Рішення № 15226963, 28.04.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" квітня 2011 р. Справа № 8/175-10

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти», ідентифікаційний код: 00223941, місце знаходження: 19330, Черкаська обл., Лисянський р-н, с. Дашуківка,

до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Гірнича компанія»Логінов і партнери», ідентифікаційний код: 33446039, місце знаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневий, вул. Ломоносова, 1,

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, який діє на підставі довіреностей від 23.03.2010 року за № 11 та від 01.01.2011 року за № 1;

від відповідача: ОСОБА_2, який діє на підставі довіреностей від 16.08.2010 року та від 09.12.2010 року, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

публічне акціонерне товариство «Дашуківські бентоніти»(далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Гірнича компанія»Логінов і партнери»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 286372,00 грн. (двісті вісімдесят шість тисяч триста сімдесят дві гривні 00 коп.), яка складається з основного боргу у сумі 200000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.), штрафу у сумі 80000,00 грн. (вісімдесят тисяч гривень 00 коп.), витрати на проведення експертизи у сумі 6372,00 грн. (шість тисяч триста сімдесят дві гривні 00 коп.) та судових витрат.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем своїх зобовязань за Договором від 28.09.2009 року за №28/09;Р-ДБ-6-0928/1, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у вигляді основного боргу у сумі у сумі 200000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.), штрафу у сумі 80000,00 грн. (вісімдесят тисяч гривень 00 коп.), витрати на проведення експертизи у сумі 6372,00 грн. (шість тисяч триста сімдесят дві гривні 00 коп.).

Відповідно до ухвали від 22.11.2010 року порушено провадження у справі №8/175-10 та призначено її розгляд на 29.11.2010 року.

29.11.2010 року в судове засідання Позивач не зявився та про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день і час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 22.11.2010 року не виконав. В судове засідання Відповідач не зявився повідомивши суд за допомогою письмового клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано 29.11.2010 року, про неможливість направити в засідання свого представника в звязку з інфекційною хворобою останнього, вимоги ухвали суду від 22.11.2010 року не виконав. У звязку з цим ухвалою господарського суду Київської області від 29.11.2010 року розгляд справи відкладено на 09.12.2010 року.

03.12.2010 року до суду через канцелярію надійшло письмове клопотання Відповідача, яке зареєстровано за вхідним номером 15514, про направлення справи за підсудністю до господарського суду м. Києва, в звязку з тим, що адресою місця знаходження Відповідача є: 03134, м. Київ, п-кт Корольова, 2-В, оф. 67. Суд дослідивши дане клопотання встановив, що Відповідачем витягу з єдиного державного реєстру, який би був чинним на час розгляду справи та який є єдиними належним та допустимим доказом визначення адреси місця знаходження Відповідача, суду не надано. Крім того, представник Позивача в судовому засіданні 09.12.2010 року наддав суду лист Відповідача, адресований Позивачу, від 06.08.2010 року за №47, в якому останній зазначає про своє місцезнаходження з 2008 року за адресою: 08132, Київська обл. Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Ломоносова, 1, в звязку з чим просив Позивача направляти на цю адресу всю кореспонденцію та за цією ж адресою проводити всі зустрічі. Про перебування Відповідача за адресою: 08132, Київська обл. Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Ломоносова, 1, свідчив і той факт, що до господарського суду Київської області повернулося повідомлення про вручення поштового відправлення Відповідачу за адресою: 08132, Київська обл. Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Ломоносова, 1, з відміткою про вручення останнього адресату. Також, Позивач в судовому засіданні 09.12.2010 року наддав суду конверт з листом, направлений Відповідачу на адресу: 03680, м. Київ, вул. Малінська, 28, з довідкою про причину повернення, в якій зазначено про відмову адресата від отримання листа за зазначеною адресою. У звязку з цим ухвалою суду від 09.12.2010 року в задоволенні даного клопотання Відповідача відмовлено.

09.12.2010 року в судове засідання зявився представник Позивача, який частково виконав вимоги ухвали суду від 29.11.2010 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання зявився представник Відповідача, який частково виконав вимоги ухвали суду від 29.11.2010 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити повністю. Ухвалою суду від 09.12.2010 року розгляд справи відкладено на 20.12.2010 року.

