Постанова № 15157334, 29.04.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2011 р. Справа № 5023/747/11

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –Сорока Т.Г. (дов. № 11 від 16.02.2011 р.)

відповідача –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УкркомунНДІпроект", м. Харків (вх. № 1192 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 17.02.11 р. у справі № 5023/747/11

за позовом Приватного АТ "СПКТБ "Запоріжгідросталь"

до АТ "Укркомунндіпроект" м. Харків

про стягнення 414921,67 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство “Спеціальне проектне та конструкторсько-технологічне бюро “Запоріжгідросталь”, звернувся до господарського суду з позовною заявою, згідно якої просив суд стягнути з відповідача, Акціонерного товариства “Укркомунндіпроект” суму заборгованості в розмірі 414921,67 грн., яка складається з суми пені в розмірі 27271,45 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 23104,98 грн. та сума з урахуванням індексу інфляції в розмірі 364545,24 грн.

          Рішенням господарського суду Харківської області від 17.02.2011 по справі № 5023/747/11 (суддя Мамалуй О.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з АТ “Укркомунндіпроект” на користь ПАТ “Спеціальне проектне та конструкторсько-технологічне бюро “Запоріжгідросталь” заборгованість в розмірі 387650,22 грн., суму сплаченого державного мита в розмірі 3876,50 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення пені в розмірі 27271,45 грн. відмовлено.

          Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, надіслав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.02.2011 р. по справі № 5023/747/11 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ "СПКТБ "Запоріжгідросталь" щодо стягнення з АТ "УкркомунНДІпроект" суми боргу за договором від 30.10.2007 р. При цьому посилається на те, що судом першої інстанції необґрунтовано відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, чим порушено його право на участь в судовому засіданні та на захист своїх прав; стверджує, що у відповідача відсутнє зобов’язання перед позивачем стосовно сплати грошових коштів в розмірі 179705,40 грн., оскільки акт передачі-приймання технічної документації не складався та не направлявся до відповідача; на думку відповідача, договором не визначено дати остаточного розрахунку, що виключає поняття прострочення розрахунків за виконану роботу; заперечує факт звернення позивача щодо погашення заборгованості.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні апеляційної інстанції з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає рішення суду першої інстанції прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права і правильним встановленням всіх обставин справи, в зв'язку з чим просить дане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, як безпідставну.

Крім того, позивачем до суду апеляційної інстанції надано заяву про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, які підтверджують факт передачі відповідачу розробленої технічної документації за спірним договором. Вказані документи були залучені до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, докази його належного повідомлення про час та місце судового розгляду справи знаходяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції 30.10.2007 р. між ПАТ “Спеціальним проектним та конструкторсько-технологічним бюро “Запоріжгідросталь” та АТ “Укркомунндіпроект” був укладений договір № 44/07 на виконання проектно-конструкторських робіт. Згідно з п. 1.1. якого, позивач повинен був виконати техноробочі креслення механічного обладнання головного каналізаційного колекторного тунелю в м. Черкаси відповідно до графіку виконання робіт.

          Відповідно до п. 2.1. договору та протоколу узгодження договірної ціни, договірна ціна становить 256722,00 грн. П. 2.2. договору передбачає, що відповідач повинен був провести передплату в розмірі 77016,60 грн., а кінцевий розрахунок провести після передачі технічної продукції на підставі акту передачі-приймання технічної документації.

Судом першої інстанції з’ясовано, що позивач свої зобов’язання виконав належним чином та у передбачений термін, про що свідчить акт № 120/121 від 28.12.2007 р. передачі-приймання робіт за договором № 44/07 від 30.10.2007 р., підписаний сторонами.

Також, господарським судом обґрунтовано звернуто увагу, що позивач неодноразово звертався до відповідача щодо погашення заборгованості, про що свідчить наявне у справі листування та, зокрема претензія з вимогою перерахувати суму боргу на рахунок позивача, яку отримано відповідачем 19.11.2010 р. (аркуш справи 30-38).

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідь на претензію відповідач своїм листом від 07.12.2010 р. за № 01/179 визнав своє зобов’язання щодо розрахунків за виконані позивачем роботи за договором № 44/07 від 30.10.07р. (аркуш справи 50).

Однак, остаточний розрахунок з позивачем відповідачем не проведений.

Таким чином, з урахуванням таких встановлених обставин справи, приймаючи до уваги, що виконання позивачем проектно-конструкторських робіт за спірним договором підтверджено матеріалами справи, відповідачем належними доказами не спростовується, доказів сплати суми боргу за виконані позивачем роботи у повному обсязі відповідачем не надано, аргументованих заперечень не представлено, тому беручи до уваги загальні вимоги, які ставляться до виконання зобов’язання, а саме положення ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 222 Господарського кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 387650,22 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Позивачем здійснено нарахування пені за період з 29.12.2007р. по 28.06.2008р. у розмірі 27271,45 грн.

