Постанова № 15202682, 22.03.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2011 р. № 2а-8509/10/1370

о 19 год., 31 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В.

секретар судового засідання Голуб О.Є.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Актіон Україна»,

представники ОСОБА_1 (довіреність від 15.09.2010 року), ОСОБА_2 (довіреність № 75 від 01.10.2010 року)

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, представник ОСОБА_3 (довіреність № 6164/9/10-016 від 17.02.2011 року)

про скасування податкових повідомлень рішень та рішення про застосування (фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Актіон Україна»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Залізничному районі м. Львова про скасування податкових повідомлень рішень № 0000982302/0/13427 від 25.05.2010 року, № 0000972302/0/13425 від 25.05.2010 року та рішення про застосування (фінансових) санкцій № 0000232200/0 від 25.05.2010 року.

Позивач свої позивач вимоги обґрунтовує тим, що, на підставі акту № 108423-2/32801209 про результати планової виїзної перевірки позивача, 25.05.2010 року відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення № 0000982302/0/13427 та 0000972302/0/13425, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежами: податок на додану вартість в сумі 4209536,00 грн. (в тому числі 2806357,00 грн. основного платежу, 1403179,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій) та податок на прибуток приватних підприємств в сумі 6526806,00 грн. (в тому числі 3108906,00 грн. основного платежу, 3417900,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій) та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкції № 0000232200/0, згідно якого позивачу нараховано пеню за порушення розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 198314,89 грн.

Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача зазначені в акті перевірки, оскільки для проведення рекламних кампаній в засобах масової інформації здійснено наступні господарські операції розробку рекламного продукту (макету, тексту рекламного оголошення, відео ролика тощо) та фактичне розміщення такого рекламного продукту засобами масової інформації на радіо, телебаченні, сторінках друкованих видань.

На думку позивача, витрати товариства за фактичне розміщення реклами підлягають відображенню у складі звітного періоду та вважаються витратами. Відповідно, фактичне здійснення вказаних витрат підтверджується договорами з розповсюджувачами реклами та актами виконаних робіт.

Позивач також стверджує, що витрати на оплату послуг з виготовлення поліграфічної реклами у вигляді рекламних плакатів, на яких зазначено логотип, назву та адресу фірми, а також перелік товару, передбаченого для реалізації, або перелік послуг, що надаються таким платником податку, вважаються витратами, повязаними зі здійсненням господарської діяльності або рекламної діяльності та можуть бути віднесені до складу валових витрат платника податку на підставі п.п. 5.4.4. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів щодо товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником податку. Крім цього, вищевказані послуги та послуги по

обслуговуванню компютерної інфраструктури підтверджуються відповідними первинними розрахунковими документами, які фіксують зміст та обсяг наданих послуг, час та місце виконання, опис наданих послуг, що свідчить про факти здійснення господарських операцій, які перевіряючими відповідача до уваги взяті не були.

Щодо витрат на оренду приміщень позивач зазначає, що перегляд цін у договорі відбувався шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору, у якій обумовлено про зміну яких саме пунктів договору оренди та наводилася нова редакції таких пунктів договору. Відповідно, всі договори оренди нежитлових приміщень з ПП ОСОБА_4 та всі угоди про зміни та доповнення до договорів оренди були представлені перевіряючим відповідача до уваги ними взяті не були.

Крім цього, на думку позивача, твердження відповідача про фіктивність його контрагентів не підтверджується належними та допустимими доказами, оскільки отримані товари від вищевказаних контрагентів були належним чином оприбутковані та реалізовані в мережі магазинів роздрібної торгівлі позивача безпосередньо кінцевому споживачу через РРО.

Позивач обґрунтовує правомірність включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених згідно вартості товарів та послуг, оскільки такі повязані з господарською діяльністю позивача та отримані від контрагентів, які підпадають під визначення платника податку відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість».

