Рішення № 15226787, 28.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/12128.04.11 За позовомВідкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Білоцерківської філії Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант"

доЗакритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інтертрансполіс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1

простягнення 8 058,94 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Гайдуков Б.Б.

від відповідача:Дудко А.П.

від третьої особи:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Білоцерківської філії Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" (надалі ВАТ "УСК "Дженералі Гарант") звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інтертрансполіс" (надалі ЗАТ "АСК "Інтертрансполіс") про стягнення 9015,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" на підставі полісу добровільного страхування транспортних засобів, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності (КАСКО) №19 G-0295560 від 16.04.2009 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "AUDI", реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "ЗАЗ LANOS TF69YO", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, і водій якого визнаний винним у її скоєні, застрахована Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інтертрансполіс" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №НОМЕР_4), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 643,97 грн., 3% річних у розмірі 124,72 грн. та витрати на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 300,00грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.03.2011 р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, розгляд справи призначено на 13.04.2011 р.

В судовому засіданні 13.04.2011 р. у звязку із клопотанням відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 30.03.2011 р. оголошено перерву до 20.04.2011 р.

В судовому засіданні 20.04.2011 р. у звязку із клопотанням відповідача оголошено перерву до 28.04.2011 р.

У судове засідання 28.04.2011 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 30.03.2011 р. виконав, подав уточнення до позовної заяви згідно змісту якого просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 7 104,60 грн., пеню у розмірі 548,06грн., 3% річних у розмірі 106,28 грн. та витрати на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 300,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання 28.04.2011 р. з'явився, вимоги ухвали суду від 30.03.2011 р. виконав, проти позову заперечив та просив залишити його без задоволення.

Третя особа в судове засідання 28.04.2011 р. не зявилась, вимоги ухвали суду від 30.03.2011 р. виконала, в судовому засіданні 13.04.2011 р. надала усні пояснення по суті спору.

Належне повідомлення третьої особи про час та місце розгляду справи підтверджується відміткою на звороті повідомлення від 20.04.2011 р., яке було направлене за адресою вказаною в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №НОМЕР_4).

Таким чином, суд приходить до висновку, що третя особа повідомлена про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання третю особу було належним чином повідомлено, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.04.2009 р. між ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський молочний комбінат" укладено поліс добровільного страхування транспортних засобів, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності (КАСКО) №19 G-0295560 (надалі "Договір").

Предметом договору є страхування автомобіля марки "AUDI", реєстраційний номер НОМЕР_1 на випадок настання подій, перелік яких наведено у змісті Договору, а саме до страхових випадків відноситься: пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; незаконне заволодіння транспортним засобом, крадіжка, а також пошкодження або знищення його частин, деталей, приладів і приладдя, що викликані протиправними діями третіх осіб; пошкодження або знищення транспортного засобу внаслідок стихійного лиха.

16.03.2010 р. близько 20 год. 00 хв. по проспекту Броварському в м. Києві було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля "AUDI", реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля "ЗАЗ LANOS TF69YO", реєстраційний номер НОМЕР_2, а саме: ОСОБА_1. керуючи автомобілем "ЗАЗ LANOS TF69YO" в темну пору доби не обрав безпечної швидкості внаслідок чого допустив наїзд на нерухомий автомобіль "AUDI", під керуванням ОСОБА_2.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1. вимог пунктів 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою Відділу ДАІ з обслуговування Дніпровського району м. Києва №8589893 та постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.04.2010 р. у адміністративній справі №3-1482/1/10р. відповідно до якої ОСОБА_1. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

18.03.2010 р. власник застрахованого транспортного засобу автомобіля "AUDI", реєстраційний номер НОМЕР_1 звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку.

Відповідно до звіту №24 про оцінку транспортного засобу "AUDI", реєстраційний номер НОМЕР_1, складеного 22.03.2010 р. субєктом оціночної діяльності ОСОБА_3 (Сертифікат субєкта оціночної діяльності №9216/09 від 25.12.2009 р.) вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "AUDI", реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 7 614,60 грн.

