Рішення № 15166751, 12.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/11512.05.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»

до Відкритого акціонерного товариства «Страхове Товариство «ГАРАНТІЯ»

про стягнення заборгованості в порядку регресу та штрафних санкцій - 219,86 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 21/215 від 06.10.10;.

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 175/11/10 від 17.11.10.

В судовому засіданні 12.05.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» до Відкритого акціонерного товариства «Страхове Товариство «ГАРАНТІЯ»про стягнення заборгованості в порядку регресу та штрафних санкцій на загальну суму 219,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 21.05.09 р. між Акціонерним комерційним банком «Київ»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ») та Відкритим акціонерним товариством «Страхове Товариство «ГАРАНТІЯ» (страховик) було укладено договір добровільного страхування майна № 6К-24-305/09.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.03.10 по справі № 34/105 договір № 6К-24-305/09 добровільного страхування майна від 21.05.09 було розірвано.

Відповідно до п.23.2.1 розірваного договору страхування у разі дострокового припинення дії договору за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору оренди, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи страховика у розмірі 30% від фактичних виплат страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором.

За розрахунком позивача, сума, що підлягає поверненню страховиком складає 219,86 грн.

Ухвалою суду від 01.04.11 порушено провадження у справі № 40/115 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 19.04.11.

В судове засідання 19.04.11 представники сторін зявились, вимоги ухвали суду від 01.04.11 виконали.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує, оскільки за його розрахунком відповідно до п. 23.2.1 договору добровільного страхування майна № 6К-24-305/09, нормативні витрати на ведення справи у розмірі 30% страхового платежу складають значно більшу суму ніж страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору страхування.

Керуючись ст. 77 ГПК України суд оголосив перерву в судовому засіданні до 12.05.11.

У судове засідання 12.05.11 представники сторін зявились та надали пояснення по суті спору, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

21.05.2009 р. між позивачем (страхувальник) та відповідачем (страховик) було укладено договір № 6К-24-305/09 добровільного страхування майна (далі - договір).

Відповідно до умов договору страхування № 6К-24-305/09 від 21.05.09 обєктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим майном: нежитловим приміщенням, що знаходиться в м. Севастополі, на вул. Фадєєва, 48.

Згідно з п. 13 договору страховий платіж складає 3821,26 грн.

Пунктом 15 договору встановлено строк його дії один рік з моменту оплати страхового платежу (договір вступає в силу не раніше дня, наступного за днем надходження страхового платежу або його першої частини на поточний рахунок страховика).

В матеріалах справи наявна копія меморіального ордеру № 226144 від 26.05.09, з якого вбачається, що позивач належним чином виконав своє зобовязання щодо сплати страхового платежу за договором страхування № 6К-24-305/09 від 21.05.09.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.03.10 по справі № 34/105 за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» до Відкритого акціонерного товариства «Страхове Товариство «ГАРАНТІЯ»про розірвання договору страхування та стягнення 3 821,26 грн, договір № 6К-24-305/09 добровільного страхування майна від 21.05.09 було розірвано. Вказане судове рішення оскаржено не було і набрало законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Відповідно до ч.3 ст. 653 ЦК України, договір який розривається у судовому порядку, припиняється з моменту набрання рішення законної сили. Таким чином, договір страхування № 6 К-24-305/09 від 21.05.09 є розірваним з 25.04.10.

Відповідно до п. 23.2.1 договору у разі дострокового припинення дії договору страхування за вимогою Страхувальника Страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії Договору страхування, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи у розмірі 30% страхового платежу, а також фактичних виплат страхових відшкодувань, що були здійснені за цим договором страхування.

Позивач не погоджується з розрахунком суми, що підлягає поверненню, оскільки, Відповідач при розрахунку не вірно застосував п. 23.2.1 договору страхування, яким встановлено порядок проведення розрахунку суми, що підлягає поверненню при розірванні договору.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Внаслідок укладання спірного договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обовязки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 598 Цивільного кодексу України припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що договір страхування було достроково розірвано за рішенням суду і він припинив свою дію з 25.04.10, що не заперечується сторонами.

Спір між сторонами виник через розбіжність у питанні, з якої саме суми відповідно до п. 23.2.1 договору розраховувати розмір нормативних витрат на ведення справи Страховика, що становлять 30 % від суми страхового платежу.

За твердженням позивача, розмір нормативних витрат на ведення справи має розраховуватись з суми, яка підлягає поверненню за період, що залишився до закінчення дії договору страхування:

3821,26 грн. (сума страхового платежу) (3821,26 грн./365 днів дії договору) Х 335 (фактична кількість днів дії договору) = 314,08 грн.

сума відрахувань нормативних витрат на ведення справи = 314,08 грн. Х 30% = 94,22 грн.

сума, що підлягає поверненню страхувальнику: 314,08 грн. 94,22 грн. = 219,86 грн.

На думку відповідача, вказана сума розраховується з суми всього страхового внеску, а потім віднімається від суми, яка підлягає поверненню за період, що залишився до закінчення дії договору страхування:

3821,26 грн. Х30% = 1146,38 грн.

Отже, за контр розрахунком відповідача, сума, що підлягає поверненню складає: 314,08 грн. 1146,38 грн. = - 823,30 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що за весь час дії страхового договору страхувальником з суми страхового внеску має відраховувати нормативні витрати на ведення страхової справи у розмірі 30 % від внесків, тобто вказане відрахування здійснюється протягом всього періоду дії договору. Таким чином, в разі коли сума повернення страхового платежу буде розраховуватись з усього розміру страхового внеску, то фактично позивачем буде повторно сплачено витрати за ведення страхової справи за період, протягом якого договір діяв.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, стосовно методики розрахунку суми повернення страхового платежу та не приймає до уваги розрахунок наданий відповідачем.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відритого акціонерного товариства “Страхове товариство „Гарантія” (01601, м. Київ, Печерський узвіз, будинок 3, ідентифікаційний код 14229456) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк „Київ” (01030 м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 16-22, ідентифікаційний код 14371869) заборгованість в розмірі 219 (двісті девятнадцять) грн 86 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 13.05.2011 р.