Постанова № 15163132, 26.04.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-3827/10/0270

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М., Голоти Л. О.

при секретарі: Семеновій Г.В.

за участю представників сторін:

позивача - Семенков О.І.

відповідача - Непийвода І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оспром" до Державної податкової інспекції у м.Вінниці про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оспром" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з вимогою щодо визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Вінниці № 0001632300/0 від 31.05.2010 року та № 0001632300/1 від 02.08.2010 року .

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.01.2011 року позовні вимоги ТОВ "Оспром" було задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції м. Вінниці № 0001632300/0 від 31.05.2010 року та № 0001632300/1 від 02.08.2010 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.01.2011 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ "Оспром" в повному обсязі.

Мотивуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови були порушенні норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

В судовому засіданні представник ДПІ у м. Вінниці вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представник ТОВ "Оспром" в судовому засіданні заперечуючи доводи викладені в апеляційній скарзі, просив відмовити в її задоволенні.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних даних обставини справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 14.04.2010 року № 167/23 та від 28.04.2010 року № 199/23 посадовими особами податкового органу у відповідності до ч. 2 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання, була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Оспром" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року.

За результатами вказаної перевірки було складено Акт від 14.05.2010 року № 179/2301/02968869, яким зафіксовано допущене ТОВ "Оспром" порушення статті 7 Закону України "Про плату за землю", в результаті чого встановлено заниження податку на землю всього у сумі 169 374 грн.

31.05.2010 року ДПІ у м. Вінниці на підставі акту від 14.05.2010 року було прийнято податкове-повідомлення рішення № 0001632300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 254 061 грн., з яких 169 374 грн. основного платежу та 84 687 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач скористався правом оскарження в адміністративному порядку податкового повідомлення-рішення від 31.05.2010 року № 0001632300/0, проте, рішенням ДПІ у м. Вінниці останнє було залишено без змін з подальшим винесенням податкового повідомлення-рішення від 02.08.2010 року № 0001632300/1.

Податкове повідомлення-рішення № 0001632300/1 від 02.08.2010 року також було оскаржено позивачем в адміністративному порядку шляхом подання повторної скарги від 16.08.2010 року № 149, за результатами розгляду якої, податковим органом було прийнято рішення від 03.09.2010 року № 20226/10/25-009 щодо залишення без змін оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а скарги без задоволення.

В ході розгляду даної справи та дослідження наданих сторонами доказів судом першої інстанції, окрім іншого, було встановлено, що згідно довідки Вінницької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам" в базі даних АС ДЗК по Вінницькій області відсутні відомості про реєстрацію права власності (користування) на земельну ділянку, яка розташована за адресою м. Вінниця, вул. Привокзальна, 40.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Оспром" суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи відсутність в базі даних АС ДЗК по Вінницькій області відомостей про реєстрацію права власності (користування) на земельну ділянку, яка розташована за адресою м. Вінниця, вул. Привокзальна, 40, у відповідача не було підстав для нарахування земельного податку ТОВ "Оспром", оскільки товариство не є платником земельного податку за земельні ділянки площею 2,2466 га та 0,6513 га, які розташовані у м. Вінниці по вул. Привокзальній, 40.

Також суд першої інстанції зазначив, що вказане свідчить про протиправність дій відповідача при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 14 цього Закону до переліку загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів), зокрема, включено плату за земельні ділянки державної і комунальної власності, що кореспондує положенню статті 2 Закону України "Про плату за землю", згідно якої використання землі в Україні є платним.

Так, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом

Відповідно до ст.13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про плату за землю" платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обовязку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обовязку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обовязку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Податкове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (ч. 1 ст. 17 Закону №2535).

Згідно статті 15 Закону України "Про плату за землю" власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно статті 78 Земельного Кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 82 вказаного Кодексу встановлено, що юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; прийняття спадщини; виникнення інших підстав, передбачених законом.

Згідно статті 116 Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 125 Земельного Кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Положеннями ст. 126 вказаного кодексу України визначені документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Так, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті, згідно якої - право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни ї меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину. У такому випадку, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки.

Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи рішеннями Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 224 від 26.02.1998 року та № 1572 від 12.12.1998 року ЗАТ фірмі "Радуга" на виробничі потреби були надані земельні ділянки площею 2,2466 га та 0,6513 га, відповідно, по вул. Привокзальній, 40 у м. Вінниці, з подальшою видачею державних актів на останні. Вказані обставини, засвідчуються на разі окрім іншого і наявними в матеріалах справи реєстраційними картками кадастрового обліку юридичних осіб, що користуються земельними ділянками у м. Вінниці № 892/1 та № 892/2 від 25.05.1999 року.