Згідно ремонтної калькуляції №24 вартість ремонту пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу "AUDI", реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 10 979,76 грн.

08.04.2010 р. експертним відділом (аварійним комісаром) ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" було самостійно виготовлено ремонтну калькуляцію №5404/8 згідно якої вартість ремонту автомобіля "AUDI", реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 8 072,76 грн.

Відповідно до виставленого ТОВ "Білоцерківський молочний комбінат" ПП ОСОБА_4. рахунку-фактури №128 від 12.04.2010 р. вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу "AUDI", реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 7 947,00 грн.

13.04.2010 р. власник застрахованого транспортного засобу автомобіля "AUDI", реєстраційний номер НОМЕР_1 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок СТО ПП ОСОБА_4. згідно рахунку-фактури №128 від 12.04.2010 р.

На підставі страхового акту №103026 від 13.04.2010 р. ВАТ "УСК "Дженералі Гарант", виконуючи свої зобов'язання за полісом добровільного страхування транспортних засобів, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності (КАСКО) №19 G-0295560 від 16.04.2009 р., сплатила своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 7947,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №264 від 14.04.2010 р.

Крім того, здійснюючи розслідування причин та обставин страхової події, ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" були понесені витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 300,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №265 від 14.04.2010 р.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" перейшло в межах суми 7947,00 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а також позивачем понесені майнові витрати на виконання зобовязання по відшкодуванню шкоди у розмірі 300,00грн.

Із довідки Відділу ДАІ з обслуговування Дніпровського району м. Києва №8589893 та Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що транспортний засіб автомобіль "ЗАЗ LANOS TF69YO", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю "AUDI", реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_5, та знаходився під керуванням ОСОБА_1.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Матеріалами справи, а саме тимчасовим реєстраційним талоном ДАП №НОМЕР_3 від 20.02.2010 р. підтверджується право ОСОБА_1 на керування транспортним засобом автомобілем "ЗАЗ LANOS TF69YO", реєстраційний номер НОМЕР_2.

Вина ОСОБА_1. встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля "ЗАЗ LANOS TF69YO", реєстраційний номер НОМЕР_2 відшкодовується ОСОБА_1.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1. застрахована Закритим акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Інтертрансполіс" згідно з полісом №НОМЕР_4.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №НОМЕР_4) винесено до 3-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі. Строк дії з 17.01.2010 р. по 16.01.2011 р.

Відповідно до п. 4 полісу №НОМЕР_4 страхувальником особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ОСОБА_1., а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ОСОБА_1. автомобіля "ЗАЗ LANOS TF69YO", реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована ЗАТ "АСК "Інтертрансполіс".

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс №НОМЕР_4) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн. (пункт 2 полісу).

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля "AUDI", реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження при ДТП становить 7 614,60 грн. (згідно звіту №24 від 22.03.2010 р.), розмір витрат на проведення автотоварознавчого дослідження становить 300,00 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 7 947,00 грн.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Претензією №101-117/2 від 22.06.2010 р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка отримана відповідачем 25.06.2010 р., позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 8 247,00 грн.

Враховуючи визначені полісом №НОМЕР_4 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу, відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 7 104,60 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 548,06грн. та 3% річних у розмірі 106,28 грн. за прострочення виконання грошового зобовязання у період з 27.07.2010 р. по 25.01.2011 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обовязку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобовязання, тому дії відповідача є порушенням зобовязання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і з 27.07.2010 р. (перенесено згідно ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України) він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобовязання, то вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 548,06 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються за невиконання грошових зобовязань та знаходиться в 51 Главі Цивільного кодексу України, яка має назву "Правові наслідки порушення зобовязання. Відповідальність за порушення зобовязання", а дана глава міститься у розділі І "Загальні положення про зобовязання" книги пятої Цивільного кодексу України. Наведене свідчить, що положення такої статті стосуються як договірних, так і не договірних зобовязань, тобто до порушення грошових зобовязань, незалежно від визначених ст. 11 Цивільного кодексу України підстав їх виникнення.

