Рішення № 15226876, 13.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/8813.05.11

За позовомЧернівецького транспортного прокурора в інтересах держави в особі Державного закладу “Вузлова клінічна лікарня станції Чернівці ДТГО “Львівська залізниця”

До Закритого акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІнтерТрансПоліс”

Простягнення 38 240,74 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1.- представник за довіреністю від 01.04.2011 р.

Від відповідача не зявився

Від прокуратури Лиховид О.С. прокурор відділу прокуратури м. Києва 13.05.2011 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Чернівецький транспортний прокурор в інтересах держави в особі Державного закладу “Вузлова клінічна лікарня станції Чернівці ДТГО “Львівська залізниця” звернувся до суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІнтерТрансПоліс” 34036,49 грн. заборгованості за договором від 29.02.2008 р. № ЛЗ ІТР № НСМД 2008/11, 2 284,87 грн. пені, 1 919,38 грн. 3 % річних.

Провадження у справі за вказаними вимогами було порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2011 р. № 46/88, яку призначено до розгляду на 04.04.2011 р.

В судових засіданнях 04.04.2011 р., 18.04.2011 р. розгляд справи відкладався.

У судове засідання, призначене на 13.05.2011 р., зявились прокурор відділу прокуратури м. Києва та представник позивача, який підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити. Відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвали суду у справі № 46/88 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.02.2008 між Державним закладом “Вузлова клінічна лікарня станції Чернівці ДТГО “Львівська залізниця” та Страховою компанією - ЗАТ «АСЕ «ІнтерТрансПоліс»відповідно до Генерального договору від 29.02.2008 року № Л/НВС-0827з/НЮ про добровільне медичне страхування залізничників між ДТГО «Львівська залізниця»та Страховою компанією, укладено договір № НСМД-2008/11 про надання медичної допомоги застрахованим особам - працівникам залізниці.

За вказаним договором позивач зобовязався надавати застрахованим особам екстренну та планову стаціонарну медичну допомогу, лікування у стаціонарі та стаціонарі на дому своєчасно та належної якості, а Страхова компанія до 15-го числа місяця наступного за звітним зобов'язана відшкодовувати Лікарні вартість фактично наданих застрахованій особі додатково до бюджетного харчування, медикаментів та інших видатків у межах ліміту відповідальності (п.п. 3.1.1, 4.1 Договору).

Як зазначає прокурор, позивачем згідно умов вказаного вище договору були надані послуги працівникам залізниці, за якими на даний час Страховою компанією не сплачено борг в сумі 34 036,49 грн., який триває з 01.03.2009 року, що підтверджується актами звірки, звітами та іншими документами, які містять матеріали справи.

Як зазначає прокурор, із загальної суми боргу, 15 009,17 грн. боргу підтверджені актом звірки взаєморозрахунків за лютий 2009 року, який підписаний посадовими особами Страхової компанії та Лікарні та належно завірений печатками обох сторін.

Решта 19 027,32 грн. - не підтверджені підписами Страхової компанії, оскільки останнім звіт та акт звірки за березень 2009 року не були повернуті Лікарні, яка листом від 31.03.2009 р. № 364 направила вказані документи Страховій компанії для їх підписання.

Також прокурор стверджує, що Лікарня не отримувала від Страхової компанії письмового обґрунтування причин непідписання звіту Лікарні про закінчені страхові випадки та акту звірки взаєморозрахунків за березень 2009 року, а також Лікарня неодноразово зверталась до страхової компанії з листами від 22.05.2009 року № 564 та від 13.10.2009 р. № 1110 щодо необхідності погашення заборгованості, що склалась станом на 31.03.2009 року. Проте, відповідач заборгованість не погасив.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав належним чином взяті на себе за Договором зобовязання, у звязку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 34 036,49 грн.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у сумі 34 036,49 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, прокурор також просить стягнути з відповідача на користь позивача 2 284,87 грн. пені, 1 919,38 грн. 3 % річних.

Згідно п. 4.5 Договору за прострочення термінів здійснення платежів, передбачених Договором, винна сторона сплачує пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочи. Оплата пені не звільняє винну сторону від виконання основного платежу.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, перевіривши розрахунок позивача, який визнаний судом як належний, суд дійшов висновку, що стягненню підлягають 2 284,87 грн. пені, 1 919,38 грн. 3 % річних.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В порядку передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІнтерТрансПоліс”(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 13 Є, ідентифікаційний код 31451838) на користь Державного закладу “Вузлова клінічна лікарня станції Чернівці ДТГО “Львівська залізниця” (58013, м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 226, ідентифікаційний код 01110972) 34036 (тридцять чотири тисячі тридцять шість) грн. 49 коп. основного боргу, 2 284 (дві тисячі двісті вісімдесят чотири) грн. 87 коп. пені, 1919 (одну тисячу девятсот девятнадцять) грн. 38 коп. 3% річних.

3.Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІнтерТрансПоліс”(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 13 Є, ідентифікаційний код 31451838) до Державного бюджету України 382 (триста вісімдесят дві) грн. 41 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 16.05.2011 р.