Постанова № 15160729, 31.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1880/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д.О,

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого –судді Желтобрюх І.Л.,

суддів Шостака О.О., Мамчура Я.С.,

при секретарі Коробій І.М..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 травня 2010 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Укрінпро»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2010 року Закрите акціонерне товариство «Укрінпро»звернулося до суду з позовом у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва №0004261750/0 від 06.07.2009р., №0005242309/0 від 06.07.2009р.; №0004261750/2/32389148 від 02.02.2010р., №0005242309/3 від 08.02.2010р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 травня 2010 року вказаний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, суддю-доповідача та перевіривши доводи апеляції за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, з 29.05.2009р. по 12.06.2009р. Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ЗАТ "Укрінпро" з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.12.2008р.

За результатами перевірки складено Акт №375/23-9/32389148 від 24.06.2009р.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12.04.2005р. між ТзОВ "Будівельна компанія "Укрбудінвест" (генпідрядник) та ПП "Укрінпро" (замовник) укладено договір №27/05, відповідно до умов якого генпідрядник прийняв на себе зобов'язання по виконанню у відповідності із проектною документацією будівельно-монтажних робіт в нежитловому приміщенні, що розташоване за адресою: м. Київ, пл. Спортивна, 1. Замовник зобов'язався прийняти та своєчасно сплатити вартість виконаних робіт, що передбачені договором.

Загальна сума послуг становить 540 083,47 грн., в тому числі ПДВ - 90 013,91 грн.

Станом на 01.07.2007р. по рахунку 685 обліковується дебіторська заборгованість, що свідчить про сплачені, але не отримані послуги. Однак, вказані зобов’язання контрагент позивача виконав в IV кварталі 2008р., що підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт (Типова форма № КБ-3) від 28.11.208р. та акту приймання виконаних підрядних робіт (Типова форма № КБ-2в) від 28.11.2008р., складених відповідно до наказу Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури N237/5 від 21.06.2002р.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення витрат виробництва вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь - яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів робіт, послуг, а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Оскільки для основних фондів групи 1 немає правила, згідно якому облік їх балансової вартості ведеться незалежно від часу введення в експлуатацію - у відмінності від основних фондів груп 2-4, виходячи з сукупності пп. 8.3.4 та 8.3.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивач відніс до валових витрат витрати на поліпшення основних фондів (будівлі) у межах 10-відсоткового ліміту за датою фактичного отримання результатів таких робіт.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем в IV кварталі 2008р. до валових витрат витрат на поліпшення основних фондів, а саме послуг, отриманих від ТОВ «Будівельна компанія «Укрбудінвест»у сумі 540 083,47 грн. в тому числі 90 013,91 грн. ПДВ.

Щодо віднесення позивачем до валових витрат вартості послуг мобільного зв’язку колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що товариством перераховувались кошти ЗАТ «Український мобільний зв'язок», призначення платежу: за послуги іноземного оператора (міжнародний роумінг), сплачений працівникам підприємства (Федотов М.О., Дрижирук І.Ю., Рубців О.В.,) підприємством, як податковим агентом, не утриманий податок з доходів фізичних осіб, оскільки на думку податкового органу ці працівники отримали додаткові блага. Вказані фізичні особи працювали на керівних посадах товариства позивача.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 цього Закону додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Згідно п. ї) п. 1.3 ст. 1 Закону дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Відповідно до умов Корпоративної угоди №5.27313.10 від 01.12.2006р. укладеної між ЗАТ "Український мобільний зв'язок" та ЗАТ "Укрінпро" та положення ЗАТ "Укрінпро", якою затверджено правила користування корпоративним мобільним зв'язком, користування мобільним зв'язком дозволяється лише у виробничих цілях, при вирішенні питань пов'язаних із господарською діяльністю товариства. У зв'язку із цим, працівник, якому надане право на користування послугами корпоративного зв'язку, у момент отримання SIM-картки, надає розписку про забезпечення користування корпоративним мобільним зв'язком виключно у виробничих цілях.

