Рішення № 15226964, 08.02.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2011 р. Справа № 5/257-10

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Вишгородського районного комунального підприємства “Вишгородтепломережа”, м. Вишгород

до Литвинівської сільської ради, с. Литвинівка

про стягнення 23232,43 грн.

за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 дов. від 25.10.2010р. № 2421/06

відповідача:не зявились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Вишгородського районного комунального підприємства “Вишгородтепломережа” (далі Позивач) до Литвинівської сільської ради (далі Відповідач) про стягнення 23232,43 грн., з яких 17836,19 грн. основного боргу, 1478,78 грн. пені, 2929,74 грн. інфляційних втрат та 987,72 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем своїх договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за поставлену теплову енергію.

Представник позивача через загальний відділ господарського суду Київської області подав заяву від 08.02.2011р. № 289/06, якою в порядку ст.ст. 22, 78 ГПК України відмовився від позову в частині заявленої до стягнення суми пені в розмірі 1478,78 грн. і зменшив розмір позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми інфляційних втрат та просить суд стягнути з відповідача 17836,19 грн. основного боргу, 2735,71 грн. інфляційних втрат та 987,72 грн. 3% річних.

Беручи до уваги, що зазначена відмова від позову в частині заявленої до стягнення суми пені не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, відповідає вимогам ГПК України, господарський суд вважає за можливе її прийняти, а провадження у справі в цій частині припинити на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 17836,19 грн. основного боргу, 2735,71 грн. інфляційних втрат та 987,72 грн. 3% річних.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог від 08.02.2011р. та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір на споживання теплової енергії від 02.02.2009р. № 22896 (далі договір) відповідно до умов якого позивач - виробник зобовязався надавати відповідачу - споживачеві послуги, а споживач зобовязався своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування цими послугами на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

Предметом надання є наступні послуги: централізоване опалення, централізоване гаряче водопостачання (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 договору.

Згідно п. 6.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, або відповідно «Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та господарських споруд, а також на господарсько побутові потреби в Україні»КТМ 204, 244-94 України.

У відповідності до п. 7.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться виключно в грошовій формі відповідно до установлених тарифів. Додаток № 1 договору.

Споживач не пізніше 20 числа поточного місяця складає виробнику письмовий звіт по факту використання теплової енергії, оплачує виробнику на протязі 10 днів після одержання рахунка виробника за обліковий період.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2009р. (п. 11.1 договору).

Пунктом п. 11.4 договору встановлено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін.

На виконання умов договору позивач протягом січня травня 2009 року поставив відповідачу теплову енергію в обсягах передбачених умовами договору та для оплати наданих послуг виставив відповідачу рахунки фактури, завірені копії яких залучені до матеріалів справи на загальну суму 33036,23 грн.

Разом з тим, відповідач свої зобовязання щодо здійснення повного розрахунку за поставлену теплову енергію за встановленими тарифами та в терміни, передбачені договором виконав неналежним чином, в звязку з чим за останнім рахується заборгованість в розмірі 17836,19 грн. різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю наданих послуг у зазначеному періоді.

Розмір зазначеної заборгованості підтверджується актом звірки розрахунків між сторонами, за яким сальдо на користь позивача станом на 01.01.2010р. складає 17836,19 грн. Зазначений акт підписаний в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками позивача та відповідача, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія від 10.12.2010р. № 3091/06 з вимогою погасити наявну заборгованість в розмірі 17836,19 грн. В підтвердження надіслання зазначеної кореспонденції позивач надав до суду чек "Укрпошти" від 10.12.2010р. № 5852 та повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що повноважна особа відповідача отримала зазначену претензію 14.12.2010р.

Однак, відповідач зазначену вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо проведення повного розрахунку за надані послуги з теплопостачання, у звязку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 17836,19 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 17836,19 грн. заборгованості за надані послуги з теплопостачання.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку за поставлену теплову енергію, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати за період з лютого 2009р. по листопад 2010р. складають 2735,71 грн., три проценти річних з простроченої суми за період з 25.02.2009р. по 30.11.2010р. складають 987,72 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 17836,19 грн. заборгованості, 2735,71 грн. інфляційних втрат та 987,72 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, п. 4 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 1478,78 грн. пені.

2. Решту позовних вимог задовольнити повністю.

3. Стягнути з Литвинівської сільської ради (07334, Київська область, Вишгородський р-н., с. Литвинівка, вул. Леніна, 1, код ЄДРПОУ 04359583) на користь Вишгородського районного комунального підприємства “Вишгородтепломережа” (07300, м. Вишгород, вул. Кургузова, 3В, код ЄДРПОУ 13713569) 17836 (сімнадцять тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 19 коп. заборгованості, 2735 (дві тисячі сімсот тридцять пять) грн. 71 коп. інфляційних втрат, 987 (девятсот вісімдесят сім) грн. 72 коп. 3% річних, 215 (двісті пятнадцять) грн. 59 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.