Постанова № 15157611, 21.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2011 р. справа № 2а/0570/4039/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретаріМалій С.Ю.

за участю

представника позивача - Корба Л.В.,

представника відповідача - Гришакової Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Логос - Трейд» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 00002922342 від 03.03.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство «Логос - Трейд» звернулось до суду з позовною заявою до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 00002922342 від 03.03.2011 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказало, що відповідачем за наслідками проведеної планової виїзної перевірки ПП «Логос - Трейд» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року встановлені порушення про що 18.02.2011 року складено акт № 346/23-2/32163896, яким втсновлені порушення п.5.1 п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п. 11.21 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено обєкт оподаткування податком на прибуток на загальну суму 55348,00 гривень.

На підставі вказаного акту прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 00002922342 від 03.03.2011 року.

Не погоджується із висновками акту перевірки та вважає їх необґрунтованими.

Вважає дії податкового органу щодо визначення податкового зобовязання за платежем податок на прибуток безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення рішення таким, що підлягає визнанню недійсним.

Вказує, що посадовими особами позивача під час перевірки уповноваженим представникам відповідача було надано всі необхідні документи, які підтверджують виконання договорів на здійснення автомобільних послуг.

Не погоджується із встановленим порушенням вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки згідно вказаної норми, наявність товарно - транспортних накладних, необхідна саме постачальнику послуг, а не їх отримувачу.

В обґрунтування позову посилається на п.5.2 Наказу ДПА України від 22.12.2010 року № 984 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства», ч.1,2 ст.9, ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала, надала суду пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

Згідно наданих письмових заперечень зазначила, що висновки акту перевірки щодо встановлених з боку позивача порушень, вважає обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення рішення таким, що прийнято правомірно.

Суд, заслухавши представників сторін, що зявились, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Позивач, ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЛОГОС-ТРЕЙД» (Далі за текстом, ПП «ЛОГОС-ТРЕЙД»), згідно свідоцтва про державну реєстрацію, виданого виконавчим комітетом Маріупольської міської ради, - є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 18.09.2002 року, з 09.10.2002 року знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Маріуполя (том1, а.с.56,57).

Відповідач,- Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя (Далі за текстом - Жовтнева МДПІ м. Маріуполя), у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, - є субєктом владних повноважень.

Жовтневою МДПІ м. Маріуполя було проведено планову виїзну перевірку ПП «ЛОГОС-ТРЕЙД» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року.

За наслідками проведеної перевірки встановлені порушення про що 18.02.2011 року складено акт № 346/23-2/32163896 (Далі за текстом, - акт перевірки) (том1, а.с.8-51).

Згідно висновків акту перевірки з боку ПП «ЛОГОС-ТРЕЙД» встановлені порушення п.5.1 п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п. 11.21 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено обєкт оподаткування податком на прибуток на загальну суму 55348,00 гривень, у тому числі за 1 квартал 2009 року 49093,00 гривень, 2 квартал 2009 року № 3015,00 гривень, 3 квартал 2009 року 3250,00 гривень.

На підставі акту перевірки Жовтневою МДПІ м. Маріуполя було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00002922342 від 03.03.2011 року (Далі за текстом,- оскаржуване податкове повідомлення-рішення), яким позивачу визначено податкові зобовязання з податку на прибуток на суму 69197,50 гривень, з якої збільшений основний платіж на суму 55358,00 гривень, штрафна фінансова санкція 13839,50 гривень (том1, а.с.52)

Спірною обставиною у справі, зокрема є документальна обґрунтованість включення витрат на автопослуги до складу валових витрат.

Як вбачається із висновків та описової частини акту перевірки відповідачем встановлені порушення за період з 1 - 3 квартал 2009 року.

Податковим органом за наслідками перевірки відображених у рядку 04.1 (крім визначених 04.10, 04.11, 04.12, 04.13) декларацій з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року встановлено завищення задекларованих субєктом господарювання показників у загальній сумі 221430,00 гривень, у тому числі за 1 квартал 2009 року 196370,00 гривень, за 2 квартал 2009 року 12060,00 гривень, за 3 квартал 2009 року 13000,00 гривень, а саме на порушення п.5.1 п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п. 11.21 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат за перевіряємий період віднесено вартість автопослуг отриманих від СПД ОСОБА_3 (ДРФО НОМЕР_1), та СПД ОСОБА_4 (ДРФО НОМЕР_2), які не підтверджено відповідними первинним документами та не використані у подальшому у власній господарській діяльності.

Відповідно до вимог чинного законодавства України до первинних документів, які підтверджують надання послуг з перевезення для включення витрат на авто послуги до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні». Водночас згідно п.2.8 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» зазначено, що додаткові вимоги до порядку створення первинних документів щодо касових та банківських операцій, руху цінних паперів, товарно - матеріальних цінностей та інших обєктів майна передбачаються іншими нормативними актами. Саме до таких нормативних документів відповідач відносить Наказ Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», яким у п.1 передбачено, що товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Вказано, що до перевірки не надано товарно - транспортні накладні, які засвідчують факт перевозки багажу.

Також посилається на ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», вказує, що для включення витрат на автопослуги до складу валових витрат необхідні документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, які, зокрема підтверджують факт отримання зазначених послуг, а також підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Документів, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства України до перевірки не надано.

Судом встановлено, що у ході перевірки на письмовий запит про надання товаро - транспортних накладних від 09.02.2011 року № 4278/10/23-2 товаро - транспортні документи не отримані (том,1 а.с.116).

