Постанова № 15157664, 12.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2011 р. справа № 2а/0570/2412/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретаріМороз Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства «Добропіллявугілля»

доДобропільської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

№ 0000032340/0 від 14 січня 2011 року

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 1/2407 від 31 грудня 2010 року)

від відповідача:ОСОБА_2 (дов. б/н від 12 жовтня 2010 року)

Державне підприємство «Добропіллявугілля» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000032340/0 від 14 січня 2011 року. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав про порушення податковою інспекцією при винесенні податкового повідомлення - рішення підпунктів 7.4.1. та 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якими визначені підстави для включення сум сплачених податків до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду та вичерпний перелік підстав, наявність яких обумовлює неможливість включення сум сплаченого податку до складу податкового кредиту. Позивач зауважував на тому, що за приписами підпунктів 7.4.1. та 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» лише відсутність документів первинного обліку податкових накладних, розрахункових, платіжних документів, позбавляє платника податків права віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості придбаного товару. Через не встановлення при проведенні перевірки відсутності в позивача будь-яких первинних документів та не встановлення будь-яких розбіжностей між даними бухгалтерського та податкового обліку позивача, позивач зазначав, що висновки, викладені податківцями в акті перевірки № 2/23-1/32186934 від 05 січня 2011 року про нікчемність укладених між Державним підприємством «Добропіллявугілля» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тигрис», Товариством з обмеженою відповідальністю «Восток Інвест Метал», Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбас-95» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Сплінт» договорів та відсутністю реального виконання цих угод є неправомірними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував. У якості підстав незгоди із заявленими позивачем вимогами зазначив, що за викладеними в акті перевірки позивача висновками підприємством позивача було відображено в податковому обліку наслідки здійснення господарських операцій, які є нікчемними у розумінні присів Цивільного законодавства України.

Встановлення нікчемності укладених між позивачем та його контрагентами угод свідчить про невідбуття господарських операцій, наслідки яких були відображені позивачем в податковому обліку. Невідбуття господарських операцій чи відбуття їх не за змістом укладеної угоди є підставою настання певних наслідків в податковому обліку платника податків.

В судовому засіданні представник відповідача наполягав на відсутності підстав для задоволення заявленого позову, просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Добропіллявугілля» (надалі позивач) є юридичною особою, зареєстровано у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 32186943, зареєстрований та обліковується як платник податків у Добропільській обєднаній державній податковій інспекції (відповідач).

Протягом березня та грудня 2009 року, січня квітня, червня 2010 року відокремленими підрозділами позивача отримувалися товарно-матеріальні цінності від ТОВ «Тигрис», ТОВ «Восток Інвест Метал», ПМП «Донбас - 95», ТОВ «АВТО-СПЛІНТ». Отримання товарно-матеріальних цінностей було відображено в податковому обліку позивача наступним чином.

Згідно даних реєстру виданих та триманих податкових накладних (арк. справи 198-201) позивачем до складу податкового кредиту березня 2009 року було включений податок на додану вартість в сумі 59,20 грн. на підставі податкової накладної № 21 від 26 лютого 2009 року (арк. справи 103), виписаної ТОВ «Тигрис» (ІПН 317711705663).

18 січня 2010 року відокремленим підрозділом позивача було надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період грудень 2009 року (арк. справи 183-184). Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 9952995,00 грн. Згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 3772525,00 грн. Як було зазначено представником позивача та не заперечувалося відповідачем до складу податкового кредиту грудня 2009 року позивач включив податок на додану вартість в сумі 1833,00 грн. на підставі податкової накладної № 107 від 03 грудня 2009 року, виданої ТОВ «Восток-Інвест Метал» (індивідуальний податковий номер 354132612068).

17 лютого 2010 року відокремленим підрозділом позивача було надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період січень 2010 року (арк. справи 196-197). Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 5470385,00 грн. Згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 5764288,00 грн. Згідно даних реєстру виданих та триманих податкових накладних (арк. справи 180-181) позивачем до складу податкового кредиту січня 2010 року включений податок на додану вартість в сумі 948,00 грн. на підставі податкових накладних від 05січня 2010 року № 1, 2 (арк. справи 106,107), виданих ПМП «Донбас-95» (індивідуальний податковий номер 233458105650).

19 березня 2010 року відокремленим підрозділом позивача було надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період лютий 2010 року (арк. справи 193-194). Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 8229349,00 грн. Згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 6285953,00 грн. Як було зазначено представником позивача та не заперечувалося відповідачем до складу податкового кредиту лютого 2010 року позивач включив податок на додану вартість в сумі 4666,67 грн. на підставі податкової накладної № 1 від 09 лютого 2010 року (арк. справи 133), виданої ТОВ «Восток Інвест Метал» (індивідуальний податковий номер 354132612068).

