Ухвала суду № 15163217, 03.02.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2011 р. м. КиївК-14982/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І. О.В., Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І.

при секретарі Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гінт» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2008 у справі №19/380-19/381-19/382-19/389 Господарського суду Полтавської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гінт»

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Полтавської області від 07.06.2007 позов задоволений, визнані нечинними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 13.06.2006 № 0001242301/0/1623, від 15.08.2006 № 0001242301/1/2017, від 18.09.2006 № 0001242301/2/2268, від 29.11.2006 № 0001242301/3/2726.

Висновок суду першої інстанцій вмотивований посиланням на встановлений в судовому процесі факт придбання товарів позивачем у ПП «Інтер-Будторг»та на відповідність дій позивача з включення до податкового кредиту підтвердженої податковими накладними суми податку на додану вартість вимогам Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2008 рішення суду першої інстанції скасоване, в позові ТОВ «Гінт»- відмовлено з тих підстав, що податкові накладні, виписані ПП «Інтер-Будторг», на підставі яких позивач включив до податкового кредиту в податкових деклараціях за лютий 2004 року, лютий, червень, липень, жовтень 2005 року ПДВ в загальній сумі 94420,00 грн. не відповідають фактичним даним щодо здійснення цим підприємством операцій з поставки товарів позивачу, а відтак не підтверджують податковий кредит позивача.

В касаційній скарзі ТОВ «Гінт»просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме, частини 1 ст. 69, частини 1 ст. 72 КАС України.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Кременчуцькою ОДПІ проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Гінт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 по 31.12.2005 за результатами якої складений акт перевірки від 25.05.2006 № 309/23-120/24560695, згідно якого товариством порушений підпункт 7.4.5 пункт 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР та занижений податок на додану вартість на 94420,00 грн. (в т.ч. за лютий 2004 на суму 7303,00 грн., лютий 2005 на суму 6765,00 грн., червень 2005 на суму 74978,00 грн., липень 2005 на суму 3774,00 грн., жовтень 2005 на суму 1600,00 грн.) внаслідок включення до податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Інтер-Будторг», з посиланням на те, що рішенням Світловодського міськрайонного суду від 20.02.2006 у справі № 2-760/06 визнані недійсними фінансово-господарські документи, документи бухгалтерського та податкового обліку, складені від імені ПП «Інтер-Будторг», з моменту державної реєстрації підприємства (з 11.03.2003) визнано непричетність ОСОБА_1 до фінансово-господарської діяльності ПП «Інтер-Будторг», складання та підписання первинних бухгалтерських документів від імені цього підприємства.

На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.06.2006 № 0001242301/0/1623 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 141631,00 грн. (в т.ч. основний платіж - 94420,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 47211,00 грн.)

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишені без змін, відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення від 15.08.2006 № 0001242301/1/2017, від 18.09.2006 № 0001242301/2/2268, від 29.11.2006 № 0001242301/3/2726.

В судовому процесі встановлено, що ТОВ «Гінт»уклав з ПП «Інтер-Будторг» договір купівлі-продажу від 03.11.2004, суми податку на додану вартість позивачем сплачені в ціні придбаного товару (паливно-мастильних матеріалів) та на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Інтер-Будторг», включені до податкового кредиту відповідних звітних податкових періодів (т. 1 а.с. 55, 59-65).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР в редакції, яка діяла до внесення змін Законом від 25.03.2005 N 2505-IV, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до цього підпункту в редакції Закону від 25.03.2005 № 2505-IV не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Частиною першою ст. 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (частина перша ст. 72 цього Кодексу).

Висновок суду апеляційної інстанції щодо оцінки податкових накладних, виписаних ПП «Інтер-Будторг», обґрунтований посиланням на пояснення громадянина ОСОБА_1 про свою непричетність до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства та документального оформлення такої діяльності. При цьому як на засіб доказування апеляційний суд послався на рішення Світловодського міськрайонного суду від 20.02.2006 у справі № 2-760/06, в якому дається оцінка зазначених пояснень як доказу у цій справі. Однак, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги факт скасування цього рішення ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 28.11.2006, що означає не тільки відсутність у вказаного рішення обовязкового характеру, але й його неспроможність з точки зору встановлення фактів, джерела інформації щодо судового процесу тощо.

Згідно з частиною першою ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінка інших доказів, на підставі яких суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, як і посилання на такі докази в оскаржуваній постанові відсутні.

Порушення судом апеляційної інстанції зазначених норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини другої ст. 224 КАС України є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Суд першої інстанції встановив обставини справи на підставі досліджених в судовому процесі доказів, дав правильну юридичну оцінку встановленим обставинам .

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гінт» задовольнити, скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2008, залишити в силі постанову Господарського суду Полтавської області від 07.06.2007.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписЛ.І.Бившева

підписМ.І.Костенко

підписС.Е.Острович

підписО.І.Степашко