Постанова № 15158441, 30.03.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2011 р. № 2а-11014/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.

за участю секретаря судового засіданняГалійчук А.В.

за участю:

представника позивача Ларіонов Р.О.

представника відповідача Задорожний І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівтехенерго»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівтехенерго»(далі - Товариство) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова (далі-ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень 0001762320/1/26800 від 02.11.2010 р. (№ 0001762320/0/20521 від 31.08.2010 р.).

Позовні вимоги мотивує необґрунтованістю висновків податкового органу про заниження суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у травні 2010 р. на загальну суму 13 500,00 грн. Також зазначає, що внаслідок відмови податкового органу прийняти у контрагента за договором ТзОВ «Мульті - керам»декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 р., у базі даних АІС «Система співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту»відсутня інформація про подання цим контрагентом декларації за вказаний період. Тому, вважає безпідставним твердження ДПІ у Личаківському районі м.Львова про фіктивність, укладеного із ТзОВ «Мульті-керам», договору на виконання робіт, оскільки факт їх виконання підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, а самі роботи були прийняті їх безпосереднім замовником Державним підприємством Національна енергетична компанія «Укренерго». В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач подав письмові заперечення на позовну заяву, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що винесені з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на те, що згідно бази даних АІС «Система співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту», контрагентом за договором ТзОВ «Мульті-керам», не подано декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 р. (інформація про подання декларації станом на дату написання акту перевірки відсутня). Також, вважає що представлені позивачем до перевірки первинні бухгалтерські документи за договором, укладеним із ТзОВ «Мульті-керам», не містять детальної інформації про зміст наданих послуг, їх повязаність із господарською діяльністю, а відповідно не мають юридичної сили та доказовості. У звязку з цим посилається на нікчемність правочину, вчиненого між ТзОВ «Львівтехенерго»та ТзОВ «Мульті-керам». Зазначає, про порушення позивачем п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, пп.7.4.1 п. 7.4 ст.7, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168 від 03.04.1997 року з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №168), в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2010 року в сумі 13500 грн. В судових засіданнях представник відповідача заперечення підтримав, просив в задоволенні позову відмовити.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ«Львівтехенерго»з питань взаєморозрахунків із ТзОВ «Мульті-керам» за травень 2010 р. За результатами перевірки складено акт за № 452/23-2/23972237 від 25.08.2010 р., на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Як вбачається зі змісту акту перевірки (с.3), між ТзОВ«Львівтехенерго»(Замовник) та ТзОВ «Мульті-керам» (Виконавець) було укладено договір №10.133/02 від 15.03.2010 р. на виконання робіт з наладки і перевірки пристроїв РЗА автотрансформатора АТ-1 на ПС 330 кВ (м. І.Франківськ) і пристроїв зриву, ферорезонансу типу ПЗФ-5. Відповідно до п. 5 договору №10.133/02 від 15.03.2010 р. та Протоколу узгодження договірної ціни (додаток № 2 до договору), за виконані роботи замовник сплачує виконавцю 81000грн. в т.ч. ПДВ 13500 грн. Згідно із п. 2 договору, термін виконання усіх робіт травень 2010 року. Термін виконання окремих етапів робіт, визначається технічним завданням (додаток № 1 до договору). З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Мульті-керам»виконало роботи відповідно до умов договору, про що свідчить підписаний сторонами акт здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 25.05.2010 року. Також ТзОВ«Мульті-керам»надало позивачу відповідну податкову накладну за № 98 від 25.05.2010 р. на загальну суму 81000 грн., в т.ч. ПДВ 13500 грн. Усі зазначені первинні документи містять реквізити передбачені ч. 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-XIV, зокрема: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. З акту перевірки та письмових пояснень відповідача вбачається, що у податкового органу відсутні зауваження щодо відповідності законодавчим вимогам вказаних бухгалтерських документів, та наявності у них всіх реквізитів, передбачених чинним законодавством. Що стосується посилання на відсутність в акті здачі-приймання робіт інформації про фактично понесені витрати на здійснення цих послуг, відсутність посилання на статті витрат, їх деталізацію у вартісному виразі, то нормами чинного законодавства на субєктів господарювання такий обовязок не покладається. Податковим органом законодавчої норми зворотного не наведено.