Рішення про застосування (фінансових) санкцій є протиправним, а пеня в сумі 198314,89 грн. нарахована на підставі вищевказаного рішення безпідставно, оскільки оплата коштів по валютних операціях згідно договорів переведення боргу здійснена за фактично одержаний товар від нерезидента, а не як авансовий платіж, що підтверджується відповідними доказами. А тому, перераховані валютні кошти по договорах переведення боргу є оплатою заборгованості позивача перед нерезидентом.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали суду додаткові пояснення, просили суд позов задоволити повністю з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу повністю у задоволенні позовних вимог з підстав, що позивачем укладено ряд договорів на проведення послуг по розповсюдженню рекламних газет та листівок на суму 137131,00 грн. та договорів про надання послуг по обслуговуванню компютерної інфраструктури на суму 285000,00 грн., однак позивачем до перевірки не представлено деталізовані звіти, а також у актах виконаних робіт не вказано зміст та обсяг наданих послуг, час та місце виконання, перелік наданих послуг, які б свідчили про факт здійснення господарської операції. Крім цього, позивачем орендовано в ФО-П ОСОБА_5 нежитлові приміщення, розмір орендної плати яких визначено в договорах оренди по кожному обєкту у конкретній сумі, який може збільшуватись у випадках зміни цін, тарифів та податків. Однак, згідно актів здачі-прийняття робіт, ФО-П ОСОБА_5 без істотних на це причин збільшувала розмір орендної плати у IV кварталі 2008 року щомісячно, а у 2009 році збільшила розмір орендної плати з II - IV кварталу (з врахуванням суми за I квартал 2009 року), а відтак відповідач безпідставно збільшив валові витрати на суму орендних платежів, оскільки покращення умов орендованої площі чи збільшення орендованої площі, а також інших причин, які повинні обумовлюватись у договорі у перевіряємому періоді не було.

Дослідженням фінансово-господарської діяльності по контрагентах позивача (ПП «Андор», ТзОВ «Данвер Трейд груп», ТзОВ «Сигма-Б», ДП «ДельтаЛВ») встановлено, що у кожного з цих підприємств відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності, а значить відсутній факт доставки товарів на склади підприємства. Згідно інформаційної бази даних, вищевказані підприємства відносяться до сумнівних підприємств, які не знаходяться за фактичними та юридичними адресами, директорами, головними бухгалтерами та засновниками рахуються одні і ті ж особи, які

згідно бази даних доходів на даних підприємствах не одержують.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснення по справі та доповнення до пояснення по справі підтримав, просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встанови наступні обставини:

07.05.2010 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області проведено планову виїзну перевірку позивача - ТОВ «Актіон Україна», (код за ЄДРПОУ 32801209) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, про що складено акт № 1084/23-2/32801209.

Вказаною перевіркою, крім іншого, встановлено порушення відповідачем вимог:

1. п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 3108906,00 грн., у тому числі: за IV квартал 2008 на 3108906 грн., та зменшено відємне значення обєкту оподаткування за 2009 рік на суму 5931657 грн.

2. п. 1.7, п.п. 7.4.1. п. 7.4., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, встановлено його заниження на суму - 2806357 грн., в тому числі:

за січень 2009 552687грн., за лютий 2009 863700грн., за березень 2009 807683 грн., за квітень 2009 44482 грн., за червень 2009 61482 грн., за липень 2009 476323 грн. та завищено відємне значення за грудень 2009 на суму 850957 грн.

3. ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті із змінами та доповненнями, в результаті чого відповідно до ст. 4 цього ж Закону нараховано пеню в сумі 198314,89 грн.

З акту перевірки вбачається, що перевіркою відображених у рядку 01.1 Декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)»показників за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року у загальній сумі 206360085 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із реалізації побутової техніки.

Так, за перевіряємий період підприємством безпідставно сплачено та віднесено на валові витрати послуги, всього на суму 3644380 грн., а саме:

- послуги по рекламі за 2009 рік на суму 137131 грн., в тому числі: за I квартал 2009 року на суму 5852 грн., за II квартал 2009 року на суму 22385 грн., за III квартал 2009 року на суму 51930 грн., за IV квартал 2009 року на суму 56964 грн.

Позивачем укладено ряд договорів на проведення послуг по розповсюдженню рекламних газет та листівок з фірмами: Дуєт ПП-ВД «Харьков на ладонях»на суму 36166 грн., Консалтінг та Адвокасі на суму 15030 грн., ТОВ «Краяни Полісся» на суму 16503 грн., ФО-П ОСОБА_7 на суму 11570 грн., ФО-П ОСОБА_8 на суму 55345 грн., ФО-П ОСОБА_9 на суму 13800 грн.

