Постанова № 15224845, 20.04.2011, Печерський районний суд міста Києва

Справа № 1-609/2009р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2009 року Оболонський районний суд міста Києва

в складі головуючого - судді Прудніка О.А.

при секретарі Зозулинській Ю.Л.

з участю прокурора Янчука Д.Л.

потерпілої ОСОБА_1

законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Старий Биков, Бобровицького району, Чернігівської області, українця, громадянина України, одруженого, працюючого помічником бригадира тракторної бригади АК «Пуща-Водиця» сільськогосподарського комплексу «Музичанський», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

УСТАНОВИВ:

25.04.2009 року, приблизно о 12 годині 20 хвилин, ОСОБА_3 керуючи технічно несправним автомобілем марки «ГАЗ 21» державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Івашкевича в напрямку вул. Лугової, в м. Києві, грубо порушив вимоги п.п. 2.3 а, 2.3 б, 12.1 ПДР України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, а також стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, в результаті чого здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які перетинали проїзну частину по регульованому пішохідному переходу, зліва направо відносно напрямку руху автомобіля на дозволяючи зелений сигнал світлофора, внаслідок чого заподіяв потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1041/Е від 17.06.2009 року дані наданої медичної документації на імя ОСОБА_1, 1975 р.н., свідчать про те, що на момент звернення за медичною допомогою 25.04.2009 р. о 12.12, у неї мали місце тілесні ушкодження:

а) садна вилицевих ділянок, підборіддя, верхніх та нижніх кінцівок; синець на повіках правого ока з сукбон"юнктивальним крововиливом, кожне з яких відноситься до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоровя);

б) забійна рана тім"яно-потиличної ділянки, забійна рана правого гомілково-ступневого суглобу, кожне з яких відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоровя (за критерієм тривалості розладу здоровя);

в) закрита травма грудної клітини-перелом тіла правої лопатки, яка відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоровя).

Дані наданої медичної документації на імя ОСОБА_1 свідчать про те, що під час стаціонарного лікування йому встановлений діагноз «закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку», «переломи 8, 9 ребер праворуч», «закрита травма живота, забій передньої черевної стінки», які згідно пункту 4.6, 3.13.1 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень «Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 p., не враховувались при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, як не підтвердженні обєктивними клінічними та рентгенологічними даними (відсутність опису неврологічної симптоматики та її динаміки, характерної для струсу головного мозку, відсутність травматичних змін з боку ребер на представлених рентгенограмах, відсутність опису стану мяких тканин передньої черевної стінки).

Характер та локалізація виявлених ушкоджень свідчать про те, що вони утворились від дій тупого предмету, що могло бути при транспортній травмі (травма при зіткненні автомобіля, який рухався, з пішоходом), в час, вказаний в постанові. Між транспортною травмою, яка мала місце 25.04.2009 р. і наявністю у ОСОБА_1 вищезазначених тілесних ушкоджень вбачається прямий причинно-наслідковий завязок.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1039/Е від 17.06.2009 року дані наданої медичної документації на імя ОСОБА_4, 2002 р.н., свідчать про те, що на момент звернення за медичною допомогою 25.04.2009р.о 12.15, у нього мало місце тілесне ушкодження:

а) закритий перелом кісток таза-перелом лонної та сідничної кістки зліва, який відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоровя).

Дані наданої медичної документації на імя ОСОБА_4 свідчать про те, що під час стаціонарного лікування йому встановлений діагноз «закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку», який згідно пункту 4.13.1 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., не враховувався при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, як не підтверджений обєктивними клінічними даними (відсутність опису неврологічної симптоматики та її динаміки, характерної для струсу головного мозку).

Характер та локалізація виявленого ушкодження свідчать про те, що воно утворилось від дії тупого предмету, шо могло бути при транспортній травмі (травма при зіткненні автомобіля, який рухався, з пішоходом), в час, вказаний в постанові. Між транспортною травмою, яка мала місце 25.04.2009 р. і наявністю у ОСОБА_4 вищезазначених тілесних ушкоджень вбачається прямий причинно-наслідковий звязок.