Також позивачем подано договір підряду із безпосереднім замовником, для якого виконувались роботи із залученням ТзОВ «Мульті-керам». Зокрема, суду надано договір за №131-02/09 від 10.08.2009 року, укладений із Державним підприємством Національна енергетична компанія «Укренерго», на виконання робіт з реконструкції пристроїв РЗА автотрансформатора АТ-1 на ПС 330 кВ (м. І.Франківськ) та автотрансформатора АТ-1 на ПС 220 кВ «Розділ»з виконанням повного комплексу проектних, монтажно-налагоджувальних робіт та комплектацією необхідним обладнанням (згідно наданих технічних вимог) і матеріалами. Відповідно до п. 2.1. вказаного договору, загальна його вартість складає 1 138 200,00 грн., у т.ч. ПДВ 189 700,00 грн. Факт приймання виконаних робіт (у т.ч. отриманих від ТзОВ «Мульті-керам») за договором безпосередніми замовником - Державним підприємством Національна енергетична компанія «Укренерго», підтверджується наявним у матеріалах справи актом виконаних робіт за травень 2010 року, та податковою накладною № 10053101 від 31.05.2010 р.. Відповідач не заперечує реальності наведених вище господарських операцій. Зазначене підтверджує і безпосередній звязок укладеного із ТзОВ «Мульті-керам» договору та господарською діяльністю позивача.

Таким чином, господарське зобовязання по виконанню робіт з наладки і перевірки пристроїв РЗА автотрансформатора АТ-1 на ПС 330 кВ (м. І.Франківськ) і пристроїв зриву, ферорезонансу типу ПЗФ-5, яке виникло між ТзОВ«Львівтехенерго»та ТзОВ «Мульті-керам»на підставі договору №10.133/02 від 15.03.2010р., повністю відповідає вимогам закону, інтересам держави та суспільства не суперечить, інших підстав його недійсності не встановлено.

Згідно із п. 7.1. ст. 7 Закону №168, чинного на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 вказаного закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. При цьому, правом видачі податкової накладної користується виключно платник ПДВ, зареєстрований як такий на підставі статті 2 Закону №168. В акті перевірки, відповідач не заперечує факту реєстрації ТзОВ«Мульті-керам»як платника ПДВ на час видачі ним податкової накладної. Також не заперечує відповідного права видачі ним податкової накладної за № 98 від 25.05.2010 р.. Крім того, наявна в матеріалах справи податкова накладна, яка була складена ТзОВ«Мульті-керам»та надана ТзОВ«Львівтехенерго», містить усі реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що також не заперечується відповідачем. Згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону №168, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Крім того, п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. З акту перевірки також вбачається, що позивач, отримавши від ТзОВ «Мульті-керам»податкову накладну включив її до реєстру отриманих та виданих податкових накладних у відповідному звітному періоді, та відобразив суми 13500 грн. в декларації з податку на додану вартість. Вказане повністю відповідає вимогам Закону №168. За таких обставин, неправомірним є виключення податковим органом зі складу податкового кредиту, суми податку на додану вартість в ціні послуг, що були надані ТзОВ«Мульті-керам», та підтверджених відповідними податковими накладними та первинними бухгалтерськими документами.

При цьому, не заслуговує на увагу твердження відповідача, про те, що згідно бази даних АІС «Система співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту», ТзОВ «Мульті-керам»не подано декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 р., зокрема інформація про подання декларації станом на дату написання акту перевірки відсутня. Під час судового розгляду встановлено факт неправомірної відмови ДПІ у Святошинському районі м. Києва у прийнятті декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року у ТзОВ «Мульті-керам». Вказане, зокрема, підтверджується Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2010 р. у справі № 2а-15098/10/2670, залишеною без змін Ухвалою апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 р., а також наданими суду письмовими поясненнями ТзОВ «Мульті-керам». Відповідачем доказів зворотного не представлено.

Крім того, Вищий адміністративний суд у Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону №168 від 15.04.2010 р., зазначає що відповідно до статті 10 Закону №168 та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У звязку з цим, суперечить чинному законодавству висновок податкового органу про порушення позивачем п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, пп.7.4.1 п. 7.4 ст.7, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону №168, в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2010 року в сумі 13500 грн.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтвердженні матеріалами справи, доведені у судовому засіданні і підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАСУ слід стягнути з Державного Бюджету України на користь з обмеженою відповідальністю «Львівтехенерго»3,40 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення 0001762320/1/26800 від 02.11.2010 р. (№0001762320/0/20521 від 31.08.2010 р.).

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівтехенерго» 3,40 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 04.04.2011 року.

Суддя Гулкевич І.З.