Ухвала суду № 15163577, 13.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" квітня 2011 р.                               м. Київ                                        К-12081/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого                              Конюшка К.В.

суддів:                                        Бим М.Є.

                                                  Гончар Л.Я.

Сіроша М.В.

                                                  Чалого С.Я.

при секретарі: Савченку А.В.

за участю представників:

позивача: Білюшова В.М.           

відповідача-1: не явка

відповідача-2: не явка

Генеральної прокуратури України: Зарудяної Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову Господарського суду Запорізької області від 14.08.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2008 року

у справі № 3/261/07-АП (№ 22а-1196/08)

за позовом          Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер»

до          Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі,

          Головного управління державного казначейства України у Запорізькій області

за участю           Прокурора Запорізької області

про          скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

          У квітні 2007 року Запорізьке державне підприємство «Кремнійполімер»звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, Головного управління державного казначейства України у Запорізькій області (з урахуванням уточнених позовних вимог) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000060803/0 від 27.03.2007 року.

          Постановою Господарського суду Запорізької області від 14.08.2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2008 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

          Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2007 року, за наслідками якої складено Акт №19/08-03/00203625 від 22.03.2007 року (далі –Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення –рішення №0000060803/0 від 27.03.2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 15127,00 грн.

За посиланням податкового органу підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у розмірі 31425,88 грн. з вартості придбаної продукції у зв’язку з тим, що продаж виготовлених товарів за окремими операціями відбувався за цінами, які є нижчими собівартості виготовленої продукції. Внаслідок чого зазначені операції не можуть вважатися такими, що здійснені в межах господарської діяльності.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, податковий кредит за січень 2007 року позивачем було сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних. Сировина, яка придбавалась підприємством, у подальшому використовувалась для виготовлення продукції та її продажу з метою отримання прибутку. Наявність збитків від однієї господарської операції без урахування результатів господарської діяльності за певний звітний період не є підставою для виключення раніше понесених витрат на закупівлю сировини зі складу валових витрат та зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв’язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

          Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

          Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.

          Постанову Господарського суду Запорізької області від 14.08.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2008 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –2391 КАС України.