Рішення № 15227405, 11.05.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

11 травня 2011 року справа № 5020-1/112-2/172-356/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020-1/112-2/172-356/2011

Товариства з обмеженою відповідальністю “Диадема”

до Приватного підприємства “Ескадра”

про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, довіреність №394 від 27.04.2011;

ОСОБА_2, директор, наказ №10 від 15.11.2003;

відповідача - ОСОБА_3, наказ №1 від 15.08.2010;

Суть спору:

25.08.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю „Диадема” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гермес”, Приватного підприємства „Ескадра” про визнання недійсним договору купівлі-продажу споруд, укладеного відповідачами 23.06.1997, оскільки частина цих споруд, а саме сарай літ. Б, який належить на праві власності Приватному підприємству „Ескадра”, розташована на земельній ділянці позивача, що є перешкодою для її використання.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 26.08.2010 позовна заява прийнята до розгляду суддею Алсуфєвим В.В., порушено провадження у справі №5020-1/112.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 10.09.2010, на виконання розпорядження заступника голови суду від 10.09.2010 №94, справа прийнята до провадження суддею Шевчук Н.Г. з присвоєнням їй №5020-1/112-2/172 (том 1 арк.с.34-35).

Ухвалою суду від 23.09.2010 провадження у справі в частині вимог до Приватного підприємства „Гермес” припинено з підстав, передбачених пунктом 6 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (том 1 арк.с.163).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 23.09.2010 позов задоволений частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 23.06.1997, укладений між Приватним підприємством „Ескадра” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гермес”, в частині споруди літ.„Б”, в іншій частині позову відмовлено (том 1 арк.с.164-167).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 рішення господарського суду міста Севастополя від 23.09.2010 у справі №5020-1/112-2/172 залишено без змін (том 2 арк.с.89-97).

Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2011 касаційну скаргу Приватного підприємства “Ескадра” задоволено частково, рішення господарського суду міста Севастополя від 23.09.2010 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 у справі №5020-1/112-2/172 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя (том 2 арк.с.110-111).

11.03.2011 справа №5020-1/112-2/172 надійшла до господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 14.03.2011 справа прийнята до провадження суддею Харченком І.А. (том 2 арк.с.113-114).

Відповідач позовні вимоги не визнав, подав суду відзив на позов, просить у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що позивач, на його думку, не подав доказів недійсності договору (том 1 арк. с. 54-55).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін,

в с т а н о в и в:

23 червня 1997 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гермес" в особі директора Зубавичуса В.А. (Продавець) та Приватним підприємством "Ескадра" (Покупець, надалі - Відповідач), у простій письмовій формі був підписаний договір купівлі-продажу нерухомого майна - боксу площею 143,4 кв.м. за літерою "А", боксу площею 44,9 кв.м. за літерою "А1", будівлі КТП площею 4 кв.м. за літерою "Б", 1972 року забудови, розташованих по вулиці Пожарова, 26-А в місті Севастополі, по якому Покупець придбав вказане майно (надалі - Договір)(том 1 арк.с. 10, 62, 74-78).

23-24 червня 1997 року сторони Договору виконали свої обовязки, а саме: 23 червня 1997 року Продавець передав за актом покупцю предмет договору, 24 червня 1997 року Покупець готівкою оплатив 1875 грн (том 1 арк.с. 93, 139).

На думку Позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю „Гермес” на момент укладення цього договору не було власником цього майна, а тому не мало права продажу майна, що є підставою для визнання договору недійсним як такого, що був укладений всупереч вимогам статті 225 діючого на той час Цивільного кодексу УРСР.

Дана обставина обумовила звернення Позивача до господарського суду з відповідними вимогами.

Відповідач вважає, що Позивач не подав доказів недійсності Договору.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку поданим доказам, заслухавши учасників процесу, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

У спірному Договорі не зазначено, на підставі якого документу Продавець є власником майна, що відчужує.

Проте, з висновку державної землевпорядної експертизи про оформлення права користування землею за відповідачем, слідує, що він придбав нерухомість у Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес", яке право власності на це майно мало на підставі свідоцтва про право власності на вказані обєкти нерухомості, виданого 22 квітня 1997 року Управлінням майна міста Севастополя (том 1 арк.с. 58, 183).

З матеріалів справи вбачається, що Позивач та Відповідач є суміжними землекористувачами. Зокрема, з 30 грудня 1999 року 0,1088 га землі по вул. Пожарова, 26-А знаходиться в постійному користуванні Відповідача (том 1 арк.с. 90-92), а з 11 серпня 2006 року 0,4611 га землі по вул. Пожарова, 26-Б за кадастровим №8536600000:01:003:0092 - в оренді Позивача (том 1 арк.с.11-22, 25-27, 52, 147).