20 квітня 2010 року позивачем було надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період березень 2010 року (арк. справи 190-191). Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 8233828,00 грн. Згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 10184197,00 грн. Як було зазначено представником позивача та не заперечувалося відповідачем до складу податкового кредиту березня 2010 року позивач включив податок на додану вартість в сумі 11998,00 грн. на підставі податкових накладних № 20 від 03 березня 2010 року № 21 від 09 березня 2010 року(арк. справи 134,135), виданих ТОВ «Восток Інвест Метал» (індивідуальний податковий номер 354132612068).

Згідно даних реєстру виданих та триманих податкових накладних (арк. справи 207-208) позивачем до складу податкового кредиту квітня 2010 року було включений податок на додану вартість в сумі 3083,33 грн. на підставі податкової накладної № 804 від 08 квітня 2010 року (арк. справи 118), виписаної ТОВ «АВТО-СПЛІНТ» (ІПН 360610405640).

19 липня 2010 року позивачем було надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2010 року (арк. справи 190-191). Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 11447475,00 грн. Згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 6261493,00 грн.. Як було зазначено представником позивача та не заперечувалося відповідачем до складу податкового кредиту червня 2010 року позивач включив податок на додану вартість в сумі 4696,00 грн. на підставі податкової накладної № 935 від 09 червня 2010 року (арк. справи 136), виданої ТОВ «Восток Інвест Метал» (індивідуальний податковий номер 354132612068).

В період з 08 грудня 2010 року по 28 грудня 2010 року Добропільською обєднаною державною податковою інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства Державного підприємства «Добропіллявугілля» з питання взаємовідносин із ТОВ «Содеко» (код ЄДРПОУ 24227599) за період липень грудень 2009 року, січень травень 2010 року, ВАТ «Красноармійськшахтобуд» (ЄДРПОУ 00180798) за період червень жовтень 2009 року, ПМП «Донбас-95» (ЄДРПОУ 23345813) за січень 2010 року, ТОВ «Восток Інвест Метал» (ЄДРПОУ 35413267) за період січень березень , червень 2010 року, ТОВ «Тигрис» (ЄДРПОУ 31771179) за лютий 2009 року, ТОВ «АВТО-СПЛІНТ» (ЄДРПОУ 36061047) за квітень 2010 року, ТОВ «Стар Лайтс» (ЄДРПОУ 3656058) за квітень 2010 року, ДП «Пансіонат «Ізумруд» (ЄДРОПОУ 33965642) за грудень 2007 року та правильності визначення сум податкового кредиту і повноти декларування податку на додану вартість, правильності визначення оподатковуваного прибутку та розрахунку сум податку на прибуток зазначених операцій. За наслідками проведення позапланової виїзної перевірки відповідачем був складений акт № 2/23-1/32186934 від 05 січня 2011 року (арк. справи 13-19).

14 січня 2011 року на підставі висновків, викладених в акті перевірки № 2/23-1/32186934 від 05 січня 2011 року про порушення позивачем підпункту 7.4.1. та підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі підпункту 54.3.2. пункту 54.3. статі 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 17.1.3. пункту 17.1.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Добропільською обєднаною державною податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032340/0740 ( арк. справи 28), яким позивачу було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 40926,00 грн., з яких за основним платежем 27284,00 грн. за штрафними(фінансовими) санкціями 13642,00 грн. (арк. справи 28).

Як зазначено в акті перевірки № 2/23-1/32186934 від 05 січня 2011 року позивачем було включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в загальній сумі 27284,00 грн. (з яких у березні 2009 року 59,00 грн., у грудні 2009 року - 1833,00 грн., у січні 2010 року 948,00 грн., у лютому 2010 року 4667,00 грн., у березні 2010 року 11998,00 грн., у квітні 2010 року 3083,00 грн., у червні 2010 року 4696,00 грн.) на підставі податкових накладних, виданих контрагентами позивача ТОВ «Тигрис» (код ЄДРПОУ 31771179), ТОВ «Восток Інвест Метал» (код ЄДРПОУ 35413267), ПМП «Донбас -95» (код ЄДРПОУ 23345813), ТОВ «АВТО-СПЛІНТ» (код ЄДРПОУ 36061047). Проте, як зазначено в акті перевірки, за даними актів перевірки, що надійшли від органів державної податкової служби за місцем реєстрації контрагентів позивача, в зазначених контрагентів позивача відсутні майно та інші матеріальні ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності, відсутні трудові ресурси, основні фонди та складські приміщення, через що вчинені між позивачем та його контрагентами правочини є нікчемними та не спричиняють реального настання правових наслідків. З огляду на таке, на думку податкової інспекції, позивач безпідставно та із порушенням приписів підпунктів 7.4.1 та 7.4.5. пункту 7.4. та підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у березні 2009 року 59,00 грн., у грудні 2009 року -1833,00 грн., у січні 2010 року 948,00 грн., у лютому 2010 року 4667,00 грн., у березні 2010 року 11998,00 грн., у квітні 2010 року 3083,00 грн., у червні 2010 року 4696,00 грн.

