повноваження не входять у компетенцію сільської ради.

Представник відповідача (2)-Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації в судове засідання не з'явився. Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації до матеріалів справи поданий письмовий відзив №506 від 23.03.2011 року, в якому повідомляє про те, що згідно "Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно" затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 року №6/5 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2003 року за №66/7387 бюро здійснює державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно на підставі правовстановлюючих документів згідно додатку 2 цього положення. Будівля церкви в с. Лучка в бюро зареєстровано за церковною громадою с. Лучка на підставі рішення Миролюбівської сільської ради народних депутатів від 16.03.1994 року за №21. Справу відповідач просить слухати без представника бюро технічної інвентаризації.

Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Релігійна громада - Парафія Введення в храм Пречистої Діви Марії с. Лучка Тернопільського району Тернопільсько-Зборівської єпархії Української Греко-Католицької Церкви в судове засідання з'явилися, надали усні пояснення по суті справи та зазначили, зокрема, що спірне рішення є законним та просили суд в позові відмовити.

Представником третьої особи на стороні відповідачів до матеріалів справи поданий письмовий відзив № без номера від 28.03.2011 року на позовну заяву, в якому зазначено, що даний позов є безпідставний, оскільки рішення Миролюбівської сільської ради народних депутатів від 16.03.1994 року за №21 було винесене виконавчим комітетом Миролюбівської сільської ради на підставі рішення господарського суду Тернопільської області по справі №217-2 та №135-2 за 1993 рік. Вказані рішення ніким не оскаржувались і є чинними на сьогоднішній день, а тому в суду немає правових підстав розглядати позов по суті зазначених документів.

Також представником третьою особи на стороні відповідачів до матеріалів справи подані доповнення від 07.04.2011 року до відзиву на позовну заяву, в яких зазначається, зокрема, про те, що позивачем пропущені всі строки позовної давності для звернення до суду як по оскарженню рішення суду від 29 січня 1993 року так і по рішенню виконкому Миролюбівської сільської ради про право власності релігійної громади УГКЦ на культову споруду, прийняте на виконання рішення суду, яке є обов'язковим для виконання.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, з'явився, надав усні пояснення по суті справи та просив суд позов задовольнити.

Також представником третьої особи на стороні позивача до матеріалів справи подано письмові пояснення № без номера від 27.04.2011 року, в яких просить суд прийняти рішення про задоволення позову з огляду на те, що приймаючи спірне рішення виконавчий комітет Миролюбівської сільської ради діяв з перевищенням своїх повноважень та не у спосіб визначений законом, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Учасникам судового процесу розяснено їх права та обовязки згідно ст.ст.20,22,27,81-1 ГПК України. Також розяснено наслідки відмови позивача від позову та укладення мирової угоди.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу відповідно до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідних клопотань учасників судового процесу.

Розглянувши наявні матеріали справи, провівши оцінку поданих доказів, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача (1)- Миролюбівської сільської ради та третіх осіб, суд встановив наступне.

20 серпня 1992 року Представником Президента України в Тернопільській області прийнято Розпорядження №271 "Про передачу у власність, безоплатне користування культових споруд релігійним громадам", яким передано у власність, зокрема, релігійній громаді УГКЦ с.Лучка ц.Введення в храм Пречистої діви Марії.

Рішенням від 13-17 липня 1994 року Вищого арбітражного суду України по справі №68/9 за позовом релігійної громади УАПЦ с.Лучка Тернопільського району Тернопільської області до Тернопільської облдержадміністрації, третя особарелігійна громада УГКЦ, с.Лучка Розпорядження Представника Президента України в Тернопільській області 271 від 20 серпня 1992 року в частині передачі церкви введення в храм Пречистої Діви Марії с.Лучка Тернопільського району у власність греко-католицької релігійної громади визнано недійсним.

16 березня 1994 року виконавчим комітетом Миролюбівської сільської ради народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області розглянувши заяву релігійної громади УГКЦ с.Лучка, яка просить визнати право власності на культові споруди в селі Лучка, а також на основі рішення арбітражного суду Тернопільської області №135-2 від 29 січня 1993 року, було прийнято рішення №21 "Про розгляд заяви релігійної громади УГКЦ с.Лучки на визнання права власності культової будівлі в с.Лучка", яким визнано право власності і встановлено факт належності на культові споруди в селі Лучка за релігійною громадою УГКЦ (належним чином засвідчена копія рішення №21 від 16 березня 1994 року знаходиться в матеріалах справи).