При цьому, в оренді Позивача знаходиться та частина земельної ділянки, на якій розташований належний Відповідачу сарай літ. "Б", яка необхідна Позивачу для проходу до основної частини орендованої земельної ділянки (том 1 арк.с.143, 149-150, 80-81, 83).

Ця частина земельної ділянки раніше планувалася до передачі в постійне користування Відповідача, але не була йому передана. Право власності на сарай літ. "Б" на час передачі цієї частини земельної ділянки Позивачу в оренду зареєстровано не було, воно було зареєстровано за Відповідачем у період з 16 січня 2008 року по 25 серпня 2010 року на підставі спірного Договору.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Гермес" (ідентифікаційний код 22239865) було зареєстровано з 8 вересня 1994 року по 7 листопада 2007 року, яке ліквідовано за судовим рішенням про визнання банкрутом та ліквідацію (том 1 арк.с.151-154).

Позивач є юридичною особою з 24 грудня 1998 року (том 1 арк.с.23, 40-51), а Відповідач є юридичною особою з 4 березня 1997 року (том 1 арк.с. 63-73, 155-155).

Відповідно до частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, іншіюридичні особи(у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації),мають право звертатися до господарського судузгідно з встановленою підвідомчістю господарських справза захистом своїх порушених або оспорюваних праві охоронюваних законом інтересів.

Станом на час укладення та виконання спірного договору діяв Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України з 1 січня 2004 року Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року втратив силу, набрав чинності Цивільний кодекс України.

Пункт 4 вказаних Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлює, що він засовується:

1) до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності;

2) до цивільних відносин, які виникли до 1 січня 2004 року, положення цього Кодексу застосовуються дотих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Як вказано вище, цивільні відносини щодо укладення та виконання спірного договору купівлі-продажу виникли та існували до 1 січня 2004 року, а тому до цих цивільних відносин слідує застосовувати норми Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року.

Згідно з частиною третьої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін абоінша заінтересована особазаперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, обов'язковою умовою задоволення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.06.1997 є встановлення судом факту порушення прав Позивача при укладенні відповідачами цього договору.

Позивач взагалі не мав цивільної правоздатності на момент укладення Договору купівлі-продажу від 23.06.1997, оскільки набув статусу юридичної особи лише з 24.12.1998, а право оренди земельної ділянки, на якій розташований придбаний Відповідачем об'єкт нерухомості, та в обґрунтування захисту якого (права оренди) пред'явлено позов у даній справі, набув ще пізніше з 22.08.2006, тобто з моменту державної реєстрації договору оренди землі від 11.08.2006 (стаття 18 Закону України "Про оренду землі").

Відтак, зважаючи на те, що при розгляді позовних вимог про визнання угод недійсними оспорювана угода повинна оцінюватися на предмет її відповідності саме законодавству, чинному на момент укладення такої угоди, та договори купівлі-продажу відносяться до правочинів, які можуть визнаватися недійсними з моменту укладення, а не на майбутнє, то не виключається наявність достатніх підстав вважати, що права та охоронювані законом інтереси новоствореного товариства (позивача) об'єктивно не могли порушуватися оспорюваним договором, укладеним та виконаним його сторонами ще задовго до державної реєстрації Позивача як юридичної особи.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, Позивачем не подано доказів порушення спірним Договором права власності чи іншого його речового права.

Суд відхиляє помилкові посилання Позивача в обґрунтування своїх висновків на відсутність реєстрації за продавцем (Товариством з обмеженою відповідальністю "Гермес") права власності на майно, придбане Відповідачем за спірним договором, оскільки чинним на момент укладення вказаного договору Цивільним кодексом УРСР не було передбачено обовязкове нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію договору купівлі-продажу нежилого нерухомого майна, укладеного між юридичними особами, тому достатнім є його укладення у встановленій законом простій письмовій формі, а, отже, у суду відсутні підстави піддавати сумніву добросовісність набуття Відповідачем права власності на спірне нерухоме майно. Адже, стаття 227 Цивільного кодексу УРСР вимагала обов'язкового нотаріального посвідчення та державної реєстрації лише договору купівлі-продажу житлового будинку, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку про неможливість задоволення позову.

Щодо клопотання Відповідача про зупинення провадження у цієї справі до розгляду позову ПП «Ескадра»Київським апеляційним господарським судом, суд відмовляє у його задоволенні з тих підстав, що Відповідачем не обґрунтовано у чому саме полягає неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом (том 2 арк.с.118).

Витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити.

Суддя підпис І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 16.05.2011.