Рішення № 15226781, 13.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/17013.05.11 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі

філіалу «Кабельні мережі «Київенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд»

про стягнення 21451, 95 грн.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:ОСОБА_1. дов. № Д07/2011/04/26-17 від 26.04.2011; Відповідача:Не зявився

У судовому засіданні 13.05.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі філіалу «Кабельні мережі «Київенерго»про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд»21451 грн. 95 коп., із них: 15439 грн. 55 коп. сума основного боргу, 764 грн. 98 коп. - 3 % річних, 5117 грн. 13 коп. інфляційні втрати, 130, 29 грн. пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2011 порушено провадження у справі № 61/170, розгляд справи призначено на 13.05.2011 о 10:45.

28.04.2011 через відділ діловодства Господарського суду позивач в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України подав клопотання, відповідно до якого просив змінити назву Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», крім того, на виконання вимог суду надав уточнений розрахунок штрафних санкцій, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 15439 грн. 55 коп., 775 грн. 12 коп. - 3 % річних, 5117 грн. 13 коп. інфляційні втрати, 70 грн. 85 коп. пеня.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, (аналогічна позиція викладена в пункті 17 листа Вищого Господарського суду України від 20.10.2006 року № 01-8/2351).

У судовому засіданні 13.05.2011 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання 13.05.2011 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву та витребуваних документів не надав.

Відповідач, відповідно до ст. 64 ГПК України, належним чином повідомлений про дату розгляду справи.

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює зміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або в ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обовязковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обовязковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Суд, відповідно до ст. 25 ГПК України здійснює процесуальне правонаступництво позивача, а саме з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»на Публічне акціонерне товариство «Київенерго».

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2007 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(надаліпозивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробуд»(надалі відповідач) було укладено Договір № 718/12 на оперативно-технічне обслуговування.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобовязувався проводити оперативно-технічне обслуговування електрообладнання, яке знаходиться на балансі відповідача в обсягах згідно з «Методикою визначення та встановлення плати на виконані роботи з оперативно-технічного обслуговування електричних мереж напругою до 110 кВ для позивача», а відповідач зобовязався прийняти та сплатити послуги на умовах цього договору.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 4.1.1 договору встановлена ціна та умови оплати послуг, що на рік становить 5329, 56 грн., на місяць: 444, 13 грн. Відповідач зобовязується протягом трьох робочих днів з дати підключення електрообладнання до мереж електропостачання оплатити вартість послуг, вартість послуг, наданих у кожному наступному місяці сплачується відповідачем шляхом 100 % авансового платежу в термін до шостого числа місяця, в якому надаватимуться послуги.

01.12.2007 між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору № 718/12 на оперативно-технічне обслуговування, відповідно до умов якої сторони погодили змінити вартість послуг та встановили на рік вартість становить: 5976, 60 грн., на місяць - 498, 05 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач підписав та надіслав відповідачу наступні акти: № 11, № 10, № 09, № 08, № 07, № 06, № 05, № 04, № 03, № 02, № 01, № 12, № 11 виконаних робіт з оперативно-технічного обслуговування електрообладнання за період з лютого 2008 по листопад 2010 на загальну суму 15439, 55 грн.

Відповідно до п. 3.5 договору № 718/12 на оперативно-технічне обслуговування відповідач зобовязується до четвертого числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги, передбачені п. 1.1 підписати та повернути позивачу акти виконаних робіт або надати письмову відмову від його підписання. У випадку ненадання мотивованої письмової відмови та не підписання актів виконаних робіт, роботи вважаються виконаними у відповідності до умов цього договору.

Відповідач не підписав зазначені акти та не надав мотивованої відмови від їх підписання, тобто фактично визнав надані позивачем послуги на суму 15439, 55 грн.

У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

13.10.2010 позивач надіслав відповідачу претензію про сплату заборгованості, яка залишилася відповідачем без відповіді та без задоволення.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 15439 грн. 55 коп. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати в розмірі 5117, 13 грн. та 3 % річних в розмірі 775 грн. 12 коп.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 5117, 13 грн. та 3 % річних у розмірі 775 грн. 12 коп. визнаються судом обгрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 70, 85 грн.

В обгрунтування своїх вимог, позивач посилається на п. 5.1 Договору, відповідно до якого встановлено, що у випадку наявності боргу на перше число місяця наступного за звітним, відповідач зобовязується сплатити на користь позивача пеню у розмірі 0, 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення починаючи з першого дня місяця, наступного за звітним, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені та враховуючи положення ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, суд приходить до висновку про задоволення вимог в частині стягнення пені в сумі 70, 85 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво позивача, а саме з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»на Публічне акціонерне товариство «Київенерго».

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд»(04071, м. Київ, вул. Вишгородська, 45/2; код ЄДРПОУ 31752439) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 15439 (п'ятнадцять тисяч чотириста тридцять дев`ять) грн. 55 коп. основного боргу, 775 (сімсот сімдесят пять) грн. 12 коп. - 3 % річних, 5117 (пять тисяч сто сімнадцять) грн. 13 коп. інфляційний втрат, 70 (сімдесят) грн. 85 коп. пені, 214 (двісті чотирнадцять) грн. 51 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

А.М. Івченко Дата підписання рішення 13.05.2011