20.12.2010 року в судове засідання зявився представник Позивача, який частково виконав вимоги ухвали суду від 09.12.2010 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання зявився представник Відповідача, який частково виконав вимоги ухвали суду від 09.12.2010 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити повністю. Також, представник Відповідача через канцелярію суду надав письмові пояснення, які зареєстровані за вхідним № 16481, з приводу фактичного та юридичного місця знаходження Відповідача, в звязку з чим повторно просив направити матеріали справи за підсудністю до господарського суду м. Києва. Проте, Відповідач не надав суду чинний на час розгляду справи витяг з єдиного державного реєстру із зазначенням місця знаходження Відповідача у м. Києві, який є єдиним належним та допустимим доказом знаходження Відповідача у м. Києві, в звязку з чим суд дослідивши дані письмові пояснення з врахуванням інших матеріалів справи, які свідчили про адресу місцезнаходження Відповідача: 08132, Київська обл. Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Ломоносова, 1, ухвалою суду від 20.12.2010 року в задоволенні клопотання відмовив та розгляд справи відклав на 27.12.2010 року.

27.12.2010 року в судове засідання зявився представник Позивача, який частково виконав вимоги ухвали суду від 20.12.2010 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не зявився та про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимог ухвали суду від 20.12.2010 року не виконав. Ухвалою суду від 27.12.2010 року розгляд справи відкладено на 19.01.2011 року.

19.01.2011 року в судове засідання зявився представник Позивача, який частково виконав вимоги ухвали суду від 27.12.2010 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання зявився представник Відповідача, який частково виконав вимоги ухвали суду від 27.12.2010 року, дав пояснення, проти позову заперечував та заявив клопотання про продовження строку розгляду справи і про призначення судової експертизи. Ухвалою суду від 19.01.2011 року клопотання Відповідача про продовження строку розгляду справи та про призначення судової експертизи задоволені, проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, в звязку з чим провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

04.04.2011 року до суду з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи №8/175-10, в звязку з чим ухвалою суду від 14.04.2011 року провадження у справі поновлено та розгляд останньої призначено на 28.04.2011 року.

28.04.2011 року в судове засідання представники Позивача та Відповідача не зявились та про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи. У звязку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування раніше наданих пояснень Позивача і Відповідача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 28.04.2011 року.

Згідно з розясненнями президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.07.1997 року за №02-5/289 особи, що беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження по справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані Позивачем та Відповідачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши представників Позивача та Відповідача і дослідивши подані докази, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Також, відповідно до вимог ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

28.09.2009 року між Позивачем та Відповідачем, з дотриманням вимог ст.ст. 173, 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 837, 843 Цивільного кодексу України, укладено договір підряду від 28.09.2009 року за №28/09;Р-ДБ-6-0928/1 (Далі за текстом: Договір), відповідно до п.п.1.1., 1.2. якого Виконавець (Відповідач) зобвязується за наданим Замовником (Позивачем) технічним завданням виготовити, а Замовник прийняти та оплатити, грохот «Гепард-2»в кількості 2-х штук (далі за текстом: Устаткування) на умовах даного Договору.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. Договору, загальна вартість Устаткування за цим Договором становить 400000,01 грн. (чотириста тисяч гривень 01 коп.). Форма оплати частинами: 200000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.) Замовник (Позивач) зобовязаний сплатити протягом 3-х робочих днів з моменту підписання акту прийому передачі готового устаткування та 200000,01 грн. (двісті тисяч гривень 01 коп.) Змовник (Позивач) зобовязаний сплатити протягом 3-х робочих днів з моменту вводу в експлуатацію даного Устаткування.