Суд першої інстанції, пославшись на приписи ст.ст. 257, п. 1 ч. 2 ст. 258, п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, з урахуванням строків позовної давності, визнав вимогу позивача про стягнення пені необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку дійсно відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені за порушення договірних зобов’язань щодо розрахунків за виконані позивачем роботи, але з інших мотивів.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 2 статті 549 ЦК України визначає, що штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України).

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір.

Зі змісту п. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України випливає, що зазначені штрафні санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту; якщо було допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.

Таким чином, у зв`язку із тим, що у договорі сторони не погодили конкретний розмір пені за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення не встановлено, а також з огляду на те, що невиконане відповідачем договірне зобов`язання має саме грошовий характер, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення пені.

Однак, помилкове застосування судом першої інстанції в даному випадку положень ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України та посилання на сплив строку позовної давності в якості підстави для відмови в задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, не призвели до прийняття невірного рішення в зазначеній частині.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Позиція заявника апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що акт № 120/1212 від 28.12.2007 р. передачі-приймання робіт за договором не є актом здачі-приймання проектно-конструкторської документації в розумінні п. 3.2 договору, оскільки він не засвідчує передачу замовнику технічної продукції, та не є підставою для оплати виконаних позивачем робіт у відповідності з п. 2.2 договору.

Колегія суддів вважає наведені відповідачем доводи необґрунтованими, оскільки факт виконання позивачем робіт за договором № 44/07 від 30.10.07р. на виконання техноробочих креслень механічного обладнання головного каналізаційного колекторного тунелю у м. Черкаси та їх прийняття відповідачем без жодних зауважень та претензій підтверджується актом № 120/1212 від 28.12.2007 р. передачі-приймання робіт, в якому зазначено, що продукція фактично передана відповідачу, що засвідчено накладними № 240 від 11.12.07р., № 244 від 17.12.07р., № 247 від 20.12.07р., № 248 від 21.12.07 р. Отже, факт остаточної здачі позивачем робіт підтверджено матеріалами справи (аркуш справи 29).

Колегія суддів також звертає увагу на те, що акт здачі-приймання виконаних робіт за своєю правовою природою є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), тобто є таким, що породжує права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані, а також являється доказом на підтвердження певних обставин, в даному випадку, передання робіт виконавцем (позивачем) і прийняття їх замовником (відповідачем), що може бути враховано в сукупності з іншими доказами по справі з наданням йому відповідної оцінки.

Позивачем до матеріалів справи надано копії накладних № 240 від 11.12.07р., № 244 від 17.12.07р., № 247 від 20.12.07р., № 248 від 21.12.07 р. на підтвердження факту передачі відповідачу розробленої технічної документації, а також докази її надсилання, про що свідчать реєстр поштових відправлень від 11.12.2007 р. та квитанція № 4058 від 12.12.2007 р. про відправлення на адресу відповідача бандеролі.

П. 2.2 договору сторони погодили, що кінцевий розрахунок за роботу здійснюється після передачі замовнику технічної документації на підставі акту передачі-приймання технічної документації.

Таким чином, посилання відповідача на ненастання строку виконання зобов’язання щодо оплати виконаних робіт є безпідставним.

Отже, наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами –договором, накладними, тощо. В даному випадку, наявні у справі документи в їх сукупності, а саме акт № 120/1212 від 28.12.2007 р. передачі-приймання робіт, надані позивачем копії відповідних накладних, які містять вичерпні відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення, інші матеріали справи свідчать про наявність у відповідача заборгованості в розмірі 387650,22 грн., тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в зазначеній сумі є правомірними обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. А подальше ухилення відповідача від сплати заборгованості порушує права позивача на отримання оплати вартості виконаних ним підрядних робіт.

Посилання відповідача на порушення його права на судовий захист в зв’язку з відхиленням судом першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи від 16.02.2011 р. є безпідставним, оскільки заявником не аргументовано та не представлено належних документальних доказів поважності причин щодо неможливості підприємства забезпечити явку представника у судове засідання суду першої інстанції, ніяких інших документів щодо суті спору відповідачем не надано. До того ж, відповідач був не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Доказів неможливості такої заміни відповідачем також не представлено.

Таким чином, твердження заявника скарги про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалам справи, в зв’язку з чим підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 17 лютого 2011 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УкркомунНДІпроект", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17 лютого 2011 року по справі № 5023/747/11 залишити без змін.

          Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 28 квітня 2011 року