На виконання вище зазначених договорів, «Виконавець» надає «Замовнику»Акт здачі приймання робіт, а «Замовник»оплачує «Виконавцю»зазначені послуги згідно рахунків. В Актах наданих послуг вказано лише, що Виконавцем виконано роботи в повному обємі. Підприємством не представлені деталізовані звіти, в яких фіксуються зміст та обсяг наданих послуг, час та місце виконання, опис наданих послуг, які б свідчили про факт здійснення господарської операції.

Послуги по обслуговуванню компютерної інфраструктури за 2009 рік на суму 285000 грн., в тому числі: за I квартал 2009 року на суму 71250 грн., за II квартал 2009 року на суму 71250 грн., за III квартал 2009 року на суму 71250 грн., за IV квартал 2009 року на суму 71250 грн.

Згідно договору про надання послуг від 02.01.2009 року №01/01/2009-02, ПП «Кальвадос», далі «Виконавець», надає послуги по обслуговуванню усієї компютерної інфраструктури, а «Замовник»приймає та оплачує Виконавцю зазначені послуги згідно рахунків. У вказаному договорі не обумовлюється конкретна сума оплати за надані послуги.

Проте, в актах виконаних робіт, які подаються щомісяця, вказується сума в розмірі 28500 грн., в тому числі ПДВ 4750 грн., без обґрунтування наданих послуг, а саме: не вказано зміст та обсяг наданих послуг, час та місце виконання, перелік наданих послуг, які б свідчили про факт здійснення господарської операції.

Безпідставне збільшення витрат по оренді приміщень на суму 3222249 грн., в тому числі: за IV квартал 2008 року на суму 568779 грн., за II квартал 2009 року на суму 884490 грн., за III квартал 2009 року на суму 884490 грн., за IV квартал 2009 року на суму 884490 грн.

ТОВ «Актіон Україна»орендує в ФО-П ОСОБА_5 приміщення під офіс, склади та торгові обєкти. Розмір орендної плати визначено в кожному договорі по кожному обєкті у конкретній сумі, а також обумовлено, що розмір орендної плати може збільшуватись у випадках зміни цін, тарифів та податків.

Проте, згідно Актів здачі прийняття робіт, ФО-П ОСОБА_5 без істотних на це причин збільшувала розмір орендної плати у IV кварталі 2008 року щомісячно, а у 2009 році збільшила розмір орендної плати з II - IV квартали (з врахуванням суми за I квартал 2009 року).

Враховуючи те, що покращення умов орендованої площі чи збільшення орендованої площі, а також інших причин, які повинні обумовлюватись у договорі у перевіряємому періоді не було, отже - ТОВ «Актіон Україна»безпідставно збільшило валові витрати на суму орендних платежів.

Відповідно до оборотносальдових відомостей по бухгалтерському рахунку 631 в розрізі контрагентів, станом на 31.12.2009 року, у ТОВ «Актіон Україна»є дебіторська заборгованість перед ПП ОСОБА_5 на суму - 9775893,95 грн. Таким чином, є підстава для твердження, що підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування та несплати податків.

Перевіркою повноти і своєчасності відображення в обліку взаєморозрахунків між контрагентами та керуючись інформацією, наданою ДПА України, ВВБ при ДПА у Львівській області та інших районних ДПІ щодо задіяних ТОВ «Актіон Україна»у сумнівних схемах придбання побутової техніки через постачальників, які входили до складу «конвертаційного центру»та мали ознаки фіктивності - встановлено, що за перевіряємий період ТзОВ «Актіон Україна»було придбано побутову техніку у підприємств з ознаками фіктивності, а саме:

- у ПП «Андор»(ЄДРПОУ 30212862) в IV кварталі 2008 року на суму 7660958 грн. ПП «Андор»зареєстроване 16.05.2000 року в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. Відповідно до бази даних займається виробництвом парфумерних та косметичних засобів;

- у ТОВ «Данвер Трейд груп»(ЄДРПОУ 35290898) в IV кварталі 2008 року на суму 4205889 грн. ТОВ «Данвер Трейд груп»зареєстроване 09.08.2007 року в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. Відповідно до бази даних займається рекламною діяльністю;

- у ТОВ «Сигма-Б»(ЄДРПОУ 34663546) в I кварталі 2009 року на суму 225705 грн. ТОВ «Сигма-Б»зареєстроване 31.10.2007 року в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. Відповідно до бази даних займається іншою оптовою торгівлею.

