Ухвала суду № 15161755, 06.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-13898/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі

за участю:

представника відповідача

Борисюк Л.П.,

Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.

Рижковій Ю.О.

Купельського О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2010 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айстор Україна»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.09.2010р. №0006912303/0, -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2010 року ТОВ «Айстор Україна»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.09.2010 р. № 0006912303/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2010 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 15.09.2010 р. №0006912303/0.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено планову невиїзну перевірку ТОВ «Айстор Україна»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Комп’ютек Україна»за період квітень-червень 2010 р.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 02.09.2010 р. №2286/2303/35392415, яким зафіксовано допущені позивачем порушення вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 92 336,00 грн. в т.ч. за червень 2010 року на суму 71 028,00 грн. та штрафні санкції в сумі 21308,00 грн.

На підставі Акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.09.2010 р. № 0006912303/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 92 336,00 грн., в т.ч. за основним платежем 71028,00 грн. та 21 308,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про неможливість віднесення до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ в разі несплати контрагентами податкових зобов’язань є безпідставними.

З таким висновком колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі –Закон № 168/97-ВР), податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 названого Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом абз.2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону відповідальність платника податку настає у випадку не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника.

В даному разі, як вбачається з установлених судом першої інстанції обставин справи, позивачем у перевіряємому періоді належним чином та у встановленому законом порядку подавалась податкова звітність, зокрема декларації з податку на додану вартість та розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Відтак відмова платникові в одержанні податкової вигоди у вигляді права на зменшення податкових зобов’язань з підстав несвоєчасного надання платникові податкових накладних постачальником товару не може бути визнана правомірною.

Водночас, відповідачем не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з поставки товару позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів погодитись з висновком суду першої інстанції, що прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення № 0006912303/0 від 15.09.2010 р. підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2010 року –залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2010 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

суддя

Л.П. Борисюк

О.О. Беспалов

Т.Р. Вівдиченко

Повний текст ухвали складено та підписано –11.04.2011 р.