Спірним питанням цієї справи є правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту звітних податкових періодів у березні та грудні 2009 року, у січні - квітні 2010 року, у червні 2010 року податку на додану вартість, який був сформований позивачем за наслідками виконання договорів, укладених із ТОВ «Тигрис» (код ЄДРПОУ 31771179), ТОВ «Восток Інвест Метал» (код ЄДРПОУ 35413267), ПМП «Донбас -95» (код ЄДРПОУ 23345813), ТОВ «АВТО-СПЛІНТ» (код ЄДРПОУ 36061047).

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість».

Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану варітьсь визначені статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Підтвердженням набуття субєктом господарювання статусу платника податку на додану вартість є свідоцтво платника податку на додану вартість. Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно пункту 1 цієї статті поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За дослідження в судовому засіданні податкової накладної № 21 від 26 лютого 2009 року, виписаної ТОВ «Тигрис»; податкових накладних № 107 від 03 грудня 2009 року, № 1 від 09 лютого 2010 року, № 20 від 03 березня 2010 року № 21 від 09 березня 2010 року, № 935 від 09 червня 2010 року, виданих ТОВ «Восток-Інвест Метал», податкових накладних від 05січня 2010 року № 1, 2, виданих ПМП «Донбас-95», податкової накладної № 804 від 08 квітня 2010 року, виданої ТОВ «АВТО-СПЛІНТ», судом було встановлено відповідність зазначених податкових накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037). Отже, наявними в матеріалах справи документами березня та грудня 2009 року, січня квітня, червня 2010 року на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Відповідно до вимог, пунктом 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.1997 року за № 166 зі змінами та доповненнями: "... дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках підписами відповідальних посадових осіб (керівник, головний бухгалтер), печаткою...”

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996).

Визначення основних термінів, що вживаються в цьому законі міститься у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні». Згідно цієї статті, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, 01 вересня 2008 року між позивачем в особі відокремленого підрозділу «Шахта Алмазна» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тигрис» (продавець) був укладений договір № Д-07/09-08/689 (арк. справи 90,91), за умовами якого продавець зобовязався поставити, а покупець прийняти товар окремими партіями та в строки, угоджені сторонами в специфікаціях та /або в накладних Згідно пункту 2.2. договору доставка товару здійснюється на умовах ЕXWсклад продавця у м. Донецьку. Пунктом 2.3. договору визначено, що ціна та загальна вартість кожної партії товару встановлюється сторонами у відповідних накладних/специфікаціях до цього договору. Специфікацією № 1 до договору № 07/09-08/689, сторонами було узгоджено постачання підшипників загальною вартістю 49979,78 грн., у тому числі ПДВ в сумі 8329,96 грн.

Згідно видаткової накладної № РН-0000024 від 12 березня 2009 року, на виконання прийнятих зобовязань за умовами укладеного договору контрагентом позивача - ТОВ «Тигрис» було поставлено на користь відокремленого підрозділу позивача підшипники загальною вартістю 355,20 грн., у тому числі ПДВ в сумі 59,20 грн. (арк.. справи 102).

16 січня 2009 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Восток Інвест Метал» (продавець) був укладений договір № 15 (арк. справи 210-211), за умовами якого подавець зобовязався поставити в порядку та на умовах, визначених цим договором, згідно специфікації до договору, продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобовязався прийняти та сплатити отриману продукцію.Згідно пункту 3.2. договору загальна сума договору складає 99000,00 грн., у т.ч. ПДВ. Згідно пункту 4.1 договору доставка товару здійснюється на умовах DDP склад вантажоодержувача.

Згідно видаткової накладної № 107 від 03 грудня 2009 року (арк.. справи 213) на виконання прийнятих зобовязань за умовами укладеного договору контрагентом позивача - ТОВ «Восток Інвест Метал» було поставлено на користь відокремленого підрозділу позивача насос КА-80.11.09.010-01 загальною вартістю 11000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 1833,33 грн.