Під час руху, керуючи автомобілем марки "ГАЗ 21", державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_3 допустив порушення вимог пунктів 2.3 а, 2.3 б, 12.1 Правил дорожнього руху України:

-п 2.3 а ПДР України для забезпечення забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобовязаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;

-п.2.3 б ПДР України бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі;

-п.12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

При цьому порушення ОСОБА_3 вимог п.п.2.3 а, 2.3 б, 12.1 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинно-наслідковому звязку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Допитаний при судовому слідстві підсудний ОСОБА_3 свою винність у вчиненні інкримінованих йому дій визнав повністю і дав суду показання, які відповідають встановленим обставинам, підтвердивши події викладені у обвинувальному висновку, доповнивши, що він вчинив дії, які йому інкримінують, не обдумавши їх наслідки, на теперішній час шкодує за свій вчинок та те, що сталося. У вчиненому він кається, просить суворо не карати, врахувати його щире каяття, обіцяючи більш злочинів не вчиняти. При цьому підсудний також зазначив, що 25.04.2009 року, він спиртних напоїв або медичних препаратів, що знижують реакцію водія не вживав. Мав гарне самопочуття. Близько 12 год. 30 хв., керуючи технічно справним автомобілем ГАЗ 21 д.н. НОМЕР_1 рухався зі швидкістю приблизно 25-30 км/год по вул. Івашкевича, в напрямку вул. Лугова, що в м. Києві. Від керування не відволікався та його ніщо не відволікало. В салоні автомобіля на задньому сидінні знаходилась його дружина. Проїжджа частина була сухою, опадів не було, видимість добра. Проїздна частина була поділена три смуги руху в його напрямку та зустрічному. Він рухався в середній смузі руху, попутних автомобілів не було. Коли наближався до регульованого пішохідного переходу то помітив, що йому загорілося червоне світло світлофора та він почав гальмувати, але автомобіль не зупинявся, а продовжував рух. В цей час по пішохідному переходу рухалися пішоходи, а саме жінка з дитиною, які рухалися зліва направо відносно його напрямку руху. Оскільки автомобіль не міг зупинитися, то відбувся наїзд на вище вказаних пішоходів. Він також всіляко намагався зупинити автомобіль, також перед виїздом він передивився всі вузли та агрегати, змастив, долив необхідні рідини, тобто передивився все. Ремонтні та профілактичні роботи на власному автомобілі проводив тільки він особисто.

Враховуючи те, що і підсудний та інші учасники судового процесу не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, заслухавши думку учасників процесу, та розяснивши їм положення ч.3 ст. 299 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, відносно тих фактичних обставин справи та розміру витрат, які ніким не оспорюються.

Згідно ст. 275 КПК України розгляд справи провадився відносно підсудного в межах предявленого йому обвинувачення.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винність підсудного у вчиненні вищезазначеного злочину в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Таким чином, своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України.

Призначаючи вид та міру покарання підсудному ОСОБА_3 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує характер, ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого злочину, особу винного та дані, що його характеризують, його відношення до подій, що відбулися, їх наслідків, його вік, сімейні обставини, стан здоровя, повне визнання своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, що раніше він до кримінальної відповідальності не притягувався та приходить до висновку про необхідність призначення підсудному покарання у виді обмеження волі, з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на строк в межах санкції визначеної частини статті кримінального закону, з застосуванням ст. 75 КК України, звільнення від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, оскільки на думку суду його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, при цьому саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання підсудного.

За встановлених обставин, враховуючи положення ст. ст. 22, 11, 66 ЦК України, цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 стосовно відшкодування заподіяної матеріальної шкоди на суму 5343 грн. на думку суду підлягають задоволенню в повному обсязі, як такий, що знайшов своє належне підтвердження під час судового слідства і повністю визнаний підсудним. Враховуючи положення ст. ст. 23, 1168 ЦК України, цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 стосовно відшкодування заподіяної моральної шкоди на суму 80000 грн., на думку суду також підлягає задоволенню в повному обсязі, як такий, що знайшов своє належне підтвердження під час судового слідства.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 28, 299, 301-1, 323, 324, 328, 330, 331 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді двох років обмеження волі, з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на два роки, з застосуванням ст. 75 КК України звільнення від відбування

призначеного основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням на два роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обовязки:

-не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

-повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-періодично зявлятись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування заподіяної матеріальної шкоди 5343 гривню, та в порядку відшкодування заподіяної моральної шкоди 80000 гривень, а всього 85343 гривні.

Стягнути з ОСОБА_3 за проведення експертизи 656 гривень 88 копійок Отримувач платежу НДЕКЦ при ГУМВС України в Київський області розрахунковий рахунок № 35222002000460 в УДК у Київській області, код ЗКПО 25574713, МФО 821018.

Вирок може бути оскаржений протягом 15 діб до Апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва.