Ухвала суду № 15163202, 10.02.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2011 р.                               м. Київ                                        К-10368/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Ланченко Л.В., Островича С.Е., Степашка О.І.

при секретарі                     Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2008 у справі № 25/300-А Господарського суду м. Києва

за позовом державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»

до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 26.07.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2008, позов задоволений частково визнані недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва від 15.01.2007 № 0000022213/0, від 13.02.2007 № 0000032312/1, від 18.05.2007 № 0000022312/2; від 13.02.2007 № 0000442312/1, від 13.04.2007 № 000442312/1, від 18.05.2007 № 0001152312/0.

В касаційній скарзі ДПІ у Солом’янському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій ст. 2, частини 10 ст. 7, ст. 13 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 № 2535-XII (далі –Закон № 2535-XII).

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

ДПІ у Солом’янському районі м. Києва проведена планова виїзна комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський, що є відокремленим структурним підрозділом ДТГО «Південно-західна залізниця», за період з 01.07.2005 по 01.07.2006, за результатами якої складений акт перевірки від 29.12.2006 № 2658-7995/23-09/23535206 та прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.01.2007 № 0000022213/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку за землю в сумі 976280,00 грн. (в т.ч. 650865,00 грн. –основний платіж та 325415,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

Згідно акту перевірки позивач порушив ст.ст. 7, 13, 14 Закону № 2535-XII внаслідок заниження податку за землю на 650865,00 грн., в т.ч. за період з 01.07.2005 по 31.12.2005 –на 302863,00 грн., з 01.01.2006 по 30.06.2006 - на 348002,00 грн. внаслідок неправильного розрахунку податку за землю за земельні ділянки, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 8 (кадастрові номери № 72:438:002, № 72:438:015, № 72:438:006, № 72:438:016) та вул. Вокзальна,1 (кадастровий номер № 72:440:092).

Висновок контролюючого органу про заниження податкових зобов’язань на вказану суму обґрунтований посиланням на те, що вказані земельні ділянки не є землями залізниць, оскільки не використовуються для улаштування залізничних колій та смуг відведення, а відтак встановлений частиною 10 ст. 7 Закону № 2535-XII пільговий режим оподаткування для земель залізниць (у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого у розмірі 1 відсотка від грошової оцінки землі) на ці земельні ділянки не поширюється.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення –рішення від 13.02.2007 № 0000032312/1 та від 18.05.2007 № 0000022312/2 про визначення суми податкового зобов’язання з податку за землю в сумі 976280,00 грн. (в т.ч. 650865,00 грн. –основний платіж та 325415,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції); від 13.02.2007 № 0000442312/1 та від 13.04.2007 № 000442312/1 про визначення податкового зобов’язання з податку за землю в сумі 17,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій; від 18.05.2007 № 0001152312/0 про визначення податкового зобов’язання з податку за землю в сумі 4110,12 грн. (в т.ч. 2740,08 грн. –основний платіж та 1370,04 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

Згідно зі статтею 13 Закону № 2535-XII підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

В судовому процесі на підставі довідок Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 14.12.2004 № 892 та № 891, № 890, від 04.03.2005 № 180, від 15.11.2005 № 762, від 16.11.2004 № 794 про грошову оцінку земельних ділянок встановлено, що земельні ділянки, розташовані за адресою м. Київ, вул. Уманська, 8 (кадастрові номери № 72:438:002, № 72:438:015, № 72:438:016), вул. Вокзальна,1 (кадастровий номер № 72:440:092) відносяться до земель з функціональним призначенням - землі транспорту, зв’язку, по вул. Уманська, 8 (кадастровий номер № 72:438:006) –землі змішаного використання (землі транспорту, землі промисловості (а.с. 27-32)).

Закон № 2535-XII не дає визначення поняття «залізниця»; визначення цього поняття міститься в статті 1 Закону України «Про залізничний транспорт»від 04.07.1996 № 273/96-ВР (далі –Закон № 273/96-ВР) і означає статутне територіально-галузеве об'єднання, до складу якого входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту і яке, при централізованому управлінні, здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі.

Відповідно до ст. 68 Земельного кодексу України, частини 2 ст. 6 Закону № 273/96-ВР до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Поняття «земельні ділянки, надані для залізниць»та «земельні ділянки, надані для залізничного транспорту»вживаються в Законі № 2535-XII в одному значенні та відповідають поняттю «земель залізничного транспорту»згідно зі статтею 68 Земельного кодексу України за визначальною ознакою необхідності цих земель для забезпечення роботи залізничного транспорту.

В іншому випадку звуження поняття «земельні ділянки, надані для залізниць»лише до земель смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням вивело б з-під правового регулювання сплату земельного податку за інші землі залізничного транспорту, що знаходяться в межах населеного пункту.

З огляду на викладене висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову є обґрунтованим, відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.

Касаційний розгляд справи здійснений судом в межах касаційної скарги відповідно до частини 2 статті 220 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва залишити без задоволення, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2008, постанову Господарського суду м. Києва від 26.07.2007 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписМ.І.Костенко

підписЛ.В.Ланченко

підписС.Е.Острович

підписО.І.Степашко