17 лютого 2010 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО-СПЛІНТ» (продавець) був укладений договір № 07/4-124 (т. 1 арк. справи 111-112), за умовами якого зобовязався поставити в порядку та на умовах, визначених цим договором, згідно специфікації до договору, продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобовязався прийняти та сплатити зазначену продукцію. Згідно пункту 3.2. договору у редакції додаткової угоди № 2 від 08 квітня 2010 року (арк. справи 116) загальна сума договору складає 37850,00 грн., у т.ч. ПДВ. Згідно пункту 4.1 договору доставка товару здійснюється на умовах ЕXW склад вантажовідправника протягом 10-ти календарних щ днів з моменту підписання відповідної специфікації. Специфікаціями до договору № 07/4-124 (арк.. справи 115, 117), сторонами було узгоджено постачання гідродвигуна загальною вартістю 18500,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 3083,33 грн. та гідронасосу загальною вартістю 18500,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 3083,33 грн.

Згідно накладної № Р804 від 08 квітня 2010 року, на виконання прийнятих зобовязань за умовами укладеного договору контрагентом позивача - ТОВ «АВТО-СПЛІНТ» було поставлено на користь відокремленого підрозділу позивача гідронасос НП-120 загальною вартістю 3083,33 грн., у тому числі ПДВ в сумі 3083,33 грн. (арк. справи 119).

09 лютого 2010 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Восток Інвест Метал» (продавець) був укладений договір № 07/4-61 (арк. справи 128-129), за умовами якого подавець зобовязався поставити в порядку та на умовах, визначених цим договором, згідно специфікації до договору, запасні частини до комбайну 2 РУ -10, а покупець зобовязався прийняти та сплатити зазначені товарно-матеріальні цінності. Згідно пункту 3.2. договору загальна сума договору складає 99000,00 грн., у т.ч. ПДВ. Згідно пункту 4.1 договору доставка товару здійснюється на умовах DDP склад вантажоодержувача. Специфікаціями до договору № 07/4-61 (арк. справи 130-132), сторонами було узгоджено постачання насосу КА-80.11.09.010-01 загальною вартістю 28000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 4666,67 грн.), лижи завальної 2 РКУ 10.52.02.000 загальною вартістю 52200,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 8700,00 грн., обойми 2 РКУ 10.00.00.006, полумуфти 2 РКУ 10.03.00.00 та полумуфти ПІЖЦ 721.344.006 загальною вартістю 19785,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 3297,50 грн.

Згідно видаткової накладної № 1 від 09 лютого 2010 року (арк.. справи 137) на виконання прийнятих зобовязань за умовами укладеного договору контрагентом позивача - ТОВ «Восток Інвест Метал» було поставлено на користь відокремленого підрозділу позивача насос КА-80.11.09.010-01 загальною вартістю 28000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 4666,67 грн. Зазначений товар був оприбуткований на складі позивача на підставі приймального акту № 153 від 10 лютого 2010 року (арк. справи 138).

Згідно видаткової накладної № 20 від 03 березня 2010 року (арк. справи 139) на виконання прийнятих зобовязань за умовами укладеного договору контрагентом позивача - ТОВ «Восток Інвест Метал» було поставлено на користь відокремленого підрозділу позивача обойма 2 РКУ 10.00.00.006, полумуфта 2 РКУ 10.03.00.00 та полумуфта ПІЖЦ 721.344.006 загальною вартістю 19785,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 3297,50 грн. Зазначений товар був оприбуткований на складі позивача на підставі приймального акту № 252 від 03 березня 2010 року (арк. справи 140).

Згідно видаткової накладної № 21 від 09 березня лютого 2010 року (арк. справи 141) на виконання прийнятих зобовязань за умовами укладеного договору контрагентом позивача - ТОВ «Восток Інвест Метал» було поставлено на користь відокремленого підрозділу позивача лижа завальна 2 РКУ 10.52.02.000 загальною вартістю 52200,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 8700,00 грн. Зазначений товар був оприбуткований на складі позивача на підставі приймального акту № 281 від 10 березня 2010 року (арк. справи 142).

09 червня 2010 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Восток Інвест Метал» (продавець) був укладений договір № 07/4-687 (арк. справи 126-127), за умовами якого подавець зобовязався поставити в порядку та на умовах, визначених цим договором, лижу завальної 2 РКУ 13.46.02.021 загальною вартістю 28176,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 4696,00 грн. Згідно пункту 4.1 договору доставка товару здійснюється на умовах DDP склад вантажоодержувача.