Згідно довідки управління статистики у м. Маріуполі від 21.08.3008 року № 05-109/92 основними видами діяльності ПП «ЛОГОС-ТРЕЙД» за КВЕД зазначено: оптову торгівлю зерном, насінням та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі, виробництво нерафінованих олії та жирів, виробництво продуктів борошно-крупяної промисловості, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (том1, а.с.58).

Актом перевірки встановлено, що за перевіряємий період позивач здійснював операції з продажу сільськогосподарських товарів (пшениця, ячмінь, соняшник, мука), мінеральних добрив (селітра аміачна, карбамід).

Також актом перевірки встановлено, що до складу валових витрат віднесено вартість автопослуг, які не підтверджено відповідними первинними документами та відповідно не підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат за операціями з придбання транспортних послуг ґрунтується на відсутності товарно-транспортних накладних.

Суд не погоджується із позицією відповідача, викладеній у висновках акту перевірки та письмових запереченнях з наступних підстав.

Згідно ч. 5. ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- підприємство самостійно:

визначає облікову політику підприємства;

обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства;

визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Позивачем із СПД ОСОБА_4. (ДРФО НОМЕР_2), укладено договір № 01/04 ТР від 02.04 2009 року, згідно до якого ПП «ЛОГОС-ТРЕЙД» є «Замовником», а СПД ОСОБА_4 є «Виконавцем». Предметом вказаного договору є надання автотранспортних послуг, строк дії договору до 31.12.2010 року (том1, а.с.100).

Позивачем із СПД ОСОБА_3 (ДРФО НОМЕР_1), укладено договір № 35/1 від 10.10.2007 року, згідно до якого ПП «ЛОГОС-ТРЕЙД» є «Замовником», а СПД ОСОБА_3 є «Виконавцем». Предметом вказаного договору є надання автотранспортних послуг, строк дії договору згідно додаткової угоди № 01 від 10.10.2007 року до 31.12.2009 року (том1, а.с.101,102).

З урахуванням положень п.5.1 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податків має право включити суму витрат до складу валових витрат за умови їх понесення у звязку зі здійсненням господарської діяльності та документального підтвердження.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документа встановлені ст. 9 цього ж Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем та досліджені судом акти приймання-передачі виконаних робіт за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснену господарську операцію.

Суд не погоджується з твердженням податкового органу щодо виключності товарно-транспортної накладної як документа, що підтверджує факт надання транспортних послуг, оскільки зазначене не передбачено положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Навпаки, положення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону передбачають широке та не обмежене коло документів, що можуть підтверджувати витрати платника податків. В свою чергу положення п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначають, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Окрім цього, типова форма товарно-транспортної накладної №1-ТН затверджена спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.95.

Відповідно до пп. б) п.4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ № 731 від 28.12.1992, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Оскільки наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.95 не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, його дія не розповсюджується на підприємства, що не входять в сферу управління Міністерства транспорту України.

Враховуючи, що позивач та сторони з якими укладено договори не входить в сферу управління Міністерства транспорту України, застосування товарно-транспортної накладної за формою №1-ТН для підприємства не є обовязковим.

За таких обставин відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для невключення витрат з придбання транспортних послуг до складу валових, оскільки зазначене включення здійснено на підставі відповідних актів приймання-передачі виконаних робіт, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідають її вимогам.

Суд не приймає посилання податкового органу у акті перевірки на ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»,

Згідно ст.3 Закону України «Про автомобільний транспорт»,- цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Згідно ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»,- автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України. Таким чином, з аналізу вищезазначеної норми закону, наявність товарно - транспортних накладних, необхідна саме постачальнику послуг, а не їх отримувачу, що свідчить про необґрунтованість встановлених обставин акту перевірки у цій частині.

До того ж, суд вважає, що у даному спірному випадку не підлягає застосуванню Закон України «Про автомобільний транспорт».

Фактичне надання позивачу автотранспортних послуг СПД ОСОБА_3 та СПД ОСОБА_4 за період з 1-3 квартал 2009 року підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем, про що також свідчить описова частина акту перевірки.

Зазначені обставини підтверджуються наданими позивачем до суду відповідними заявками, актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), подорожними листами, довіреностями на отримання ТМЦ, журналом реєстрації довіреностей, видатковими накладними, виписками по особовому рахунку позивача. Зазначені обставині не є спірними між сторонами по справі (том 1, а.с.79-110, а.с.123-250, том 2, а.с.1-94).

Таким чином зазначені обставини свідчать про встановлення під час перевірки звязку придбаних транспортних послуг з діяльністю позивача по реалізації товарів.

Зазначений зв'язок також встановлений судом під час судового розгляду.

До того ж судом було також витребувано, а позивачем було надано товарно - транспортні накладні за період з 1-3 квартал 2009 року, що стосуються спірних правовідносин.

Суд звертає увагу на ті обставини, що вищезазначені документи, які свідчать про фактичне надання позивачу автотранспортних послуг відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до положень ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведена правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Одночасно, матеріалами справи підтверджений факт відсутності порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Таким чином, безпідставність визначення податковим органом податкового зобовязання, обумовлює безпідставність застосування до платника податків штрафних санкцій.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Логос - Трейд» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 00002922342 від 03.03.2011 року, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Логос - Трейд» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 00002922342 від 03.03.2011 року до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 00002922342 від 03.03.2011 року, - задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя № 00002922342 від 03.03.2011 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Логос - Трейд» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 21 квітня 2011 року.

Повний текст постанови складений 26 квітня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.