Ухвала суду № 15163573, 13.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" квітня 2011 р.                               м. Київ                                        К-8109/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого                              Конюшка К.В.

суддів:                                        Бим М.Є.

                                                  Гончар Л.Я.

Сіроша М.В.

                                                  Чалого С.Я.

при секретарі: Савченку А.В.

за участю представників:

позивача: Серебрякова С.Б.

відповідача: Ярмак М.М.                    

Генеральної прокуратури України: Зарудяної М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі на постанову Господарського суду Запорізької області від 06.06.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2008 року

у справі № 23/351/06-23/352/06-АП (22а-317/08 (22а-1899/07)

за позовом          Відкритого акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок вогнетривів»)

до          Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

за участю           Прокурора Запорізької області

про          скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

          У червні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок вогнетривів»звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000231311/0 від 31.03.2006 року, № 0000231311/1 від 28.04.2006 року та № 0000231311/2 від 21.06.2006 року та № 0000151311/0 від 31.03.2006 року, №0000151311/1 від 28.04.2006 року, № 0000151311/2 від 21.06.2006 року.

          Постановою Господарського суду Запорізької області від 06.06.2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2008 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

          Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства, за наслідками якої складено Акт № 4/08-01-25474510 від 22.03.2006 року (далі –Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення –рішення № 0000231311/0 від 31.03.2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 561834,00 грн. та визначення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 280917,00 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0000151311/0 від 31.03.2006 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2116543,50 грн., у тому числі 1411029,00 грн. основного платежу та 705514,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результати процедури апеляційного оскарження вказаних податкових повідомлень –рішень податковим органом було прийнято також податкові повідомлення-рішення № 0000231311/1 від 28.04.2006 року, № 0000231311/2 від 21.06.2006 року та №0000151311/1 від 28.04.2006 року, № 0000151311/2 від 21.06.2006 року.

Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між позивачем та ЗАТ «НВО «Лад»було укладено договір № Л-ТД/76 на постачання продукції.

На виконання умов вказаного договору позивачу було відвантажено продукцію (глинозем, пісок, вогнетривкі вироби) та виписано податкові накладні на загальну суму 11837067,34 грн. (у тому числі податок на додану вартість складає 1972844,55 грн.).

Реальність вказаної господарської операції податковим органом не оспорювалась та не заперечувалась.

За посиланням податкового органу, рішенням Господарського суду Харківської області від 20.07.2005 року у справі № 27/295-05 визнано недійсними усі установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість ЗАТ «НВО «Лад» - з моменту реєстрації, що є підставою для позбавлення права позивача на формування податкового кредиту по спірній господарській операції.

Проте, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, вказане рішення суду першої інстанції було скасовано ухвалою Вищого господарського суду України від 18.10.2006 року та направлено матеріали справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.04.2007 року провадження у справі припинено на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 18 Закону України від 15.05.2003 року №755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з довідкою Головного управління статистики у Харківській області №2971/12-06 від 16.03.2006 року станом на 16.03.2006 року Закрите акціонерне товариство «Науково-виробниче об’єднання «Лад»знаходилось у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Враховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов’язку щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) вступає у зв’язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов’язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв’язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

          Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

          Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.

          Постанову Господарського суду Запорізької області від 06.06.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2008 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –2391 КАС України.