Ухвала суду № 15162405, 07.04.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2011 р. Справа № 69222/09/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.,

при секретарі судового засіданняБоровус Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Львові (спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року по справі за позовом державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

державне підприємство «Львівський бронетанковий завод» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Львові (тепер спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові) в якому просило, з врахуванням уточнень(а.с.270) визнати недійсним(нечинним) податкове повідомлення-рішення №342301/1/17179 від 25.09.2008 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі: за лютий 2007 р. - 3676,53 грн., за квітень 2007 р. - 36071,41 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду 17.08.2009 року позовні вимоги задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача №342301/1/17179 від 25.09.2008 рок в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі: за лютий 2007 р. - 3676,53 грн., за квітень 2007 р. - 36071,41 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція у м. Львові (тепер спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові) оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що судом неповно встановлено обставини у справі, а постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що податковим органом проведено виїзну документальну перевірку ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод» та встановлено, що підприємством включено до податкового кредиту січня 2007 року ПДВ в сумі 3 676,53 грн. по податковій накладній від 25.01.2007 №19 на суму 22 059,18 грн., в т.ч. сума ПДВ - 3 676,53 грн. (за фрези), виписаній ТзОВ «Оріон». Товарно-транспортні накладні на транспортування товару по даній податковій накладній до перевірки не надано. Згідно матеріалів зустрічних перевірок встановлено, що провести зустрічну перевірку постачальника по третьому ланцюгу ТзОВ «Інжиром ЛТД» неможливо у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Постачальником по четвертій ланці є ТзОВ КП «Олива». Від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва отримано лист від 15.04.2008 №6006/7/23-1010 щодо ТзОВ КП «Олива», стан платника: запит на встановлення місцезнаходження. За грудень 2006 року підприємством подано декларацію по ПДВ без показників фінансово-господарської діяльності.

Перевіркою встановлено, що до складу податкового кредиту березня 2007 року позивачем включено ПДВ в сумі 22 023,28 грн. по податкових накладних, виписаних ТзОВ «Оріон». Згідно матеріалів зустрічних перевірок встановлено, що провести зустрічну перевірку постачальника по третьому ланцюгу ТзОВ «Бізнес-Престиж ЛТД» неможливо у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою. До ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва надано запит на встановлення місцезнаходження ТзОВ «Бізнес-Престиж ЛТД»; подано звіт за березень 2007 року без показників фінансово - господарської діяльності; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2007 року подано у травні 2007 року: загальна сума податкових зобов'язань - 5 394 454,00 грн., загальна сума податкового кредиту - 5 394 454,00 грн.

При проведенні перевірки встановлено, що позивачем включено в податковий кредит березня 2007 року ПДВ в сумі 5 714,80 грн. по податкових накладних, виписаних ТзОВ «Будхім Україна». Матеріалами зустрічної перевірки встановлено, що провести зустрічну перевірку ТзОВ «Будхім Україна» не має можливості, у зв'язку з відсутністю підприємства та його посадових осіб за юридичною адресою, а також із відсутністю податкового та бухгалтерського обліку. При виході 17.08.2007 за юридичною адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 174 було встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Передано службову записку до ГВПМ ДПІ у м. Львові про здійснення заходів, щодо встановлення місцезнаходження платника.

Згідно вищенаведених фінансово-господарських операцій, здійснених ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод» встановлено, що постачальниками підприємства не сплачено до бюджету ПДВ з факту продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, в порушення позивачем п.1.3, п.1.7, п.1.8 ст.1, п. п.7.4.1, п. п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1, п. п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в лютому місяці 2007 року в сумі 3 676,53 грн. та у квітні 2007 року в сумі 36 071,41 грн.

Крім цього, при проведенні перевірки встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту березня 2007 суму 8333,33 грн. по податкових накладних, отриманих від ПП «Тронекс» за ремонтно-будівльні роботи в гуртожитках. Згідно отриманих податкових накладних за березень 2007 року позивачем (згідно банківських платіжних документів) проведено оплату ПП «Тронекс» в сумі 50 000,00 грн., в т. ч. ПДВ - 8 333,33 грн. та відповідно суму ПДВ - 8 333,33 грн. включено в р.3 «Розрахунку бюджетного відшкодування за квітень 2007 року» та у р.25 податкової декларації з ПДВ за квітень 2007 року: «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню».