- у ДП «Дельта ЛВ»(ЄДРПОУ 33359381) в III кварталі 2009 року на суму 183351 грн. та в IV кварталі 2009 року на суму 2447000 грн. ДП «Дельта ЛВ»зареєстроване 26.04.2006 року в ДПІ у Личаківському районі м. Львова. Відповідно до бази даних займається оптовою торгівлею електричних приладів. Згідно службового допису начальника управління оподаткування юридичних осіб, ДП «Дельта ЛВ»на виклики податкових органів не зявляється, посадові особи підприємства розшукуються податковою міліцією.

Проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності по вищевказаних підприємствах встановлено, що у кожного з цих підприємств відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності, а значить відсутній факт доставки товарів на склади підприємства. Згідно інформаційної бази даних, вищевказані підприємства відносяться до сумнівних підприємств, які не знаходяться за фактичними та юридичними адресами, директорами, головними бухгалтерами та засновниками рахуються одні і ті ж особи, які згідно бази даних доходів на даних підприємствах не одержують.

Враховуючи вищенаведене, є вірогідність того, що ПП «Андор», ТОВ «Данвер Трейд груп», ТОВ «Сигма-Б», ДП «Дельта ЛВ»фактично не займались фінансово-господарською діяльністю, а проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам, використовуючи при цьому фінансові грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобовязань.

Враховуючи вищевикладене, вартість наданих послуг віднесених до складу валових витрат вважається не підтвердженою, так як податковими органами не можливо провести зустрічні перевірки фінансово господарської діяльності даних підприємств, що в свою чергу, не дає можливості визначити та підтвердити суми витрат від проведених операцій.

Таким чином, в ході проведення дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «Актіон Україна»встановлено відсутність одержання товарів, що свідчить про укладання договорів без мети настання реальних наслідків. В звязку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсний в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Крім цього, сам факт надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди не є підставою для її одержання, коли податковим органом встановлено, що відомості, які містяться в цих документах є недостовірні та є наслідком укладання нікчемних правочинів.

Тому, відображатись у податковій звітності повинна лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений в первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат.

Згідно ч.1 ст. 207 Господарського Кодексу України, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідома суперечить інтересам держави й суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, ТОВ «Актіон Україна»до складу валових витрат зайво включено суму витрат з придбання товарів по контрагентах: ПП «Андор», ТзОВ «Данвер Трейд груп», ТзОВ «Сигма-Б», ДП«Дельта ЛВ», факт отримання яких не доведено.

Враховуючи порушення, опис яких наведений у розділі 3 п. 3.1.2. акту перевірки, ТОВ «Актіон Україна»на порушення п. 1.7., п.п. 7.4.1. п. 7.4., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового кредиту зайво віднесено податок на додану вартість в сумі 3657314 грн.

ТОВ «Актіон Україна»віднесено до складу податкового кредиту суму 2944581грн., за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину із контрагентами ПП «Андор», ТОВ «Данвер Трейд груп», ТОВ «Сигма-Б», ДП «Дельта ЛВ», що в свою чергу, не дає можливості визначити та підтвердити суми ПДВ від проведених операцій.

Наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської діяльності (оприбуткування товару, надання послуг чи їх оплата) не може бути підставою для включення, визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Також, на порушення п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством до складу податкового кредиту зайво віднесено податок на додану вартість в сумі 598977 грн. за одержані послуги, які не відносяться до складу валових витрат (опис зазначених порушень наведений в розділі 3 п. 3.1.2 акту перевірки), в тому числі: за збільшення витрат по оренді приміщень на суму 530694 грн., за послуги по обслуговуванню компютерної техніки на суму 57000 грн., за послуги по рекламі на суму 11283 грн.

ТОВ «Актіон Україна»на адресу нерезидентів фірми MARE LLP», Англія та TECHNOLOGY ALLIANCE LIMITED», Гонконг були перераховані кошти по договорах переведення боргу, заключених між ПП «Інтерспецтехніка»(надалі «Первісний боржник») та ТОВ «Актіон Україна»(іменується «Новий боржник») та фірма MARE LLP», Англія (іменується «Кредитор») та між з ПП «Інтерспецтехніка»(надалі «Первісний боржник») та ТОВ «Актіон Україна»(іменується «Новий боржник») та фірма TECHNOLOGY ALLIANCE LIMITED»Гонконг (іменується «Кредитор») за товар, який від первинного боржника ПП «Інтерспецтехніка»та кредиторів нерезидентів фірми MARE LLP», Англія та TECHNOLOGY ALLIANCE LIMITED»Гонконг ТОВ «Актіон Україна»не отримано, про що свідчить сальдо розрахунків між ПП «Інтерспецтехніка»та ТОВ «Актіон Україна»станом на 31.12.2009 року, чим порушено вимоги ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(із змінами та доповненнями).