Згідно із вимогами п.п. 3.1., 3.2., 3.3. Договору, Виконавець зобовязаний виготовити устаткування на протязі 45-ти днів з моменту підписання даного Договору, надати Замовнику всю технічну документацію на вищезазначене устаткування, здійснювати авторський нагляд (інженерне супроводження) за монтажем, пусконалагоджувальними роботами даного устаткування на території Замовника, а також здійснювати навчання персоналу Замовника протягом 2-х місяців з моменту поставки Устаткування. Виконавець зобовязаний за свій рахунок усувати неякісно виконанні роботи. Замовник зобовязаний прийняти від Виконавця виготовлене Устаткування протягом 7-ми робочих днів з моменту отримання письмового повідомлення Виконавця та протягом такогож часу вивезти виготовлене Устаткування з території Виконавця за власний рахунок. Замовник має право відмовитись від неякісно виконаної роботи Виконавцем та витребувати від Виконавця повернення всіх коштів по даному Договору.

За наслідками дослідження даного Договору суд приходить до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до вимог ст. 839 Цивільного кодексу України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Також, Цивільний кодекс України у ст. 853 передбачає, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну. Якщо замовник протягом одного місяця ухиляється від прийняття виконаної роботи, підрядник має право після дворазового попередження продати результат роботи, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріуса, нотаріальної контори на ім'я замовника, якщо інше не встановлено договором. Якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здачі роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, Цивільний кодекс України у ст. 848 передбачає, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Відповідно до вимог ст.ст. 857, 858 Цивільного кодексу України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру. Якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків. Умова договору підряду про звільнення підрядника від відповідальності за певні недоліки роботи не звільняє його від відповідальності за недоліки, які виникли внаслідок умисних дій або бездіяльності підрядника. Підрядник, який надав матеріал для виконання роботи, відповідає за його якість відповідно до положень про відповідальність продавця за товари неналежної якості.

Цивільний кодекс України у ч. 1 ст. 530 передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач на виконання умов Договору перерахував Відповідачу 200000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.).

Відповідачем на виконання умов Договору виконано підрядні роботи по виготовленню Устаткування, яке Відповідачем 09.12.2009 року було передано замовнику, який в процесі введення в експлуатацію Устаткування вияв порушення Відповідачем вимог ст.ст. 526, 629, 848, 853, 857, 858 Цивільного кодексу України внаслідок невідповідності Устаткування технічному завданню Замовника, внаслідок чого Устаткування не відповідало нормативам та стандартам і нездатне було виготовляти продукцію відповідно до державних норм стандартизації. У звязку з цим Позивач на виконання вимог ст. 853 Цивільного кодексу України призначив експертизу виготовленого Відповідачем Устаткування, проведення якої здійснено Черкаською торгово-промисловою палатою зі складанням за її наслідками актів від 15.07.2010 року за №В-455 та від 31.08.2010 року за №В-583.

Відповідно до висновку експерта за актами від 15.07.2010 року за №В-455 та від 31.08.2010 року за №В-583, предявлене обладнання - дві установки грохот-експандер параметричної дії типорозміру 2 «Гепард-2»не відповідають вимогам «Технічне завдання»по характеристиці виробнича потужність обладнання и по якості виробленої продукції.

З врахуванням вказаного акту експертизи Позивач в порядку досудового врегулювання спору з дотриманням вимог ст.ст. 853, 857, 858 Цивільного кодексу України звертався до Відповідача з письмовими вимогами від 12.01.2010 року за № 1, від 04.03.2010 року за № 149 про усунення виявлених вищезазначеною експертизою недоліків Устаткування для приведення останнього у відповідність із технічним завданням Замовника. Проте, Відповідач на вимоги Позивача не відреагував та недоліки неякісно виготовленого Устаткування не усунув при цьому не оскарживши акти експертизи від 15.07.2010 року за №В-455 та від 31.08.2010 року за №В-583.

За таких обставин суд з врахуванням висновків експерта, які викладені у актах експерта від 15.07.2010 року за №В-455 та від 31.08.2010 року за №В-583, погоджується з позицією Позивача, що виготовлене Устаткування не придатне для використання Позивачем при здійсненні підприємницької діяльності по виготовленню фракционного бетоніту.

