Постанова № 15157666, 26.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/4754/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Скріпніка А.І.

при секретарі          Чумаріній Д.В.

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Скріпніка А.І. при секретарі Чумаріній Д.В., за участю представників сторін: позивача: ОСОБА_1 – згідно довіреності; відповідача: ОСОБА_2 – особисто; розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Добропільського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 2551,35 грн.,

В С Т А Н О В И В:

29 березня 2011 року Добропільський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 2551,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_2 на підставі заяви призначено допомогу по безробіттю з 27.11.2008 року. За результатами розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним Добропільським міським центром зайнятості встановлено, що згідно даних ДПА України гр. ОСОБА_2 у 4 кварталі 2008 року отримувала дохід у ПАТ КБ „Приватбанк”.

          Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог, з чим не погоджувався відповідач.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 20.11.2008 року до Добропільського міського центру зайнятості за сприянням в працевлаштуванні звернулася громадянка ОСОБА_2.

27.11.2008 року за особистою заявою громадянки ОСОБА_2 було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю, в заяві відповідач власноруч зазначив, що у разі повідомлення служби зайнятості про отримання будь – якого доходу в період перебування на обліку в центрі зайнятості він зобов’язується повернути незаконно отримане матеріальне забезпечення.

Згідно наказу Добропільського міського центра зайнятості від 03.07.2009 року № НТ 090703 громадянку ОСОБА_2 було знято з обліку згідно абз.1 пп. 1 п.20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 219, у зв’язку з працевлаштуванням.

Добропільським міським центром зайнятості проведено перевірку в порядку розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним шляхом звіряння даних центру зайнятості з Державною податковою інспекцією в порядку обміну інформацією між Державною податковою адміністрацією України, Пенсійним фондом України та Державним центром зайнятості затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України і державної податкової адміністрації України від 12.07.2006 року №259/407 та постановою правління пенсійного фонду України від 11.07.2006 року № 9-3, і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26.06.2006 року за № 876/12750, яким встановлено, що згідно даних Державної податкової адміністрації України громадянка ОСОБА_2 у 4 кв. 2008 року отримувала дохід на підприємстві Мангуське відділення ФКБ „Приватбанку” ДРУ.

Вищезазначене підприємство є без балансовою філією ПАТ КБ „Приватбанку” (м. Дніпропетровськ) та не зареєстроване як платник внесків до фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до центра зайнятості Донецької області.

08.09.2009 року за № 02-2362 до Дніпропетровського обласного центра зайнятості був направлений лист з пропозицією здійснити перевірку трудових відносин згідно з результатами звірки даних державної податкової адміністрації і служби зайнятості.

У зв’язку з тим, що відповіді на запит не надійшло, 17.11.2009 року за № 02-2994 був направлений запит до Жовтневого районного центру зайнятості з пропозицією здійснити перевірку трудових відносин згідно з результатами звірки даних державної податкової адміністрації і служби зайнятості.

27.01.2010 року надійшов лист за № 124 від Бабушкінського районного центру зайнятості, у якому повідомлено, що роботодавець відмовив у перевірці на підприємстві. На підставі чого даних державної податкової адміністрації у 4 кв. 2008 року відповідач належав до зайнятого населення, про що не повідомив службу зайнятості, чим порушив вимоги ч. 2 ст.36 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття”, а саме: застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною 1 статті 18 Закону України від 1 березня 1991 року N 803-XII "Про зайнятість населення" встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

У статті 19 цього Закону визначено обов'язки та права державної служби зайнятості, до яких, зокрема відносяться: розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року №803-XII (далі – Закон) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Частина 2 статті 36 Закону покладає на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обов’язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Статтею 1 Закону визначено, що зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Відповідач своєчасно не подав до центру зайнятості відомості про те, що протягом перебування на обліку як безробітний він був працевлаштованим та належав до зайнятого населення.

Внаслідок цього йому зайве сплачено допомогу по безробіттю з 27.11.2008 року по 03.07.2009 року в сумі 2551,35 грн.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України від 2 березня 2000 року N 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Суд зазначає, що названа норма Закону є бланкетною та передбачає врегулювання відповідних правовідносин іншим нормативно-правовим актом, до якого, в даному випадку, слід віднести постанову Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року N 357, якою затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", за правилами пункту 7 якого, у разі відмови особи повернути суми незаконно виплачених коштів, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 10), позивачем відповідачу було направлено претензію № 04-340 від 09.02.2011 року із пропозицією сплати зайвої сплаченої допомоги по безробіттю, проте борг на момент подання позовної заяви так і не був сплачений.

Статтею 39 Закону України від 2 березня 2000 року N 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

          Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Добропільського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 2551,35 грн. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Добропільського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (розрахунковий рахунок 37177001004262, ГДКУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 23126132) суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 2 511 (дві тисячі п’ятсот одинадцять) грн. 35 (тридцять п’ять) коп.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 26 квітня 2011 року у присутності представників сторін.

Повний текст виготовлено 29 квітня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                       Скріпнік А.І.