У вказаному вище рішенні №21 від 16 березня 1994 року зазначено про те, що культовими спорудами в селі Лучка на момент винесення рішення і користується релігійна громада УАПЦ.

На підставі рішення №21 від 16 березня 1994 року виконавчого комітету Миролюбівської сільської ради 10 травня 1994 року Тернопільським районним бюро технічної інвентаризації видано реєстраційне посвідчення про реєстрацію церкви в с.Лучка за громадою греко-католицької церкви, про що записано в реєстрову книгу за №63 (належним чином засвідчена копія реєстраційного посвідчення від 10 травня 1994 року знаходиться в матеріалах справи). Реєстраційне посвідчення підписане начальником Тернопільського районного бюро технічної інвентаризації О.Й.Дутко.

Релігійна громада Парафія Лучка церкви Введення Пресвятої Богородиці Благочиння Тернопільського Тернопільської Єпархії Української автокефальної православної церкви звернулась до суду з позовом про визнання вищезазначеного рішення виконавчого комітету Миролюбівської сільської ради та виданого на його підставі реєстраційного посвідчення недійсними.

Згідно ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого зокрема немайнового права та інтересу. В частині 2 вказаної статті визначено певні способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких є і визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування,їхніх посадових і службових осіб.

Згідно статті 31 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" №533-ХІІ від 07.12.1990 року (даний Закон діяв на час прийняття виконавчим комітетом Миролюбівської сільської ради рішення №21 від 16 березня 1994 року та втратив чинність на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР від 21.05.1997 року) виконавчий комітет Ради народних депутатів є виконавчим і розпорядчим органом відповідної Ради, їй підпорядкованим та підзвітним; виконавчий комітет є юридичною особою; виконавчий комітет утворюється Радою на строк її повноважень.

Згідно ст.49 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" №533-ХІІ від 07.12.1990 року виконавчий комітет Ради народних депутатів у межах своїх повноважень приймає рішення і видає розпорядження.

Згідно ч.ч.1,2 ст.11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР від 21.05.1997 року (Закон набрав чинності з 12.06.1997 року) відповідно виконавчими органами,зокрема, сільських рад є їх, зокрема, виконавчі комітети; виконавчі органи, зокрема, сільських рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Як вбачається із матеріалів справи, в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом 04396456 значиться Миролюбівська сільська рада як юридична особа;виконавчий комітет Миролюбівської сільської ради у файлах ЄДРПОУ відсутній (лист №31-3 від 05.04.2011 року та витяг №31-25 від 25.03.2011 року з ЄДРПОУ Головного управління статистики у Тернопільській області знаходяться в матеріалах справи). Таким чином, відповідачем по даній справі виступає Миролюбівська сільська рада, яка є юридичною особою.

У відповідності до п.2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" №02-5/35 від 26.01.2000 року з наступними змінами підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт; обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі.

У відповідності до ч.2 ст.17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" №987-ХІІ від 23 квітня 1991 року з наступними змінами культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим Уряду Республіки Крим.

До введення в дію Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" все майно церковних і релігійних громад в Україні було визнано державною власністю згідно зі статтею 366 Адміністративного кодексу Української РСР 1927 року. Зазначене законодавство не було визнано нечинним з дня його прийняття, тобто таким, що не породило правових наслідків. Тому держава в особі органів, передбачених в статті 17 Закону, є належним власником культових будівель і майна (п.п.9.8. п.9 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" № 02-5/109 від 29.02.1996 року з наступними змінами).

Втрата чинності Адміністративним кодексом Української РСР 1927 року на час виникнення спірних відносин сторін у справі не усуває юридичних наслідків виконання приписів цього Кодексу в період його чинності. Це стосується, зокрема, і наслідків виконання припису статті 366 названого законодавчого акта щодо визнання культових будівель і майна державною власністю.

Вказані вище державні органи мають право володіти, користуватися і розпоряджатися культовими будівлями і майном, а також вчиняти щодо цих майнових об'єктів будь-які дії, що не суперечать закону.

З огляду на зазначене, виконавчий комітет Миролюбівської сільської ради при прийнятті рішення №21 від 16 березня 1994 року "Про розгляд заяви релігійної громади УГКЦ с.Лучки на визнання права власності культової будівлі в с.Лучка", яким визнано право власності і встановлено факт належності на культові споруди в селі Лучка за релігійною громадою УГКЦ, діяв з перевищенням своїх повноважень та не у спосіб, визначений законом, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Згідно статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Згідно ч.2 ст.7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійними організаціями в Україні є, зокрема, релігійні громади.

