Ухвала суду № 15161017, 14.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-8708/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" квітня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-Груп»до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2010 року ТОВ «СВС-Груп»звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Іванківської МДПІ в Київській області № 0001202300/0 від 07 червня 2010 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що висновок про завищення суми бюджетного відшкодування було зроблено у зв’язку з відсутністю документів, які б свідчили про достовірність формування сум податкового кредиту.

Під час судового засідання представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування – відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Іванківської МДПІ в Київській області –залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 року –без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що Іванівською МДПІ в Київській області було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «СВС-Груп»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, про що складено акт № 769/23/32783410 від 04 червня 2010 року.

На підставі вказаного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001202300/0 від 07 червня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 377989 грн. 00 коп., з яких 189810 грн. 00 коп. за лютий 2010 року та 188179 грн. 00 коп. за березень 2010 року.

Висновок податкового органу про необхідність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ґрунтується на відсутності документів, які б свідчили про достовірність формування сум податкового кредиту.

Відсутність у контролюючого органу вказаних зумовлена відсутністю ТОВ «СВС-Груп», на думку відповідача, за адресою реєстрації, що унеможливлює проведення перевірки товариства.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «СВС-Груп»суд першої інстанції виходив з того, що позивач знаходиться за місцем своєї реєстрації та правомірно заявив до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 377989 грн. 00 коп.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

У відповідності до п. 1.15 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України № 355 від 27 травня 2008 року (далі –Методичні рекомендації) у разі коли при організації виїзної планової чи позапланової перевірки встановлено відсутність платника податків (посадових осіб платника податків) за місцезнаходженням або його переховування, у той же день складається акт (довільної форми) щодо невстановлення місцезнаходження платника податків (посадових осіб платника податків), який реєструється у спеціальному журналі реєстрації актів відповідно до встановленого порядку оформлення та реалізації матеріалів перевірок органами державної податкової служби.

Як на акт щодо невстановлення місцезнаходження платника податків представник відповідача в судовому засіданні послався на акт № 4 від 28 травня 2010 року.

Разом з тим, у вказаному акті зазначено, що він є актом про неможливість вручення направлення № 89 від 28 травня 2010 року щодо проведення планової перевірки та направлення № 91 від 28 травня 2010 року щодо проведення позапланової перевірки.

Про відсутність посадової особи на момент виїзду на юридичну адресу позивача у вказаному акті зазначено як про підставу для складення акту № 4 від 28 травня 2010 року.

У зв’язку з цим колегія суддів вважає, що акт № 4 від 28 травня 2010 року є актом, складення якого передбачено абз. 2 п. 1.16 Методичних рекомендацій.

Акт щодо невстановлення місцезнаходження платника податків, складений в порядку, встановленому п. 1.15 Методичних рекомендацій в матеріалах даної справи відсутній. Під час судового засідання представник відповідача пояснив, що інший акти що не встановлення місцезнаходження ТОВ СВС-Груп»податковим органом не складався.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що працівниками Іванківської МДПА в Київській області не було зафіксовано в установленому законом порядку відсутність позивача за місцем реєстрації.

Висновок колегії суддів про те, що акт щодо невстановлення місцезнаходження платника податків не складався підтверджується також запитом на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків № 5 від 28 травня 2010 року.

Направлення підрозділу податкової міліції органу ДПС окремого запиту на встановлення місцезнаходження платника податків передбачено п. 1.15 Методичних рекомендацій.

Дослідивши запит № 5 від 28 травня 2010 року, копія якого приєднана до матеріалів даної справи, колегія суддів встановила, що в якості підстави для його направлення зазначено акт № 4 від 28 травня 2010 року.

При цьому, вказаний акт, згідно запиту, відповідачем було самостійно визначено як акт про неможливість вручення документа платнику податків, а не як акт перевірки місцезнаходження платника податків.

Так, графа запиту «складено акт перевірки місцезнаходження платника податків»–не заповнена, натомість у графі «складено акт про неможливість вручення документа платнику податків»міститься посилання на акт № 4 від 28 травня 2010 року.

Враховуючи, що відповідачем не було складено акт щодо невстановлення місцезнаходження платника податків –ТОВ «СВС-Груп»та не надано інших доказів на підтвердження вказаної обставини колегія суддів вважає недоведеними посилання контролюючого органу на те, що позивач відсутній за місцем своєї реєстрації.

Натомість, підтвердженням того, що місцезнаходження ТОВ «СВС-Груп»відповідає адресі, зазначеній в реєстраційних документах, є витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у якому зазначено, що відомості про юридичну особу є підтвердженими.

У зв’язку з цим колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на неможливість перевірки документів, які підтверджують суму бюджетного відшкодування позивача, у зв’язку з відсутністю останнього за місцем реєстрації.

З огляду на те, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0001202300/0 від 07 червня 2010 року стала відсутність документів, що підтверджують дійсність господарських операцій, за якими позивачем було сформовано податковий кредит та в подальшому заявлено бюджетне відшкодування, судом було перевірено наявність таких документів.

Право позивача на суму бюджетного відшкодування, яка зазначена в податковому повідомленні-рішенні Іванківської МДПІ в Київській області № 0001202300/0 від 07 червня 2010 року виникло у зв’язку зі сплатою в ціні товару (послуги) податку на додану вартість на виконання договорів з ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод», ВАТ «Міжнародний торговий дім «ІОМЗ»та АТ «Банк Велес».

Разом з тим, в апеляційній скарзі відповідач посилається на відсутність первинних документів щодо достовірності формування податкового кредиту лише по операціях з придбання ТМЦ у ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод».

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту та у подальшому бюджетного відшкодування за операцією із ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод»позивачем було надано суду копію договору купівлі-продажу продукції, виробленої підприємством № 24-09 від 30 жовтня 2009 року, підписаного сторонами, та специфікацією до нього.

В якості доказу оплати вказаного договору позивачем було надано копії виписок банку АТ «Банк Велес»від 22 січня 2010 року та 23 січня 2010 року, податкової накладної № 1 від 29 січня 2010 року, а на підтвердження отримання товару –акту прийому передачі до договору № 24-09 від 30 жовтня 2009 року, видаткової накладної № РН-0000015 від 29 січня 2010 року.

Вказані документи первинного бухгалтерського обліку за своїм змістом відповідають вимогам, встановленим ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що право позивача на формування податкового кредиту за операцією з ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод»в повному обсязі підтверджене документами первинного бухгалтерського обліку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Іванківської МДПІ в Київській області не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 27 січня 2011 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв’язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Іванківської МДПІ в Київській області –залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 року –без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області –залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Ухвала складена в повному обсязі 19 квітня 2011 року.