ТОВ «Актіон Україна»на адресу нерезидента фірми MARE LLP», Англія були перераховані кошти по договорах переведення боргу, заключених між ДП «Гамма-ЛВ»(надалі «Первісний боржник») та ТОВ «Актіон Україна» (іменується «Новий боржник») та фірма UE MARE LLP», Англія (іменується «Кредитор») за товар, який від первинного боржника ДП «Гамма-ЛВ»та кредитора нерезидента фірми MARE LLP», Англія ТОВ «Актіон Україна»частково не отримано, чим порушено вимоги ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Згідно ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»порушення резидентами термінів, передбачених ст. 2 цього ж Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від суми несвоєчасно одержаного товару по імпорту, перерахованого у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Розрахунок нарахування пені в додатку до акту перевірки є в матеріалах справи.

25.05.2010 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення № 0000972302/0/13425, яким згідно п.п. «б»п.п. 4.2.2. ст. 4, п.п. 17.1.3. п.17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі акта перевірки № 108423-2/32801209 від 07.05.2010 року, встановлено порушення п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у звязку з чим визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток, усього 6526806,00 грн., в т.ч. 3108906,00 грн. за основним платежем та 3417900,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

25.05.2010 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення № 0000982302/0/13427, яким згідно п.п. «б»п.п. 4.2.2. ст. 4, п.п. 17.1.3. п.17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі акта перевірки № 108423-2/32801209 від 07.05.2010 року, встановлено порушення п. 1.7, п.п. 7.4.1. п. 7.4., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у звязку з чим визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість, усього 4209536,00 грн., в т.ч. 2806357,00 грн. за основним платежем та 1403179,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

25.05.2010 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000232200/1/20282, яким на підставі акта перевірки № 108423-2/32801209 від 07.05.2010 року, встановлено порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та на підставі п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД 198314,89 грн.

Позивач з прийнятими податковими повідомленнями рішеннями не погодився, оскаржив вказані рішення в порядку передбаченому п.п. 5.2.2. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За наслідками апеляційного оскарження вказаних податкових повідомлень рішень відповідачем оскаржувані податкові повідомлення рішення залишено без змін.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 від 21.12.2000 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР із змінами і доповненнями, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 року за № 185/94-ВР із змінами і доповненнями, Законом України «Про ціни і ціноутворення»від 03.12.1990 року за № 507-XII із змінами і доповненнями, ГК України, КАС України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 4 Закону України «Про систему оподаткування», платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Згідно п. 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п. 5.1. ст. 5 цього ж Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї ж статті.

Згідно п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими

документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим же Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим же Законом.

Згідно п. 7.1. ст. 7 цього ж Закону, поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього ж Закону.

Згідно п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 цього ж Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 цього ж Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(в редакції Закону від 31.05.2007 року), імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно цієї ж ст. 2 цього ж Закону (в редакції Закону від 23.06.2009 року), імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно ст. 4 цього ж Закону, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього ж Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Згідно ст. 190 ГК України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Згідно ст. 2 Закону України «Про ціни і ціноутворення», цей закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.

Згідно ст. 7 цього ж Закону, вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно абз. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно п.п. 17.1.3., п. 17.1. ст. 17 цього ж Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф в даному випадку не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно п.п. 17.1.6., п. 17.1. ст. 17 цього ж Закону, у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти

оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій надано суду копії: договорів № 71//-09, № 23/01-06, № 26/01-06, № 27/01-06-с, № 28/05-07, № 81/01-11, № 24/03-08, № 01/01-09 оренди нежитлового приміщення від 11.09.2007 року, від 01.06.2007 року, від 01.06.2007 року, від 01.11.2007 року, від 05.07.2007 року, від 01.11.2007 року, від 01.03.2008 року, від 01.01.2009 року, угод про зміну та доповнення договорів оренди нежитлового приміщення № 71/11-09, № 23/01-06, № 26/01-06, № 27/01-06-с, № 28/05-07, № 81/01-11, № 24/03-08, № 01/01-09, актів прийому передачі нежитлового приміщення, актів виконаних робіт, актів здачі - прийняття робіт по оренді нежитлового приміщення, комунальних послуг, договору суборенди нежитлового приміщення № 27/01-06-с від 01.06.2007 року, актів приймання передачі нежитлового приміщення відповідно до договору № 27/01-06-с від 01.06.2007 року, угод про зміну та доповнення договору суборенди нежитлового приміщення № 27/01-06-с від 01.06.2007 року, кошторису витрат на виготовлення навігації, звітів по розповсюдженню рекламного буклету, рахунків замовлення, Бланків замовлень на експонування плакатів та лист на рекламних вітринах, виготовлених Видавництвом «Харьков на долонях», звітних відомостей по розповсюдженню газети «Крез»по поштових скриньках м. Луцьк за жовтень 2008 року грудень 2009 року, договору про розповсюдження рекламно інформаційних матеріалів № 01/09 від 01.09.2008 року, договору про надання рекламних послуг № 01/10 від 01.10.2008 року, договорів курєрської доставки, договорів поставки товарів (робіт, послуг), договору надання послуг № 01/01/2009-02 від 02.01.2009 року, актів виконаних робіт відповідно до договору № 01/01/2009-02 від 02.01.2009 року, договору надання послуг № 18 від 26.11.2008 року, актів здачі приймання виконаних робіт відповідно до договору № 01/01/2009-02 від 02.01.2009 року, звіту по розповсюдженню рекламного буклету за період з 02.11.2008 року по 05.11.2008 року, з 06.12.2008 року по 08.12.2008 року, за січень 2009 року грудень 2009 року, договорів про надання послуг розповсюдження рекламного буклету «ШОК»від 12.01.2009 року, від 03.01.2008 року, звітної відомості по розповсюдженню газети «Крез»по поштових скриньках м. Луцьк за жовтень 2008 року грудень 209 року, актів здачі приймання робіт (надання послуг), податкових накладних щодо оплати товарів (робіт, послуг), видаткових накладних щодо оплати товарів (робіт, послуг), аналізу рахунків по субконто: 361 по контрагентах ПП «Андор», ТОВ «ДАНВЕР ТРЕЙД ГРУП», рахунками фактур, актами здачі приймання робіт (надання), звіту по розповсюдженню буклету «ШОК» за грудень 2009 року, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за періоди з 01.10.2008 року по 31.10.2008 року, з 01.11.2008 року по 30.11.2008 року, 01.12.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 по 31.01.2009 року, з 01.02.2009 року по 28.02.2099 року, з 01.03.2009 року по 31.03.2009 року, платіжними дорученнями за період з 07.10.2008 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року щодо оплати товарів (робіт, послуг), угод про припинення зобовязання зарахуванням від 31.12.2008 року, від 31.03.2009 року, витяги з офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України щодо реєстрації ПП «Андор», ТОВ «Данвер Трейд груп», ТОВ «Сигма-Б», ДП «Дельта ЛВ».

Щодо податкового повідомлення рішення № 0000972302/0/13425 від 25.05.2010 року, судом враховуються обґрунтування позивача та його представників про правомірність включення до складу валових витрат на рекламні послуги, послуги по обслуговуванню компютерної інфраструктури, витрати по оренді приміщень, а також витрати на придбання побутової техніки у ПП «Андор», ТОВ «Данвер Трейд груп», ТОВ «Сигма-Б», ДП «Дельта ЛВ», які, на думку відповідача, містять ознаки фіктивності, оскільки підставою для включення витрат підприємства до валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю товариства. Факт безпосереднього звязку витрат з господарською діяльністю позивача встановлений з врахуванням характеристик наданих послуг, які свідчать про призначення таких для використання у господарській діяльності позивача та відповідають змісту цієї діяльності.

Позивач та сторона по договорах оренди нежитлового приміщення вільні у визначенні ціни (вартості) оренди приміщень, оскільки такі визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін.

Відповідачем, в свою чергу, належними та допустимими доказами не спростовано факту використання позивачем вищевказаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Крім цього, з поданого представником відповідача розрахунку фінансових санкцій (штрафів) по податку на прибуток вбачається, що до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на згідно п.п. 17.1.6. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», однак у згідно податкового повідомлення рішення № 0000972302/0/13425 від 25.05.2010 року та податкового повідомлення рішення прийнятого за результатами апеляційного оскарження (№ 0000972302/1/20247 від 02.08.2010 року) позивачу застосовано штрафні (фінансові) санкції лише на підставі п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 цього ж Закону України, відтак визначення позивачу суми штрафних (фінансових) санкції згідно п.п. 17.1.6. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є безпідставним.

