Ухвала суду № 15227402, 13.05.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

13 травня 2011 року справа № 5020-742/2011

За позовомПублічного акціонерного товариства

“Державний експортно-імпортний банк України”

(ідентифікаційний код 00032112, 03150, м. Київ, вул. Горького, 127)

в особі філії Акціонерного товариства “Укрексімбанк” у м. Севастополі

(ідентифікаційний код 25750392, 99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 15)

до 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(ідентифікаційний код НОМЕР_1, 99038, м. Севастополь,

АДРЕСА_1),

2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

(ідентифікаційний код НОМЕР_2, 99038, м. Севастополь,

АДРЕСА_2),

3) Приватного підприємства “Рамих”

(ідентифікаційний код 24032364,

99007, м. Севастополь, вул. Музики, буд. 29-В/4)

про стягнення 462436,65 грн.

Суддя Погребняк О.С.

Представники сторін не викликались.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство “Державний експортно-імпортний банк України” в особі філії Акціонерного товариства “Укрексімбанк” у м. Севастополі звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Приватного підприємства “Рамих” про стягнення 462436,65 грн.

Ухвалою суду від 13.05.2011 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 30.05.2011.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача 1 умов Кредитного договору№88108К1 від 17.06.2008 в частині належного та своєчасного погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісійних платежів.

Резолютивна частина позову також містить вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачам здійснювати будь-які дії, спрямовані на ускладнення або неможливість звернення стягнення позивачем на майно відповідачі, що їм належить і перебуває у них або інших осіб (відчуження будь-яким способом, передача в заставу, відділення в натурі частини нерухомого майна та інш.); введення заборони на виїзд Відповідача 1 та Відповідача 2 за кордон, вилучення паспортів Відповідача-1 та Відповідача-2 до закінчення провадження у справі.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд вважає клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно із статтею 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Перелік заходів забезпечення позову, встановлених ГПК України, є вичерпним, тобто суд не може застосовувати інші заходи забезпечення позову, не перелічені у статті 67 ГПК України.

Враховуючи викладене, таки заходи забезпечення позову як введення заборони на виїзд відповідачів за кордон, вилучення паспортів відповідачів не передбачені статтею 67 Господарського процесуального кодексу України, тому не можуть бути вжити судом.

Щодо такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачам здійснювати будь-які дії, спрямовані на ускладнення або неможливість звернення стягнення позивачем на майно відповідачі, що їм належить і перебуває у них або інших осіб (відчуження будь-яким способом, передача в заставу, відділення в натурі частини нерухомого майна та інш.), суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на наступне.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних та допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування, зокрема, своїх вимог. Наведене стосується й вимоги щодо забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Проте, позивач належним чином не обґрунтував причин подання клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову та не додав належних та допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Зазначені правові позиції викладені у Постанові Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», Розясненні Вищого арбітражного суду України №02-5/611 від 23.08.1994 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», інформаційних листах Вищого господарського суду України №01-8/2351 від 20.10.2006, №5-05/759 від 30.12.2008, №01-8/2776 від 12.12.2006, тощо.

Керуючись статтями 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Публічному акціонерному товариству “Державний експортно-імпортний банк України” в задоволенні вимог про забезпечення позову.

Суддя підпис О.С. Погребняк