Ухвала суду № 15160732, 14.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17819/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" квітня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Твердохліб В.А.,

суддів: Троян Н.М., Бужак Н.П.,

при секретарі: Гуцал А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції (Новосанжарське відділення) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі - Позивач) звернулася в Окружний адміністративний суд м.Києва з позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції (Новосанжарське відділення) (далі - Відповідач) та просила постановити рішення, яким визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №0000321501/0, №0000331501/0 від 19.04.2010 року, №0000321501/1, №0000331501/1 від 05.07.2010 року, №0000321501/2, №0000331501/2 від 15.09.2010 року, №0000321501/3, №0000331501/3 від 02.12.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 03.02.2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою вимоги Позивача задовольнити.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Вислухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку Позивача з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання з рентної плати за нафту, природній газ і газовий конденсат за листопад 2008 року, за результатами якої складено акт від 06.04.2010 року №13/15/30019775.

За результатами перевірки встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання по рентній платі за нафту за жовтень 2008 року в розмірі 710881,65 грн. по строку сплати 01.12.2008 року із затримкою на 25 днів, за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання по рентній платі за нафту за листопад 2008 року в розмірі 55862,81грн. по строку сплати 30.12.08 року із затримкою на 31 день, чим порушено п.п.5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинного на момент спірних правовідносин) (далі –Закон №2181-ІІІ).

На підставі акту невиїзної документальної перевірки, Відповідачем надіслано Позивачу податкові повідомлення-рішення: №0000331501/0, №0000321501/0 від 19.04.2010 року, №0000321501/1, №0000331501/1 від 05.07.2010 року, №0000321501/2, №0000331501/2 від 15.09.2010 року, №0000321501/3, №0000331501/3 від 02.12.2010 року, якими до Позивача застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов»язання –рентної плати за нафту.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 9 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі), зокрема, належать рентні платежі.

Згідно з преамбулою Закону України «Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат», цей Закон визначає поняття, розміри та порядок сплати рентних платежів за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат в Україні, контроль за правильністю їх обчислення і сплати та відповідальність платників таких платежів.

Дію вищезазначеного Закону було зупинено на 2008 рік згідно із Законом України від 28.12.2007 року №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI).

Зупинення дії цього Закону на 2008 рік, передбачене п.17 ст. 67 розділу I Закону №107-VI, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2008 року №10-рп/2008.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 03.06.2008 року №309-VI (далі - Закон №309-VI), до 01.01.2010 року було зупинено дію Закону України «Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат».

Прикінцевими положеннями вищезазначеного Закону №309-VI встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Пунктом 4 розділу II Закону №309-VI встановлено, що у кожному податковому (звітному) періоді, що дорівнює календарному місяцю, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, а саме природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) та газового конденсату і нафти на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами, вносять у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, до Державного бюджету України: рентну плату за природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ) (п.п.1), рентну плату за нафту (п.п 2), рентну плату за газовий конденсат (п.п.3).

Таким чином, вірно встановлено судом першої інстанції що, станом на граничну дату сплати самостійно узгоджених шляхом подання податкових розрахунків рентної плати за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат зобов’язань, Законом України №309-VI було передбачено обов’язковість внесення зазначених платежів до бюджету, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 92 Конституції України, виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Закони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 року та його доповнення неконституційними не визнані.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону №2181 податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування», під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності застосування норм Закону №2181, оскільки згідно з його преамбулою даний Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Таким чином, застосовуючи до Позивача штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 за порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по рентній платі за нафту Відповідач діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб, визначений спеціальним законом з питань оподаткування.

А тому, суд першої інстанції правильно встановив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті Відповідачем відповідно до вимог законодавства України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність законних підстав для визнання незаконними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог Позивача.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201, 202 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвала складена в повному обсязі 18 квітня 2011 року