Позивач 26.10.2010 року направив Відповідачу претензію від 26.10.2010 року за №636, в якій повідомляв Відповідача про відмову від Договору на підставі ст.ст. 857, 858 Цивільного кодексу України з вимогою повернути йому кошти у сумі 200000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.) та сплатити штраф у сумі 80000,00 грн. (вісімдесят тисяч гривень 00 коп.).

Відповідач на дану претензію не відреагував сплачені Позивачем кошти у сумі 200000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.) останньому не повернув та штраф в сумі 80000,00 грн. (вісімдесят тисяч гривень 00 коп.) на користь Позивача не сплатив.

На час розгляду справи сума основного боргу Відповідачем не погашена та її наявність Відповідачем належними та допустимими доказами не спростована. Перевіркою розміру суми основного боргу встановлено, що вона Позивачем визначена вірно та відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача на його користь основного боргу за Договором у сумі 200000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.) є обґрунтованими та доведеними по суду за допомогою належних і допустимих доказів, в звязку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім суми основного боргу Позивач просить стягнути з Відповідача штраф у сумі 80000,00 грн. (вісімдесят тисяч гривень 00 коп.).

Відповідно до вимог п.5.6. Договору, за виготовлення устаткування невідповідної якості Виконавець (Відповідач) сплачує Замовнику (Позивачу) штраф в розмірі 20% від вартості Устаткування.

Згідно із вимогами п. 2.1. Договору, вартість устаткування становить 400000,01 грн. (чотириста тисяч гривень 01 коп.).

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Господарський кодекс України у ст. 232 передбачає, що якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: - допускається стягнення тільки штрафних санкцій; - збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; - за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобовязання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Судом перевірено обґрунтованість нарахування Позивачем Відповідачу за Договором штрафу в сумі 80000,00 грн. (вісімдесят тисяч гривень 00 коп.), в звязку з чим суд приходить до висновку, що Позивач вірно і правомірно нарахував зазначену суму штрафу Відповідачу, який її обґрунтованість та вірність по суду не спростував.

Відповідачем в добровільному порядку сума штрафу не погашена.

Суд приходить до висновку, що факт порушення Відповідачем умов Договору по суду Позивачем у справі доведений належними та допустимими доказами, внаслідок чого Відповідач має право на стягнення з Відповідача штрафу у сумі 80000,00 грн. (вісімдесят тисяч гривень 00 коп.).

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача штрафу за Договором у сумі 80000,00 грн. (вісімдесят тисяч гривень 00 коп.), є обґрунтованими і доведеними, внаслідок чого підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем і Відповідачем суду в якості доказів, можуть вважатися належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні надані Позивачем докази Відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на його користь господарські витрати у вигляді витрат на проведення експертиз у сумі 6372,00 грн. (шість тисяч триста сімдесят дві гривні 00 коп.), державного мита у сумі 2863,72 грн. (дві тисячі вісімсот шістдесят три гривні 72 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При відмові в задоволені позову господарські витрати покладаються на позивача.

Позивач довів здійснення ним господарських витрат у вигляді витрат на проведення експертиз у сумі 6372,00 грн. (шість тисяч триста сімдесят дві гривні 00 коп.), державного мита у сумі 2863,72 грн. (дві тисячі вісімсот шістдесят три гривні 72 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), в звязку з чим дані вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти»до товариства з обмеженою відповідальністю «Гірнича компанія» Логінов і партнери»про стягнення заборгованості, задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Гірнича компанія»Логінов і партнери», ідентифікаційний код: 33446039, місце знаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневий, вул. Ломоносова, 1, на користь публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти», ідентифікаційний код: 00223941, місце знаходження: 19330, Черкаська обл., Лисянський р-н, с. Дашуківка, заборгованість за Договором підряду від 28.09.2009 року за №28/09;Р-ДБ-6-0928/1 у вигляді основного боргу у сумі 200000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.), штрафу у сумі 80000,00 грн. (вісімдесят тисяч гривень 00 коп.), витрат на проведення експертизи у сумі 6372,00 грн. (шість тисяч триста сімдесят дві гривні 00 коп.), державного мита у сумі 2863,72 грн. (дві тисячі вісімсот шістдесят три гривні 72 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 28.04.2011 року