Ухвала суду № 15160756, 13.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-66/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й.,

Суддів: Грибан І.О.,

Парінова А.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «УкрЛитнасіння»на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 січня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УкрЛитнасіння»до Державної податкової інспекції у Житомирському районі про визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій.

ВСТАНОВИВ:

Позивач (товариство з обмеженою відповідальністю «УкрЛитнасіння») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Житомирському районі про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.11.2009 року № 00028123001/1, яким до підприємства застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в сумі 134651,28 грн. за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 січня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних в ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції протягом періоду часу з 28.09.2009 р. по 9.10.2009 р., з 12.10.2009 р. по 16.10.2009 р. працівниками ДПІ у Житомирському районі на підставі затвердженого Головою ДПА України плану –графіку документальних перевірок на 3 квартал 2009 року була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «УкрЛитнасіння»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 5.08.2006 р. по 30.06.2009 р., про що був складений акт № 1758/2301/34400702/0110 від 21.10.2009 року.

За наслідками перевірки було виявлено порушення позивачем ст.1 Закону України від 23.09.1994 р. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

На підставі акту перевірки було винесено рішення № 0002812301 від 9.11.2009 р., яким до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкцій в сумі 134651,28 грн.

Позивач оскаржив в адміністративному порядку вказане рішення, однак його скарга ДПІ у Житомирському районі була відхилена і було винесено 26.11.2009 р. рішення № 0002812301/1, яким до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкцій в сумі 134651,28 грн.

Перевіркою було встановлено, що 4.09.2008 року між ТОВ «УкрЛитнасіння»та фірмою UAB »Литва був укладений контракт № 05/08.

На виконання умов контракту ТОВ «УкрЛитнасіння»було відвантажено фірмі UAB TPA»насіння гірчиці на загальну суму 72000 Євро, що в гривневому еквіваленті складає 490489,42 грн., в т.ч.:

- по ВМД № 101000001/8/009929 від 10.09.2008 р. на суму 18000 Євро, або 12512,73 грн. / граничний термін повернення валютної виручки 9.03.2009 р.;

- по ВМД № 101000001/8/009930 від 10.09.2008 р. на суму 18000 Євро, або 12512,73 грн. / граничний термін повернення валютної виручки 9.03.2009 р.;

- по ВМД № 101000001/8/010059 від 12.09.2008 р. на суму 18000 Євро, або 12512,73 грн. / граничний термін повернення валютної виручки 11.03.2009 р.;

- по ВМД № 101000001/8/011285 від 9.10.2008 р. на суму 18000 Євро, або 12512,73 грн. / граничний термін повернення валютної виручки 7.04.2009 р.

Оплата за отриманий товар по контракту № 05/08 від 4.09.2008 р. надійшла на валютний рахунок позивача частково в сумі 4767,5 Євро, або 36101 грн.

Таким чином, прострочена дебіторська заборгованість по вказаному контракту становить 67232,5 Євро, або 723130,65 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що порядок та механізм розрахунків при здійсненні суб’єктами експортно-імпортних операцій в галузі зовнішньоекономічної діяльності встановлено Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до статті 1 вказаного Закону виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності –з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно до статті 4 Закону порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Враховуючи викладене та керуючись зазначеними нормами суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.11.2009 року № 00028123001/1, яким до підприємства застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в сумі 134651,28 грн. за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Згідно зі ст. ст. 2, 7, п. 1 ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509, на органи державної податкової служби покладені обов’язки здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, центральних цільових фондів податків і зборів, державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, відповідні бланки, рахунки в установах банків, державна податкова адміністрація України здійснює такі функції, як виконання безпосередньо, а також організація роботи державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов’язаної із здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), контролю за валютними операціями.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу»№ 509 від 04.12.90 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Як визначено п. 1 ст. 11 Закону України від 04.12.90 N 509-XII «Про державну податкову службу в Україні»- органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та у громадян, в тому числі громадян –суб’єктів підприємницької діяльності, перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків.

Частиною 1 статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що Державна податкова інспекція у Житомирському районі застосовуючи штрафні (фінансові) санкції від 26.11.2009 року № 00028123001/1, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в сумі 134651,28 грн. за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» діяла в межах законів та Конституції України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв’язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УкрЛитнасіння» –залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 січня 2010 року –без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УкрЛитнасіння»залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 січня 2010 року –без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: І.О. Грибан

А.Б. Парінов