Ухвала суду № 15161752, 06.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13284/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пилипенко О.Є.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі

за участю:

представника позивача

Борисюк Л.П.,

Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.

Рижковій Ю.О.

Якименка Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2010 року ВАТ «Укртранснафта»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 23.02.2010 р. №0000254120/0.

30.09.2010 р. представником позивача були подані доповнення до позовної заяви, в яких він просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.02.2010 р. №0000254120/0, від 28.04.2010 р. №0000254120/1, від 08.07.2010 р. №0000254120/2, від 20.09.2010 р. №0000254120/3.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2010 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 23.02.2010 р. №0000254120/0, від 28.04.2010 р. №0000254120/1, від 08.07.2010 р. №0000254120/2, від 20.09.2010 р. №0000254120/3.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, податковою інспекцією було проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ «Укртранснафта»з питань правильності нарахування та сплати сум податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року, за результатами якої складено Акт від 19.02.2010 р. № 77/41-20/31570412.

В ході проведеної перевірки було встановлено порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ВАТ «Укртранснафта»несвоєчасно подано платіжні доручення на сплату узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ, чим затримано сплату узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 2 420 524,80 грн. на 61 день та 1 449 177,20 грн. на 91 день.

У зв’язку з виявленими порушеннями, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш»від 23.02.2010 р. № 0000254120/0, яким ВАТ «Укртранснафта»зобов’язано сплатити штраф у розмірі 20 % - 484 104,96 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення було оскаржене в адміністративному порядку до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової адміністрації України. Скарги позивача рішеннями від 21.04.2010 р. № 4753/10/25-022, від 25.06.2010 р. № 3370/10/25-114, від 06.09.2010 р. № 9028/6/25-0215 залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення від 23.02.2010 р. № 0000254120/0 залишено без змін.

В подальшому на адресу ВАТ «Укртранснафта»контролюючим органом були винесені повідомлення-рішення форми «Ш»від 28.04.2010 р. № 0000254120/1; від 08.07.2010 р. № 0000254120/2; від 20.09.2010 р. № 0000254120/3.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

У відповідності до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі –Закон України № 2181-ІІІ), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно абз. «а»пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181-ІІІ встановлено, що податкові декларації подаються за базовий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових) внесків, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що 19.10.2009 р. ВАТ «Укртранснафта»подало до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2009 року, визначивши в р. 27 суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від’ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 3 869 702 грн. та суму штрафу, нарахованої платником самостійно у зв’язку з виправленням помилки в розмірі 5 грн.

Відповідно до платіжного доручення від 30.10.2009 р. № 2 позивачем сплачено узгоджене податкове зобов’язання з податку на додану вартість за вересень 2009 року в розмірі 3 869 707 грн. в т.ч. штраф в розмірі 5 грн.

06.05.2009 р. відповідачем було винесено першу податкову вимогу № 1/28, відповідно до якої позивачу повідомлено, що станом на 06.05.2009 р. сума податкового боргу з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за узгодженими податковими зобов’язаннями становить 3 933 394 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.06.2009 р. у справі № 2а-5312/09/2670 позовні вимоги ВАТ «Укртранснафта»було задоволено та скасовано першу податкову вимогу № 1/28 від 06.05.2009 р.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010 р. в задоволенні апеляційної скарги СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було відмовлено, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.06.2009 р. –залишено без змін.

17.06.2009 р. відповідачем було винесено другу податкову вимогу № 2/35, згідно якої було визначено, що станом на 17.06.2009 р. сума податкового боргу ВАТ «Укртранснафта»за узгодженими податковими зобов’язаннями становить 23 002 005,90 грн. у т.ч. з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 7 203 898 грн. та рентної плати за транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та продуктопроводами в розмірі 15 798 107,90 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.09.2009 р. у справі № 2а-7571/09/2670 позовні вимоги ВАТ «Укртранснафта»було задоволено та скасовано другу податкову вимогу № 2/35 від 17.06.2009 р.

В силу положень ст. 254 КАС України, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва набрали законної сили.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов’язань з податку на додану вартість в строк, встановлений законом та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності.

Згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штрафу таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми податку на додану вартість, виконав своє зобов’язання зі сплати даного податку за визначений ним період, що виключає застосування до нього штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ.

Згідно пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов’язання.

Згідно пп. 5.4.1 п.5.4 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Законом України № 2181-ІІІ, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платника податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого пп. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

З огляду на встановлення судами факту відсутності у ВАТ «Укртранснафта»податкового боргу, у тому числі з податку на додану вартість, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про безпідставність застосування до позивача пп. 7.7 ст. 7 та пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України № 2181-ІІІ, самостійної зміни призначення платежу та здійснення розподілу сплачених сум на неіснуючий борг та нараховану пеню за нього, а також пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ за невчасну сплату податку на додану вартість за вересень 2009 року.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2010 року –залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2010 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

суддя

Л.П. Борисюк

О.О. Беспалов

Т.Р. Вівдиченко

Повний текст ухвали складено та підписано –11.04.2011 р.