Згідно ч.1 ст.13 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійна організація визнається юридичною особою з моменту реєстрації її статуту (положення).

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради №212 від 25 серпня 1991 року зареєстрований статут Релігійної громади Парафії Лучка церкви Введення Пресвятої Богородиці Благочиння Тернопільського Тернопільської Єпархії Української автокефальної православної церкви, с. Лучка Тернопільського району Тернопільської області.

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради №180 від 24.07.1991 року зареєстрований статут парафії Української Греко-Католицької Церкви села Лучка Тернопільського району Тернопільської області. Розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 25 лютого 2011 року №118, згідно рішення загальних зборів релігійної громади від 12 грудня 2010 року, зареєстровано у новій редакції статут релігійної громади "Парафія Введення в храм Пречистої Діви Марії" с.Лучка Тернопільського району Тернопільсько-Зборівської єпархії Української Греко-Католицької Церкви".

Згідно ч.5 ст.5 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" усі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом. Встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших не допускається. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Згідно ч.2 ст.21 "Про свободу совісті та релігійні організації" богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії безперешкодно проводяться, зокрема, в культових будівлях.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, на момент прийняття виконавчим комітетом Миролюбівської сільської ради рішення №21 від 16 березня 1994 року позивач користувався культовою будівлею - церквою в с.Лучка Тернопільського району, про що зазначено в самому рішенні. Також позивач користується зазначеною культовою будівлею після прийняття спірного рішення, а також і на час розгляду даної справи в господарському суді.

В ході розгляду справи судом встановлено, що прийняттям виконавчим комітетом Миролюбівської сільської ради незаконного спірного рішення, яким визнано право власності і встановлено факт належності на культові споруди в селі Лучка за релігійною громадою УГКЦ, і на підставі якого бюро технічної інвентаризації 10.05.1994 року видано реєстраційне посвідчення про реєстрацію церкви в с.Лучка за зазначеною релігійною громадою, однозначно порушуються права позивача щодо рівності всіх релігійних організацій перед законом (що передбачено ч.5 ст.5 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації") та щодо безперешкодного відправлення релігійних обрядів в культовій будівлі (що передбачено ч.2 ст.21 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"), а саме в церкві с.Лучка Тернопільського району.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Релігійною громадою - Парафія Введення в храм Пречистої Діви Марії с. Лучка Тернопільського району Тернопільсько-Зборівської єпархії Української Греко-Католицької Церкви заявлено суду про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з позовом.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року. Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України - Цивільний кодекс Української РСР втратив чинність з 01 січня 2004 року.

Згідно п.6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила цього Кодексу про позовну давність застосовується до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

На час прийняття рішення №21 виконавчим комітетом Миролюбівської сільської ради діяв Цивільний кодекс Української РСР (ЦК УРСР). Стаття 71 зазначеного Кодексу передбачала загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), який встановлюється в три роки. З огляду на наявні матеріали справи, суд вважає, що позивач дізнався про існування рішення №21 від 16 березня 1994 року виконавчого комітету Миролюбівської сільської ради та відповідно порушення свого права таким рішенням саме в судовому засіданні 27 січня 2010 року, в якому брав участь представник позивача, та в якому господарським судом Тернопільської області було прийнято рішення по справі № 15/119-1999 за позовом Парохії Введення в храм Пречистої Діви Марії УГКЦ с. Лучка, Тернопільський район, Тернопільська область; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Тернопільська районна державна адміністрація, м. Тернопіль, майдан Перемоги, 1, Тернопільська обласна державна адміністрація, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8 до відповідача Релігійна громада Української автокефальної православної церкви с. Лучка,Тернопільський район, Тернопільська область про зобов'язання відповідача не чинити перешкод у користуванні культовою спорудою (копія рішення по справі № 15/119-1999 знаходиться в матеріалах справи). Тобто, після введення в дію Цивільного кодексу України. А відтак, до спірних правовідносин підлягає застосуванню правила Цивільного кодексу України про позовну давність.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, до позовних вимог позивача, повязаних з визнанням недійсним рішення виконавчого комітету Миролюбівської сільської ради, встановлена позовна давність тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З огляду на вищезазначене, перебіг строку позовної давності почався з 28 січня 2010 року день виникнення права на позов. Позивач звернувся до суду з позовом 10 березня 2011 року- дата на штампі господарського суду Тернопільської області на позовній заяві). Таким чином, суд вважає, що строк позовної давності до пред'явлення позову не закінчився.

