Рішення № 15226725, 11.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/6811.05.11

За позовомЗаступника прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі

Київської міської ради

до Приватної фірми "Магнолія-Т"

простягнення боргу 15189,08 грн. та виселення

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від прокуратури- Пилипенко Т.А. (посв. № 64 від 18.0.2011 р.)

від позивача- ОСОБА_1 (дов. № 225-КР-186 від 21.02.2011 р.)

від відповідача- не з'явився

В судовому засіданні 11.05.2011 р. відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Заступник прокурора Голосіївського району м. Києва (далі по тексту - прокуратура) в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватної фірми "Магнолія-Т" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 15189,08 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 237-07 від 09.10.2007 року площею 60,8 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лисогірська, 7 та виселення з цього приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має заборгованість перед позивачем за договором оренди нежитлового приміщення № 237-07 від 09.10.2007 р. площею 60,8 кв.м. (дану площа зазначена у позовній заяві, площа відповідно до умов договору складає 130,4 кв.м.), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лисогірська, 7. В звязку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача 15189,08 грн. заборгованості з орендної плати та виселити з орендованого приміщення.

Позовні вимоги вмотивовані ст. 121 Конституції України, ст. 2 ГПК України, ст.ст. 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/68, розгляд справи призначено на 11.04.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2011 р. розгляд справи був відкладений на 11.05.2011 р. у звязку з неявкою відповідача та неподанням сторонами по справі всіх витребуваних судом доказів.

У судовому засіданні 11.05.2011 р. прокуратурою подано уточнення до позовних вимог, яке по суті є зменшенням позовних вимог, оскільки вимоги про виселення відповідача з заяманого примаіщення позивачем не ставляться. Відповідно до поданої заяви, прокуратура просить суд стягнути з відповідача на користь Комунального підприємства Голосіївського району у місті Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво»на р/р 2600830201762 в Голосіївське відділення ВАТ «Ощадбанк»м. Києва МФО 320304 код 32525507 заборгованість з орендної плати разом із ПДВ та пенею в загальному розмірі 15189,08 грн. Враховуючи те, що заяву подано в порядку ст. 22 ГПК України, суд прийняв вказане клопотання до розгляду.

Таким чином, на розгляді Господарського суду міста Києва перебувають позовні вимоги про стягнення з Приватної фірми "Магнолія-Т" 15189,08 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 237-07 від 09.10.2007 року.

Відповідач в судове засідання 11.05.2011 р. не зявився, вимоги попередньої ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву та пояснень по справі.

Представник прокуратури надав суду витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 01.03.2010 року, за яким адреса відповідача є тією ж, на яку направлялась ухвала про порушення провадження у справі, а саме: м. Київ, вул. Горького, 47, оф. 1, однак конверти повернуті до суду з приміткою про не знаходження відповідача за зазначеною адресою.

Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи те, що незявлення відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву/пояснень по справі та направлення представника для участі в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача та прокуратури, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функцію представництва громадян та держави в судах. Згідно з ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у разі порушення або загрози порушень державних інтересів. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах.

Згідно ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, що є у власності територіальних громад. Відповідно до ст. 143 конституції України територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Аналогічні положення містяться і в п. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування»відповідно до якого матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Пункт 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування»визначає, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно п. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування»органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Статтями 2, 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлюють, що правовою підставою для зайняття комунального майна є договір оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.10.2007 р. між Голосіївською районною в м. Києві радою та ПФ «Магнолія-Т»укладено договір оренди № 237-07 нежитлового приміщення площею 60,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лисогірська, 7 (надалі - Договір).

Актом прийому-передачі нежитлового приміщення по вул. Лисогірській, 7 від 09.10.2007 р. вказане приміщення передано відповідачу в оренду.

Відповідно до п. 3.1 Договору розмір орендної плати встановлюється орендодавцем в розмірі 2450,22 грн. (без ПДВ).

Додатковою угодою № 1 від 10.04.2008 р. до Договору розмір орендної плати збільшено до 3505,39 грн.

Додатковою угодою № 2 від 01.07.2008 р. до Договору збільшено розмір орендної плати до 3281,64 грн.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно в повному обсязі до 15 числа поточного місяця та перераховується на розрахунковий рахунок 260023012663 в АБ «Старокиївський банк»м. Києва, МФО 321477, ЗКПО 32525507 Комунальне підприємство Голосіївського району у м. Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво».

Як стверджує прокуратура, відповідач не сплачував орендні платежі у зв"язку з чим, станом на час слухання справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 15189,06 грн.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення 15189,08 грн. заборгованості за договором оренди майна підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 759. Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно з ч. 1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає, або зобовязується передати наймачеві майно у користування на певний строк.

Згідно ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Згідно ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар за користування обєктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно ст. 29 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” за невиконання зобовязань за договором оренди сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до положень Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері, зокрема, ст. 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до статті 762 ЦК України за користування майном справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Укладений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Таким чином відповідно до норм діючого законодавства та умов договору оренди укладеного між позивачем та відповідачем, позивач внаслідок порушення відповідачем своїх зобовязань за договором, має право на стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 15189,08 грн.

За вказаних обставин суд задовольняє позов з урахуванням поданих уточнень в повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватної фірми "Магнолія-Т" (03143, м. Київ, вул. Горького, 47, оф. 1, код ЄДРПОУ 21486780, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Комунального підприємства Голосіївського району у місті Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво»на р/р 2600830201762 в Голосіївське відділення ВАТ «Ощадбанк»м. Києва МФО 320304 код 32525507) 15189 (п'ятнадцять тисяч сто вісімдесят девять) грн. 08 коп. заборгованості з орендної плати.

3. Стягнути з Приватної фірми "Магнолія-Т" (03143, м. Київ, вул. Горького, 47, оф. 1, код ЄДРПОУ 21486780) в доход Державного бюджету України 151,89 грн. (сто пятдесят одна) грн. 89 коп. витрат по сплаті державного мита, 236,00 (двісті тридцять шість) грн.. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Видати накази після набранням рішення законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Дата підписання рішення 13.05.2011 р.