Щодо податкового повідомлення рішення № 0000982302/0/13427 від 25.05.2010 року, судом не враховуються пояснення відповідача та його представника про безпідставність включення до складу податкового кредиту суми ПДВ за операціями, що проведені з контрагентами позивача без фактичного здійснення господарської діяльності (оприбуткування товару, надання послуг чи їх оплата), оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є обєктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість подано суду копії: податкових накладних, видаткових накладних щодо оплати товарів (робіт, послуг), актів здачі приймання виконаних робіт, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, платіжних доручень щодо оплати товарів (робіт, послуг).

Судом не враховуються пояснення відповідача та його представника щодо відсутності у позивача підстав формування податкового кредиту у звязку з незнаходженням контрагентів позивача за їх фактичними та юридичними адресами та несплатою ними податкових зобовязань по ПДВ згідно виданих податкових накладних, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обовязки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З цих підстав судом не враховуються заперечення відповідача щодо безпідставності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за операціями, що проведені на підставі правочинів із контрагентами позивача (ПП «Андор», ТОВ «Данвер Трейд груп», ТОВ «Сигма-Б», ДП «Дельта ЛВ») діяльність яких містить ознаки фіктивності, оскільки саме на податковий орган покладений обовязок контролю за сплатою податкових зобовязань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак несплата контрагентами позивача податкових зобовязань не може бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Щодо рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000232200/1/20282 від 25.05.2010 року, судом не враховуються заперечення відповідача та його представника щодо порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки позивач імпортних операцій на умовах відстрочення поставки не здійснював, а відтак авансових платежів на користь постачальників-нерезидентів не перераховував. Позивач здійснив проплати на користь нерезидентів, а саме фірми «BLUE MARE LLP», Англія та фірми «STAR TECHNOLOGY ALLIANCE LIMITED»за договорами переведення боргу.

Вказане виключає підстави застосування до позивача відповідальності передбаченої ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки така настає за порушення резидентами строків прострочення неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, в даному випадку оплата позивачем здійснена за умовами договорів про переведення боргу за вже поставлений товар.

Відповідач вказує про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Андор», ТзОВ «Данвер Трейд груп», ТзОВ «Сигма-Б», ДП «ДельтаЛВ» посилаючись на те, що згадані підприємства не знаходяться за юридичною адресою, а також, що у них відсутня матеріально-технічна база для надання відповідних робіт та послуг.

Вказане судом не враховується, оскільки: незнаходження підприємств за юридичною адресою, наявність чи відсутність матеріально-технічної бази не є самостійною правовою підставою для визнання правочинів нікчемними, виключення з податкового кредиту суму податку на додану вартість та нарахування податку на прибуток.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини спрямовані на використання всупереч Закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим, вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Суд перевірив чи рішення відповідача (податкові повідомлення рішення, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, розсудливо (ч. 3 ст. 2 КАС України).

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують у підставності позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, чого позивачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням ст. 162 КАС України, податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова № 0000972302/0/13425 від 25.05.2010 року, у звязку з чим визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток, усього 6526806,00 грн., в т.ч. 3108906,00 грн. за основним платежем та 3417900,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 17.1.3., п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій;

податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова № 0000982302/0/13427 від 25.05.2010 року, у звязку з чим визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість, усього 4209536,00 грн., в т.ч. 2806357,00 грн. за основним платежем та 1403179,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 1.7, п.п. 7.4.1. п. 7.4., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 17.1.3., п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій,

рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000232200/1/20282 від 25.05.2010 року, згідно якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції, а саме пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД 198314,89 грн. є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є субєктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова № 0000982302/0/13427 від 25.05.2010 року.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова № 0000972302/0/13425 від 25.05.2010 року.

Визнати протиправним і скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова № 0000232200/0 від 25.05.2010 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Актіон Україна»(ЄДРПОУ 32801209, м. Львів, вул. Садова, 9-А) 3,40 грн. судового збору.

5. Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 28.03.2011 року.

Суддя Гавдик З.В.