Заперечення третьої особи - Релігійної громади - Парафія Введення в храм Пречистої Діви Марії с. Лучка Тернопільського району Тернопільсько-Зборівської єпархії Української Греко-Католицької Церкви щодо того, що назва позивача- парафія с.Лучка церкви введення в храм Пресвятої Богородиці не має нічого спільного з спірною культовою спорудою, оскільки згідно статуту позивача він користується Свято-Введенською церквою, судом не приймається до уваги з огляду на те, що на територію с. Лучка Тернопільського району Тернопільської області поширюється діяльність двох релігійих громад: Парафія Лучка церкви Введення Пресвятої Богородиці Благочиння Тернопільського Тернопільської Єпархії Української автокефальної православної церкви та Парафія Введення в храм Пречистої Діви Марії с. Лучка Тернопільського району Тернопільсько-Зборівської єпархії Української Греко-Католицької Церкви та в с.Лучка знаходиться лише одна церква, якою незалежно від її правильного найменування користуються зазначені релігійні громади, і яка внесена до Державного реєстру національного культурного надбання по Тернопільській області та числиться як пам'ятка архітектури місцевого значення(охоронний договір №1920 М), на яку з зазначеними релігійними громадами підписані охоронні договори. Крім того, згідно п.1.1 р.1 Статуту позивача зазначається, зокрема, про парафію УАПЦ саме церкви в с.Лучка. Також як вбачається із матеріалів справи, 24.07.1991 року рішенням виконкому Тернопільської обласної Ради народних депутатів №180 був зареєстрований Статут парафії Української Греко-Католицької Церкви села Лучка Тернопільського району Тернопільської області (належним чином засвідчена копія Статуту знаходиться в матеріалах справи). Лише 25 лютого 2011 року був зареєстрований у новій редакції Статут релігійної громади "Парафія Введення в храм Пречистої Діви Марії" с.Лучка Тернопільського району Тернопільсько-Зборівської єпархії Української Греко-Католицької Церкви".

Також твердження третьої особи - Релігійної громади - Парафія Введення в храм Пречистої Діви Марії с. Лучка Тернопільського району Тернопільсько-Зборівської єпархії Української Греко-Католицької Церкви про те, що виконавчий комітет Миролюбівської сільської ради при прийнятті рішення №21 від 16.03.1994 року керувався виключно рішенням арбітражного суду Тернопільської області, яке носило для нього обов'язковий характер і про будь-яке перевищення повноважень відповідно до законодавства про місцеве самоврядування в даному випадку не може бути мови; про визнання недійсним спірного рішення мова може йти тільки після скасування рішення по справі №135-2 від 29 січня 1993 року у встановленому законодавством порядку (апеляційному, касаційному), судом оцінюється критично з огляду на те, що: рішенням арбітражного суду Тернопільської області від 29 січня 1993 року по справі №135-2 за позовом Релігійної громади УГКЦ с.Лучка Тернопільського району до відповідача Релігійної громади УАПЦ с.Лучка Тернопільського району про усунення перешкод в користуванні власником його майна зобов'язано саме громаду Української автокефальної православної церкви звільнити церкву Введення в храм Пречистої діви Марії в с.Лучка Тернопільського району та передати ключі від даної культової споруди громаді Української греко-католицької церкви с.Лучка Тернопільського району та не чинити позивачу перешкод в володінні його власністю. Тобто, даним рішенням не визнається право власності на церкву в с.Лучка Тернопільського району Тернопільської області за релігійною громадою Української греко-католицької церкви с.Лучка Тернопільського району, а також не повертається така церква у власність такій релігійній громаді. Даним рішенням лише зобов'язується громаду Української автокефальної православної церкви вчинити певні дії та не чинити позивачу перешкод в володінні його власністю. Тобто, наявність даного рішення, яке послужило підставою для прийняття рішення №21 від 16 березня 1994 року виконавчим комітетом Миролюбівської сільської ради, не може бути критерієм оцінки перевищення чи не перевищення повноважень виконавчого комітету при прийнятті даного рішення з огляду на норми ч.2 ст.17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" №987-ХІІ від 23 квітня 1991 року з наступними змінами.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.33 ГПК України відповідно кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне позовні вимоги про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Миролюбівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №21 "Про розгляд заяви релігійної громади УГКЦ с. Лучка на визнання права власності культової будівлі в с. Лучка" від 16 березня 1994 року задовольнити, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, відповідають чинному законодавству та не спростовані належними доказами відповідачем (1)-Миролюбівською сільською радою та третьою особою на стороні відповідачів: Релігійною громадою - Парафія Введення в храм Пречистої Діви Марії с. Лучка Тернопільського району Тернопільсько-Зборівської єпархії Української Греко-Католицької Церкви.