Грошове зобовязання це зобовязання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Судом встановлено, що згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та п.22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у ЗАТ "АСК "Інтертрансполіс" виникло зобовязання сплатити на користь позивача суму страхового відшкодування в порядку регресу.

Тобто, має місце правовідношення в якому ЗАТ "АСК "Інтертрансполіс" (боржник) зобов'язано вчинити на користь ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України до позивача у межах фактичних витрат і страхової суми перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами, тобто, до відповідача як страховика особи, відповідальність якої ним застрахована.

Тобто, саме розмір основного зобовязання, яке виникло внаслідок заподіяння шкоди, та перейшло до позивача в порядку регресу обмежений фактичними витратами позивача.

Зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування в порядку регресу, яке за змістом правовідношення є грошовим, ЗАТ "АСК "Інтертрансполіс" у встановлений строк не виконано.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тому нарахування позивачем індексу інфляції та 3% річних за прострочення грошового зобовязання по сплаті суми страхового відшкодування є правомірним.

Відсутність у Законі України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідальності у вигляді сплати інфляційного втрат та 3% річних при умові несвоєчасної виплати страхового відшкодування не заперечує наявності правового регулювання цих питань нормами інших законодавчих актів України (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Аналогічний висновок міститься в постанові Вищого господарського суду України від 11.11.2010 р. у справі 28/32-10-976.

Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунками 3% річних, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 106,28 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно заявленої до стягнення суми витрат на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 300,00 грн. суд відзначає наступне.

Статтею 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховик зобовязаний терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Разом із цим, на підставі матеріалів справи судом встановлено, що позивач самостійно замовляв та проводив автотоварознавче дослідження для визначення розміру відшкодування потерпілому, при цьому позивачем не доведено, що відповідач був у визначений п. 34.1 Закону строк повідомлений про факт настання ДТП його учасниками чи позивачем, а відтак відповідач був позбавлений можливості направити свого аварійного комісара та самостійно визначити розмір завданих збитків, тим самим уникнути понесення додаткових витрат по оплаті позивачем автотоварознавчого дослідження у заявленій до стягнення сумі. Тобто, вина відповідача у понесенні позивачем спірної суми коштів на відшкодування вартості автотоварознавчого дослідження відсутня.

Відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним відносно інших нормативно-правових актів щодо виплати страхового відшкодування за полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховиком відшкодовується тільки оцінена, відповідно до закону, шкода, при цьому види витрат, які відшкодовуються страховиком, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу визначаються законом та ним обмежуються (пункт 22.2 статті 22, статті 28, 29, 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

До того ж, за змістом п. 34.2 ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодовуються витрати потерпілого на проведення експертизи, а в даному випадку такі витрати понесені не потерпілим.

Виходячи з зазначеного, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 300,00 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ЗАТ "АСК "Інтертрансполіс" на користь ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" суми страхового відшкодування у розмірі 7 104,60 грн., пені у розмірі 548,06 грн. та 3% річних у розмірі 106,28 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Білоцерківської філії Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інтертрансполіс" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 13Є; ідентифікаційний код 31451838) на користь Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Білоцерківської філії Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" (09117, Київська обл., м. Біла Церква, бул. 50-річчя Перемоги, 12, к. 3; ідентифікаційний код 24879646) суму страхового відшкодування у розмірі 7 104 (сім тисяч сто чотири) грн. 60 коп., пеню у розмірі 548 (пятсот сорок вісім) грн. 06 коп., 3% річних у розмірі 106 (сто шість) грн. 28 коп., державне мито у розмірі 87 (вісімдесят сім) грн. 78коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 203 (двісті три) грн. 10 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення 29.04.2011 р.