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

В порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 даного Закону позивачем включено до податкового кредиту по ПДВ в березні 2007 року 8 333,33 грн., в квітні 2007 року 59 053,95 грн., в серпні 2007 року 20 131,53 грн., в грудні 2007 року 8 333,33 грн., що разом становить 95 852,14 грн., а саме: ПДВ від отриманих податкових накладних від ПП «Тронекс» за ремонтні роботи невиробничих основних фондів (соціальної інфраструктури). В результаті завищення сум податкового кредиту за березень, квітень, серпень, грудень 2007 року на 95 852,14 грн. - завищена сума бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2007 року в сумі 8 333,33 грн., а також завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26 декларації з податку на додану вартість) в сумі 87 518,81 грн.

Згідно п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, що ввозить (пересилає) товари на митну територію України. Згідно п.1.7 ст.1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом. Відповідно до п.1.8 ст.1 бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України, а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно з Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Тобто, Законом встановлений прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. За змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Законодавче визначення бюджетного відшкодування як суми, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, пов'язане із сплаченими платником сумами податку. Таке відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.

У зв'язку з цим факт надмірної фактичної сплати податку, за результатами звітного податкового періоду платником податку, який звернувся до суду з позовом про стягнення бюджетної заборгованості, підлягає встановленню в судовому процесі як юридичний факт, з яким Закон пов'язує виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування у визначених ним випадках.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України, а також з поняття платника податку як особи, яка згідно Закону України «Про податок на додану вартість» зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Враховуючи вище наведене просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що на підставі виїзної планової документальної перевірки Державного підприємства «Львівський бронетанковий ремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.12.2007 рік складено Акт за № 70/23-2/07985602 від 7.07.2008 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2008р. за № 100342301/0/12989. В порядку адміністративного оскарження прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Розглядаючи спір судом першої інстанції вірно враховано, що згідно ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»: поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, оформлену згідно з дотриманням вимог чинного законодавства; податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зеєстрованими як платники податку у порядку передбаченому ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»; податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту; платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком , а також які не є об'єктами оподаткування та звільнених від оподаткування; датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів робіт(послуг), що підлягають поставці, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Крім того судом першої інстанції правильно зазначено, що згідно з п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку, що длягають сплаті (перерахуванню) до бюджету або відшкодування з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку із будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Судом першої інстанції, в даній спірній ситуації зроблено вірний висновок, що оскільки суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету, а зараховані суми використовуються для бюджетного відшкодування податку на додану вартість, то покупець та продавець товару мають самостійні відносини з бюджетом із цього виду податку, оскільки купують товари із врахуванням цього податку, тому вони мають самостійне зобов'язання по сплаті даного виду податку та самостійне право на відшкодування його з бюджету на засадах, що встановлені чинним законодавством України. Тобто якщо постачальник або третя особа зобов'язані були нараховувати і сплачувати податок на додану вартість до бюджету, то це саме їх індивідуальний обов'язок, а органи податкової служби не можуть вимагати від одного платника сплати податків, у тому числі й ПДВ, за іншого платника податків.

Для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про систему оподаткування» пов'язують між собою сплату покупцем податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. При цьому право на відшкодування такого ПДВ виникає при фактичній сплаті такого податку покупцем, однак несплата такого податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та належну йому суму бюджетного відшкодування.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що пунктом 7.4. Закону України «Про податок на додану вартість» визначено випадки, коли підприємство має право на податковий кредит, а коли таке право відсутнє.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8- 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оцінивши в сукупності норми законодавства та зібрані у справі докази судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що ДП «Львівський бронетанковий завод» не вчинив порушення чинного законодавства стосовно включення спірних сум до складу податкового кредиту, оскільки мав усі необхідні підстави для здійснення такого включення, а саме: податкові накладні отримані від продавця в результаті факту придбання товару (робіт, послуг); всі необхідні товари придбані для використання у господарській діяльності підприємства.

А крім того позивач не може нести відповідальність за зобовязаннями своїх контрагентів. Тому позовні вимоги обґрунтовано задоволено.

З врахуванням вище викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Львові (спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові) залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року № 2а-5827/08 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлений 12.04.2011 року