Ухвала суду № 15161148, 19.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-3341/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Чудак О.М.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" квітня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у м. Вінниці Лесика Віталія Васильовича на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео-Транс»до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лео-Транс» звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги мотивує тим, що оскільки ТОВ «Лео-Транс»протягом 2009 року відповідно до заяви та на підставі Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»знаходилося на спрощеній системі оподаткування і було платником єдиного податку, а відтак не було платником податку на прибуток й комунального податку, то подавати декларації з даних видів податку не повинно було. Просило визнати вказані рішення податкового органу протиправними і їх скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року даний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 29 липня 2010 року №0008101520/0, №0008111520/0.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у м. Вінниці Лесик Віталій Васильович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Як юридична особа ТОВ «Лео-Транс»відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію, зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 16 жовтня 2003 року.

Як платник податків відповідач зареєстрований в ДПІ у Тульчинському районі з 11 липня 2007 року.

Відповідно до довідки управління статистики у Вінницькій області від 24 травня 2006 року №884, Товариство включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за основними видами діяльності (за КВЕД): діяльність автомобільного вантажного транспорту; функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту, організація перевезення вантажів.

Згідно з протоколом загальних зборів учасників Товариства від 21 жовтня 2008 року затверджено рішення учасників про припинення ТОВ «Лео-Транс»шляхом ліквідації, головою ліквідаційної комісії призначено Грішина Григорія Олександровича (а.с.16) і 18 грудня 2008 року Товариством подано заяву до ДПІ у м. Вінниці за формою 8-ОПП про припинення платника податків (а.с.47).

При цьому позивач отримав свідоцтво про сплату єдиного податку серії Б №324179 від 17 грудня 2008 року за ставкою 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та з початку 2009 року перейшов на спрощену систему оподаткування (а.с.48).

Позивачем 07 липня 2009 року та 13 жовтня 2009 року до ДПІ у м. Вінниці подавались розрахунки сплати єдиного податку за ІІ квартал 2009 року та ІІІ квартал 2009 року (а.с.20-21).

На підставі пункту 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні»головним державним податковим ревізором-інспектором управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у м. Вінниці І.О.Гордійчук проведена невиїзна документальна перевірка в приміщенні ДПІ м. Вінниці з питання неподання або несвоєчасного подання податкової звітності з податку на прибуток за І півріччя 2009 року річна 2009 року, розрахунок комунального податку за ІІ квартал 2009 року ІV квартал 2009 року.

Перевірка проводилась 23 липня 2010 року з відома та в присутності головного бухгалтера товариства Грішина Г.О.

За результатами проведеної перевірки складено акт №698/1520/32719256 від 23 липня 2009 року, яким встановлено порушення ТОВ «Лео-Транс»підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Положення про комунальний податок рішення 4 сесії Міськради народних депутатів 22-го скликання від 09 червня 1995 року, а саме: товариством звітність по податку на прибуток та комунальному податку за 2009 рік не подавалась.

На підставі акта перевірки та виявлених порушень, ДПІ у м. Вінниці 29 липня 2010 року винесено податкові повідомлення-рішення №0008111520/0, №0008101520/0, якими позивачу нараховані штрафні санкції по 510,00 грн. на загальну суму 1020,00 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обгрунтованими та відповідають дійсним обставинам справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про систему оподаткування” платниками податків і зборів (обовязкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обовязок сплачувати податки і збори. Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обовязковихплатежів) відповідно до законів України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Стаття 1 цього Закону визначає, що податковим боргом (недоїмкою)є податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкційза їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплаченеу встановлений строк, а також пеня, нарахованана суму такого податкового зобовязання.

Порядок подання податкових декларацій та визначення суми податкових зобовязань встановлений у ст. 4 вказаного Закону, п.п. 4.1.1 якого визначає, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації.

Разом із тим, поряд із загальною системою оподаткування чинне законодавство України також передбачає можливість субєктів господарювання за відповідних умов перейти на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності та сплачувати єдиний податок за встановленою ставкою. Правила та порядок перебування субєктів господарювання на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності визначає Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»вiд 03.07.1998 № 727/98.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Указу у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач, скориставшись наданим йому цим Указом правом, з початку 2009 року перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, отримавши свідоцтво про сплату єдиного податку серії Б №324179 від 17 грудня 2008 року за ставкою 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (а.с.48).

Відтак, Товариство як платник єдиного податку протягом 2009 року перебувало на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності за ставкою єдиного податку 10 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, із включенням податку на додану вартість до складу єдиного податку, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 3 Указу.

При цьому підставою для застосування до позивача штрафних санкцій стало неподання звітності з податку на прибуток підприємств та комунального податку у 2009 році. Думка відповідача ґрунтувалася на тому, що оскільки ТОВ «Лео-Транс»повернуло до податкової інспекції свідоцтво платника єдиного податку, то воно відмовилося від спрощеної системи оподаткування, звітності та обліку і перейшло на загальну систему оподаткування, а відтак повинно сплачувати податок на прибуток підприємств та комунальний податок.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про критичне сприйняття вказаного вище твердження з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем було повернуто до податкової інспекції свідоцтво про сплату єдиного податку, однак воно було повернуто після того як протоколом загальних зборів учасників товариства від 21 жовтня 2008 року затверджено рішення учасників про припинення ТОВ «Лео-Транс»шляхом ліквідації і після того, як 18 грудня 2008 року товариством подано заяву до ДПІ у м. Вінниці за формою 8-ОПП про припинення платника податків (а.с.47).

Отже, позивач, розпочинаючи процедуру ліквідації товариства, виявив намір повернути свідоцтво про перебування його на спрощеній системі оподаткування, оскільки господарська діяльність товариства фактично не здійснювалася.

Крім цього, судом першої інстанції було встановлено, що порушень Указу Президента України вiд 03.07.1998 року № 727/98 в діях позивача не було встановлено, термін дії свідоцтва про право сплачувати єдиний податок протягом 2009 року не закінчився, відмови від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від товариства до ДПІ у м. Вінниці не надходило.

Таким чином, будь-яких підстав вважати, що позивач виявив намір перейти із спрощеної на загальну систему оподаткування у 2009 році немає.

Оскільки господарську діяльність позивача припинено не було та останнього не було знято з обліку платників податків, то вістуні підстави вважати позивача таким, що втратив статус платника єдиного податку.

Разом із тим, в силу ст. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»вiд 03.07.1998 року № 727/98 субєкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, податку на прибуток підприємства та комунального податку.

Таким чином, наведений законодавчий припис виключає правомірність визначення позивачеві податкових зобовязань по податку на прибуток підприємства та по комунальному податку, а відтак унеможливлює застосування штрафних санкцій за їх несплату.

З огляду на наведене вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у м. Вінниці Лесика Віталія Васильовича залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.В. Федотов