Згідно видаткової накладної № 935 від 09 червня 2010 року (арк.. справи 143) на виконання прийнятих зобовязань за умовами укладеного договору контрагентом позивача - ТОВ «Восток Інвест Метал» було поставлено на користь відокремленого підрозділу позивача лижа завальна 2 РКУ 13.46.02.021 загальною вартістю 28176,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 4696,00 грн. Зазначений товар був оприбуткований на складі позивача на підставі приймального акту № 788 від 09 червня 2010 року (арк. справи 144).

З огляду на зазначене, відповідно до наявних в матеріалах справи документів, здійснення господарських операцій на підставі укладених між позивачем та контрагентами договорів на постачання товарно-матеріальних цінностей супроводжувалося складенням первинних документів.

Щодо посилання відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та контрагентами, суд зазначає наступне.

Правове регулювання матеріально-технічного постачання та збуту продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання визначені статтями 264-270 Господарського кодексу України.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України, статтями 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту укладених між позивачем та третьою особою договорів про співробітництво вбачається, що зазначеними договорами та додатковими угодами до них сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені наступні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідач в обґрунтування висновків про нікчемність правочинів посилається на недотримання позивачем при укладанні та виконанні договорів вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недотримання вимог цих норм відповідач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням на частини 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України.

Проте, вказані частини 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України розмежовують підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків). Разом з тим відповідачем не було надано доказів встановлення порушення вимог податкового законодавства контрагентами позивача - ТОВ «Тигрис», ТОВ «Восток Інвест Метал», ПМП «Донбас -95», ТОВ «АВТО-СПЛІНТ» при здійсненні спірних операцій. Крім цього, відповідачем також не було надано належних та допустимих доказів наявності вини (умислу) в позивача чи в третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Суд зазначає, що через недоведення факту невиконання чи неналежного виконання обовязку по сплаті податків, зборів та інших обовязкових платежів, приховування чи заниження обєктів оподаткування, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій за договорами укладеними позивачем із ТОВ «Тигрис», ТОВ «Восток Інвест Метал», ПМП «Донбас -95», ТОВ «АВТО-СПЛІНТ». в відповідача відсутні підстави стверджувати, що саме ці договори порушують публічний порядок, а отже в силу статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

З огляду на наведене вище вбачається, що відображення в податковому обліку Державного підприємства «Добропіллявугілля» наслідків господарських операцій з ТОВ «Тигрис», ТОВ «Восток Інвест Метал», ПМП «Донбас -95», ТОВ «АВТО-СПЛІНТ» в період березень, грудень 2009 року, січень квітень 2010 року, червень 2010 року відповідає вимогам чинного законодавства України. Наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у березні 2009 року 59,00 грн., у грудні 2009 року -1833,00 грн., у січні 2010 року 948,00 грн., у лютому 2010 року 4667,00 грн., у березні 2010 року 11998,00 грн., у квітні 2010 року 3083,00 грн., у червні 2010 року 4696,00 грн., що спростовує висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про заниження суми податку, що підлягає сплаті за березень 2009 року 59,00 грн., грудень 2009 року -1833,00 грн., січень 2010 року 948,00 грн., лютий 2010 року 4667,00 грн., березень 2010 року 11998,00 грн., квітень 2010 року 3083,00 грн., червень 2010 року 4696,00 грн. Отже, за не підтвердження наявними в матеріалах справи документами заниження позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті за звітні податкові періоди березень, грудень 2009 року, січень квітень 2010 року, червень 2010 року відсутні підстави для донарахування суми податкових зобовязань та застосування штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000032340/0 від 14 січня 2011 року, прийнято відповідачем Добропльською обєднаною державною податковою інспекцією необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

З огляду на зазначене, на підставі статті 19 Конституції України, Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Закону України“Проподаток на додану вартість”, статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, статей 3, 179, 180, 181 Господарського кодексу України, Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим кодексом України та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000032340/0 від 14 січня 2011 року, задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000032340/0 від 14 січня 2011 року, яким Державному підприємству «Добропіллявугілля» були визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 40926,00 грн., з яких за основним платежем 27284,00 грн. за штрафними(фінансовими) санкціями 13642,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Добропіллявугіля» (код ЄДРПОУ 32186934, адреса: 85000, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Шевченка, буд. 2) судові витрати з судового збору (державного мита) у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

В судовому засіданні 12 квітня 2011 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови у присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18 квітня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Михайлик А.С.