Рішення № 15226209, 10.05.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "10" травня 2011 р. справа № 18/5007/37/11 Господарський суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 25.11.2010р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус Трейд" (м.Севастополь смт.Кача)

до Приватного підприємства "Торговий дім Дельта" (м.Житомир)

про стягнення 1266,76грн.

Позивачем пред'явлено позов до відповідача про стягнення з відповідача 1266,76грн. заборгованості, з яких: 1162,28грн. - основного боргу, 71,75грн. - пені, 14,04грн. - 3% річних, 18,69грн. - інфляційних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, надав довідку від 10.05.2011р., в якій повідомляє, що сума основного боргу відповідача станом на 10.05.2011р. складає 1162,28грн.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.14, 19).

Приймаючи до уваги той факт, що неявка повідомленого належним чином представника відповідача не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, господарський суд відповідно до ст.75 ГПК України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 13 жовтня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Максимус Трейд" (позивач) поставив Приватному підприємству "Торговий дім Дельта" (відповідач) товар на загальну суму 1262,28грн.

Факт поставки підтверджується видатковою накладною JIT-00218802 від 13.10.2010р. (а.с.4), оригінал якої оглянуто в судовому засіданні.

У видатковій накладній вказано умови поставки, зокрема зазначено, що покупець (відповідач) оплачує товар на умовах відстрочення платежу на строк не більше 5 банківських днів з моменту одержання товару. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого йому товару виконав частково, сплативши позивачу лише 100,00 грн. за поставлений товар.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 1162,28грн., яка на час розгляду справи не змінилась.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З огляду на вищевикладене між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ч.1 ст.181 Господарського кодексу України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Таким чином між сторонами існують правовідносини поставки, які оформлені видатковою накладною, сума боргу за якою становить 1162,28грн., що стверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Як передбачено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не надав господарському суду доказів належного виконання господарського зобов'язання у сумі 1162,28грн.

Натомість, в матеріалах справи міститься акт звірки розрахунків станом на 21.01.2011р., підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками, з якого вбачається, що відповідач визнав наявність боргу перед позивачем в сумі 1162,28грн.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 1162,28грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошових зобов'язань на підставі пункту 5 договору пеню у розмірі 71,75грн.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У видатковій накладній (п.5) сторони погодили, що за недотримання строків оплати товару згідно пункту 4 договору покупець сплачує постачальнику неустойку (пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми невнесеного платежу).

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.2), перевіреного господарським судом, пеня у сумі 71,75грн. нарахована позивачем правомірно, відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Позивач за порушення строків оплати нарахував відповідачу відповідно до п.2 ст.625 ЦК України - 18,69грн. інфляційних та 14,04грн. 3% річних.

Приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Господарський суд, здійснивши перерахунок 3% річних (а.с.3) вважає, що річні нараховані позивачем обґрунтовано, тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 14,04грн. 3% річних.

Що стосується стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 18,69грн. господарський суд враховує наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення с т а н о в и т ь м і с я ц ь, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

При цьому слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Тобто, до простроченого платежу за поставлений товар у жовтні 2010р., який повинен бути оплачений до 21.10.2010р., має застосовуватись індекс інфляції за листопад 2010р. і до моменту погашення боргу.

Натомість позивач здійснив розрахунок інфляційних, застосувавши індекс інфляції за жовтень 2010р. (а.с.3), що є неправомірним.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір інфляційних за період листопад, грудень 2010 року становить 12,81грн.

За таких обставин, суд відмовляє в позові в частині стягнення 5,88грн. інфляційних нарахувань за необґрунтованістю.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів погашення заборгованості не надав, позов не оспорив, розрахунок пені, інфляційних та річних не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню частково на суму 1260,88грн., з яких: 1162,28грн. основного боргу, 71,75грн. пені, 12,81грн. інфляційних та 14,04грн. 3% річних.

В позові в частині стягнення 5,88грн. інфляційних слід відмовити.

Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Торговий дім Дельта" (м.Житомир, вул.Кооперативна, 20, код ЄДРПОУ 36549102)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус Трейд" (м.Севастополь, смт.Кача, вул.Первомайська, 10, код ЄДРПОУ 35525722)

-1162,28грн. основного боргу;

- 71,75грн. пені;

- 12,81грн. інфляційних;

- 14,04грн. 3% річних;

- 101,53грн. витрат по сплаті державного мита;

- 234,90грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові відмовити в частині стягнення 5,88грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (м.Вінниця, вул.Гонти, 88А);

3- відповідачу (рек. з повід)