В частині позовних вимог про визнання недійним реєстраційного посвідчення від 10.05.1994 року про реєстрацію церкви в с.Лучка за громадою греко-католицької церкви, яке видане Тернопільським районним бюро технічної інвентаризації, суд вважає за необхідне провадження у справі припинити у відповідності до п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, з огляду на наступне.

Згідно ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі спори про визнання недійсними актів.

Оскаржуване реєстраційне посвідчення від 10.05.1994 року про реєстрацію церкви в с.Лучка за громадою греко-католицької церкви, яке видане бюро технічної інвентаризації, лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки.

Реєстраційне посвідчення не містить ознак акту органу місцевого самоврядування, оскільки таким може бути правовстановлюючий документ, на підставі якого видане таке реєстраційне посвідчення в даному випадку рішення №21 від 16 березня 1994 року виконавчого комітету Миролюбівської сільської ради.

Таким чином, вказане вище реєстраційне посвідчення не є актом в розумінні ст. 12 ГПК України, який може бути оскаржений до господарського суду. А тому зазначений спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації внести запис про скасування права власності релігійної громади Української греко-католицької церкви с. Лучка на культову споруду (церкву) у с. Лучка Тернопільського району до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд вважає зазначити наступне.

Згідно ч. 2 ст.182 Цивільного кодексу України державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

У відповідності до пункту 1.2. ТИМЧАСОВОГО ПОЛОЖЕННЯ про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, що затверджено наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 7 лютого 2002 року ( у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 N 13/162 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р.за N v2223225-02, державна реєстрація прав це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

У відповідності до пункту 1.3. ТИМЧАСОВОГО ПОЛОЖЕННЯ про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

У відповідності до п.3.10. ТИМЧАСОВОГО ПОЛОЖЕННЯ про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно одночасно з прийняттям рішення про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ вносить записи до відповідного розділу Реєстру прав.

Отже, підприємство бюро технічної інвентаризації на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці на основі законодавства здійснює делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, повязаних із здійсненням реєстрації прав власності на нерухоме майно, а отже і вносить запис до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно про скасування права власності на нерухоме майно, а тому в розумінні п.7 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України (суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень) воно є суб'єктом владних повноважень.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

А відтак, з огляду на зазначене вище, спір про зобов'язання Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації внести запис про скасування права власності релігійної громади Української греко-католицької церкви с. Лучка на культову споруду (церкву) у с. Лучка Тернопільського району до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не підлягає вирішенню в господарських судах України. А відтак, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Державне мито в сумі 42 грн 50 коп та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн підлягають стягненню з Миролюбівської сільської ради на користь Релігійної громади Парафії Лучка церкви Введення Пресвятої Богородиці Благочиння Тернопільського Тернопільської Єпархії Української автокефальної православної церкви в повернення сплачених судових витрат.

Керуючись ст.ст. 43,49,80 ч.1 п.1,82,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Миролюбівської сільської ради народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області від 16 березня 1994 року №21 "Про розгляд заяви релігійної громади УГКЦ с. Лучки на визнання права власності культової будівлі в с. Лучка" , яким визнано право власності і встановлено факт належності на культові споруди в селі Лучка за релігійною громадою УГКЦ.

3.В частині позовних вимог про визнання недійним реєстраційного посвідчення від 10.05.1994 року про реєстрацію церкви в с.Лучка за громадою греко-католицької церкви, яке видане Тернопільським районним бюро технічної інвентаризації, провадження у справі припинити.

4. Стягнути з Миролюбівської сільської ради, с. Миролюбівка Тернопільського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 04396456, на користь Релігійної громади Парафії Лучка церкви Введення Пресвятої Богородиці Благочиння Тернопільського Тернопільської Єпархії Української автокефальної православної церкви, с. Лучка Тернопільського району Тернопільської області - 42 грн.50 коп державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повернення сплачених судових витрат .

Видати наказ.

5. В частині позовних вимог про зобов'язання Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації внести запис про скасування права власності релігійної громади Української греко-католицької церкви с. Лучка на культову споруду (церкву) у с. Лучка Тернопільського району до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно провадження у справі припинити.

6. Рішення надіслати сторонам по справі та третім особам .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України, через місцевий господарський суд.

Рішення підписано: 16 травня 2011 року

СуддяС.О. Хома