Рішення № 15226877, 13.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/9213.05.11

За позовомПублічного акціонерного товариства "Сведбанк"

До Приватного підприємства "Старлайт"

Простягнення 350000,00 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1.- представник за довіреністю від 16.06.2010 р.

Від відповідача не зявився 13.05.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство “Сведбанк” звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства “Старлайт” 350000,00 грн. заборгованості за кредитним договором № 199 від 28.01.2004 р.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2011 р. № 46/92, справу призначено до розгляду на 15.04.2011 р.

15.04.2011 р. розгляд справи відкладався.

У судове засідання, призначене на 13.05.2011 р., зявився представник позивача, який підтримав позовні вимоги. Відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду не виконав, відзиву не подав. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 28 січня 2004 року між Закритим акціонерним товариством „ТАС-ІНВЕСТБАНК", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»(Банк), та Приватним підприємством „Старлайт" (Позичальник) було укладено Кредитний договір № 199 (далі - Кредитний договір).

За умовами Кредитного договору (п. 1.1, 1.2) Банк відкрив Позичальнику кредитну лінію, що не відновлюється, та надав кредитні кошти у гривнях у розмірі 3 500 000,00 грн.

В свою чергу, відповідно до Кредитного договору Боржник зобов'язався одержувати кошти кредиту, повернути їх у строки, визначені у Графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (Додаток №1 до кредитного договору), сплатити проценти за користування ними (виходячи з 23% річних - п.1.4. кредитного договору) та виконати інші обов'язки, передбачені Кредитним договором.

Надалі між сторонами було укладено декілька додаткових угод та договорів до Кредитного договору (а саме: 24), якими змінювалися певні умови вказаного правочину, в тому числі щодо строків виконання зобов'язань, щодо повернення кредитних коштів (до 27.01.2012 р. - додатковий договір № 22 від 01.04.2006 р.), процентної ставки за користування кредитними коштами (15% - додатковий договір № 22 від 01.04.2006 р.), тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк виконав свої зобов'язання по Кредитному договору та надав Позичальнику відповідні грошові кошти, що підтверджується виписками з позичкового рахунку Позичальника за період з 28.01.2004 р. по 01.11.2010 р.

Пунктом 4.2. Кредитного договору визначено зобов'язання Позичальника щомісячно сплачувати проценти за користування Кредитом на рахунок Банку (підпункт 2.1.2 Кредитного договору з урахуванням змін) у валюті кредиту у такі строки: не пізніше 5-го числа кожного місяця за період з першої по останню дату попереднього місяця або разом з повним погашенням суми кредиту, якщо таке погашення відбувається раніше 5-го числа місяця.

Відповідно до п. 3.1 Кредитного договору розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється за період з дати перерахування коштів траншу (траншів) кредиту Позичальника з рахунку для обліку наданого кредиту, відкритого за Кредитним договором, до повного погашення заборгованості за траншем (траншами) кредиту на суму залишку непогашеної заборгованості за траншем (траншами) кредиту.

Згідно п. 3.2. Кредитного договору розрахунок процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування траншем (траншами) кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод „факт/факт". До періоду розрахунку процентів включається день надання і не включається день повернення кредиту. Для цілей Кредитного договору Банк здійснює нарахування процентів за попередній місяць в період з 1-го по 5-те число наступного місяця.

Строк дії кредитної лінії (строк повного виконання своїх зобов'язань сторонами) відповідно до п.1.3. Кредитного договору становить по 27 січня 2012 р. включно. Водночас, підпунктом 8.1.1. пункту 8.1. Кредитного договору визначено право Банку вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів, неустойок, відшкодування збитків, якщо Позичальник порушує строки сплати процентів та погашення кредиту, встановлені пунктами 4.1. та 4.2. Кредитного договору.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (позика) цієї глави.

Згідно положень статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України визначено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Зі змісту статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України слідує, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Умовами Договору іншого не встановлено.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як зазначає позивач, Позичальник не виконував свої зобов'язання по погашенню кредиту та сплаті процентів, внаслідок чого Банк надіслав Позичальнику в порядку, визначеному п. 8.2. Кредитного договору, письмову вимогу № 86 від 26 січня 2007 р. про дострокове погашення заборгованості по Кредитному договору у повному обсязі у строк 10-ть календарних днів з дати отримання вимоги Банку. Позичальник отримав таку письмову вимогу Банку 29 січня 2007 р., що підтверджується копією Повідомлення про вручення поштового відправлення, відтак остаточний строк виконання всіх зобов'язань по Кредитному договору Позичальником настав 09.02.2007 року. Проте, відповідач своїх обовязків не виконав та заборгованість не сплатив.

Так, позивач зазначає що станом на 01.11.2010 р. заборгованість відповідача становить:

656 150,00 дол. США - заборгованість за кредитом;

458 946,69 дол. США - заборгованість по процентам;

38 396,88 доларів США - пеня за несвоєчасну сплату процентів;

58 260,65 доларів США - пеня за несвоєчасну сплату кредиту.

Проте, позивач просить стягнути з відповідача 350000,00 грн., тобто частину заборгованості по тілу кредиту.

Факт наявності у відповідача заборгованості за кредитом у сумі 350000,00 грн., позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Відтак, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 350000,00 грн. заборгованості за кредитом, є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Приватне підприємство „Старлайт" обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства „Старлайт" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, к. 414, ідентифікаційний код 31084630) на користь Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, ідентифікаційний код 19356840) 350000 (триста пятдесят тисяч) грн. заборгованості за кредитом, 3500 (три тисячі пятсот тисяч двісті девять) грн. 10 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 16.05.2011