У відповідності ж до наявного в матеріалах справи договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.11.2000 року ЗАТ фірма "Райдуга" до тог ж було придбано земельну ділянку площею 0, 05 га за адресою м. Вінниці, пров. Островського, 13.

Разом з тим, згідно протоколу загальних зборів засновників ЗАТ фірми "Райдуга" від 20.07.2004 року № 1 останню було реорганізовано в ТОВ "Оспром" і у відповідності до нових статутних документів новостворене товариство є правонаступником всіх прав та зобов'язань ЗАТ фірми "Райдуга", з подальшим розміщенням всіх основних засобів 1 групи, які фактично використовуються ТОВ "Оспром" у господарській діяльності по вул. Привокзальна, 40 у м. Вінниці, рахуючись при цьому на балансі ТОВ "Оспром", що засвідчується рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 09.02.2006 року № 324 "Про оформлення права власності на будівлі по вул. Привокзальній, 40".

Окрім того, довідкою № 12 "Про фінансово-майновий стан ТОВ "Оспром" станом на 28.04.2010 року", видану за підписом генерального директора позивача, засвідчено, що за останнім рахуються земельні ділянки загальною площею 29,479 кв.м. (2,2466 га+0,05 га+0,6513 га) за адресою: м. Вінниця, вул. Привокзальна, 40.

Як було встановлено судом першої інстанції, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка знаходиться у власності ТОВ "Оспром" становить за 1 м : у 2008 р. - 430,6678 грн., у 2009 р. - 496,1293 грн., внаслідок чого плата за землю за 2008 рік повинна складати - 126 956,56 грн., а за 2009 рік - 146253,96 грн.

Всупереч викладеному позивач подаючи до ДПІ у м. Вінниці розрахунки земельного податку за вказані роки визначив суму земельного податку відповідно 48 251 грн. за 2008 рік та 55585,20 грн. за 2009 рік, допустивши заниження плати за землю на 169 374 грн., в тому числі за 2008 р. - 78705,56 грн., 2009 р. - 90668,75 грн.

Судова колегія апеляційної інстанції не бере до уваги пояснення позивача щодо неповідомлення його протягом 2009 р., а ні міськвиконкомом, а ні податковою інспекцією про застосування нової нормативно-грошової оцінки землі та відповідно внесення змін у порядок нарахування податку на землю, оскільки у відповідності до наявної в матеріалах справи копії листа ДПІ у м. Вінниця № 17565/10/15 від 17.06.2008 року, врученого товариству 24.06.2008 року згідно поштового повідомлення № 742614, ТОВ "Оспром" було проінформовано про рішення № 1109 від 19.06.2007 року Вінницької міської ради щодо введення в дію нової грошової оцінки землі починаючи з 01.07.2007 року.

Також, даним листом товариство було попереджено про необхідність до 20.06.2008 року надати до податкового органу уточнені розрахунки земельного податку за II півріччя 2007 р. та 2008 р., в яких розрахувати земельний податок по новій грошовій оцінці.

Таким чином, cукупність даних норм чинного законодавства, а також наявні письмові докази у справі, свідчать, що ТОВ "Оспром" являючись прямим правонаступником ЗАТ фірми "Радуга" , фактично використовую земельні ділянки по вул. Привокзальній, 40, у м. Вінниці для власних виробничих потреб.

За вказаних обставин, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції щодо прийняття ДПІ у м. Вінниці оскаржуваних рішень з перевищенням межах наданих їм повноважень та всупереч чинному законодавству є невірними, а вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В силу частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

В той же час згідно з частини 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, апеляційну скаргу ДПІ у м. Вінниці необхідно задовольнити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.01.2011 року скасувати, прийнявши нову про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "Оспром".

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оспром" до Державної податкової інспекції у м.Вінниці про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати .

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Оспром" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001632300/0 від 31.05.2010 року та № 0001632300/1 від 02.08.2010 року відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "29" квітня 2011 р. .

Головуючий суддя /підпис/ Залімський І. Г.

Судді /підпис/ Мельник-Томенко Ж. М.

/підпис/ Голота Л. О.

З оригіналом згідно:

секретар