Ухвала суду № 15161708, 06.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 11/704 Головуючий у 1-й інстанції: Винокуров К.С.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі

за участю:

представників відповідача

Борисюк Л.П.,

Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.

Рижковій Ю.О.

Завгороднєвої О.М.

Корнелюк М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 липня 2009 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргон»до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Аргон»звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва № 0001572307/0 від 03.08.2004 р.

Постановою Господарського суду м. Києва від 12.12.2005 р. (яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 р.) позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.08.2007 р. постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 липня 2009 року позов задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва № 0001572307/0 від 03.08.2004 р.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02.08.2004 р. ДПІ у Солом’янському районі м. Києва було проведено позапланову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Аргон»за період з 01.06.2002 р. по 01.11.2003 р. за результатами якої складено акт № 87/23-0311/30577841.

В акті зазначено про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачу зменшено суму, заявлену до відшкодування по особовому рахунку як не підтверджену документальну.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.08.2004 р. № 0001572307/0, згідно якого виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 277 412,93 грн. у зв’язку з чим бюджетне відшкодування на цю суму було зменшено в картці особового рахунку платника податків.

Відповідно до акту, зменшення бюджетного відшкодування здійснено на підставі того, що позивачем не надано документи, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту та правильності визначення податкових зобов’язань, а тому за висновком контролюючого органу, сума податку на додану вартість, яка згідно податкових декларацій з ПДВ заявлена до відшкодування вважається документально не підтвердженою.

У зв’язку з відсутністю під час перевірки первинних документів, у акті перевірки відповідачем зроблено висновок про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за червень 2002р. в розмірі 52 752, 93 грн., за вересень 2002 р. в розмірі 9 731, 00 грн., за жовтень 2002 року в розмірі 5 761, 00 грн., за листопад 2002 року в розмірі 15 330, 00 грн., за січень 2003 року в розмірі 78 262, 00 грн., за лютий 2003 року в розмірі 5 524, 00 грн., за березень 2003 року в розмірі 83 955,00 грн., за квітень 2003 року в розмірі 14 241, 00 грн., за червень 2003 року в розмірі 8 485, 00 грн., за вересень 2003 року в розмірі 782,00 грн., за жовтень 2003 року в розмірі 2 582, 00 грн. як документально не підтверджених, чим порушено пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для формування податкового кредиту відображеного у податкових деклараціях з податку на додану вартість є податкові накладні отримані ТОВ «Аргон», які витребувані судом та залучені до матеріалів справи.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі –Закон № 168/97-ВР), податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 названого Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з матеріалів справи, судом були витребувані від позивача та залучені до матеріалів справи податкові накладні отримані ТОВ «Аргон»за період який перевірявся, суми яких були підставою формування податкового кредиту відображеного у податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень-листопад 2002 р., січень-червень та вересень-жовтень 2003р.,

В матеріалах справи також наявні реєстри податкових накладних, що підтверджують суми ПДВ згідно податкових декларацій за 2002 та 2003 роки, залучено витяг з книги обліку продажу та придбання за 2002 та 2003 роки, що підтверджує факт придбання позивачем товарів (робіт, послуг), які згідно отриманих податкових накладних були підставою для віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.

Таким чином, висновки податкового органу, відображені в акті перевірки про порушення позивачем вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є безпідставними.

Разом з тим, перевірка була проведена відповідно до декларацій поданих до контролюючого органу. При цьому, позивача не було належним чином повідомлено про проведення перевірки. Запит про надання документів від 30.07.2005 р. не містить відомостей про перевірку, які відносини мають перевірятися. Акт про незнаходження підприємства за юридичною адресою складений в той же день, є доказом того, що вказаний запит до позивача не надходив, доказів надсилання позивачу вказаного запиту не надано.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, зазначені в податкових деклараціях за період червень-листопад 2002 р., січень-червень та вересень-жовтень 2003 р.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 липня 2009 року –залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 липня 2009 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

суддя

Л.П. Борисюк

О.О. Беспалов

Т.Р. Вівдиченко

Повний текст ухвали складено та підписано –11.04.2011 р.