Пунктом 7 Положення передбачено, що користування корпоративним мобільним зв'язком для особистих потреб та у інших цілях, не пов'язаних з господарською діяльністю Товариства, забороняється. Витрати на такий мобільний зв'язок підлягають відшкодуванню працівниками у повному обсязі (з урахуванням ПФ та ПДВ), яке здійснюється щомісячно, за їх письмовою заявою. У разі відмови, працівника відшкодовувати зазначені витрати, він позбавляється права користування мобільним зв'язком починаючи із місяця, наступного за місяцем, у якому працівник не відшкодував їх вартість, а вартість таких послуг обкладається податком з доходів та іншими внесками на/із заробітної плати у порядку, передбаченому для оподаткування натуральних виплат.

Згідно п. 13 цього Положення послуга «Міжнародний роумінг» є постійно активованою для генерального директора, його заступників, головного бухгалтера та референта генерального директора. Якщо перебування за кордоном пов'язано з відпусткою, участю в бізнес-форумах, виставках та семінарах та зі службовим відрядженням, генеральний директор, його заступники, головний бухгалтер та референт генерального директора повинні постійно тримати при собі мобільний телефон для забезпечення можливості екстреного зв'язку з ними у випадку виникнення виробничої необхідності. При цьому користування мобільним зв'язком для особистих потреб забороняється.

Таким чином, норми вказаного Положення передбачають правила використання послуг корпоративного мобільного зв’язку та, зокрема, послуги «Міжнародний роумінг».

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Витрати на оплату послуг мобільного зв'язку позивач відносив до складу валових витрат, керуючись пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону, який дозволяє платникам податку включати до валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що норми вказаного Закону передбачають як підставу для невключення до складу валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених документально.

Стаття 11 Закону (Правила ведення податкового обліку) не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку.

Однак, наявні в матеріалах справи первинні бухгалтерські документи не підтверджують здійснення позивачем зовнішньоекономічної діяльності в період, що перевірявся. В матеріалах справи відсутні запрошення, накази, посвідчення про відрядження та інші документи, які б підтверджували, що розмови, витрати на які позивач відносив до валових, пов’язані з господарською діяльністю підприємства.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення №0004261750/2/32389148 від 02.02.2010р. в цій частині.

Щодо нарахування податку на прибуток з доходів фізичних осіб колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Підпунктом "а" п. 17. 2 ст.17 Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, для оподатковуваних до ходів з джерел їх походження з України є - податковий агент".

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що платіжним дорученням №1994 від 24.01.2008р., перераховані кошти в сумі 20000,0 грн. із розрахункового рахунку підприємства ЗАТ «Укрінпро»по заяві від 23.01.2008р. фізичної особи Цурка Д.В. на особовий рахунок через установу банку; призначення платежу - відшкодування збитків, ДТП.

Згідно п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 цього Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок.

Згідно п.п. а) п. 19.2 ст. 19 Закону особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;

Відповідно до п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 цього ж Закону у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента.

Відповідно до пп. «а» 4.2.10 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу річного оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних, платником податку, як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що спрямовуються на відшкодування прямих збитків, понесених платником податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, перелік яких зазначається у рішенні суду з цього питання.

Таким чином, не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб лише суми прямих збитків, понесених платником податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, що відшкодовується платником податку на підставі рішення суду. Визначення складу та суми прямих збитків належить до компетенції суду. Суми відшкодувань (матеріально шкоди), що виплачуються (компенсуються) за інших умов, є об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах згідно з підпунктом 4.2.10 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що неможливо суду самостійно визначити суму податкових зобов'язань та суму штрафних санкцій по податку з доходів фізичних осіб, а також враховуючи виключне повноваження податкового органу щодо такого визначення суд дійшов висновку про скасування податкового повідомлення-рішення яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в цілому.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову сум може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0004261750/2/32389148 від 02.02.2010р.у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 201, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2010 року скасувати в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0004261750/2/32389148 від 02.02.2010р.

У задоволенні позову Закритого акціонерного товариства «Укрінпро»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва в частині вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0004261750/2/32389148 від 02.02.2010р., - відмовити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2010 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя І. Л. Желтобрюх

Судді: О.О. Шостак

Я.С. Мамчур

Повний текст постанови виготовлено 05.04.2011р.