Постанова № 15157329, 29.04.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2011 р. Справа № 15/282-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гончар Т. В ., суддя Білецька А.М., суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1. (дов.№353 від 28.05.2010р.), ОСОБА_2 (дов.№380 від 03.03.2011р.), ОСОБА_3 (дов.№405 від 18.03.2011р.),

відповідача - ОСОБА_4 (дов.№577/22 від 29.12.2010р.),.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №984Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2011р. у справі № 15/282-10

за позовом Статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця", м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" м. Київ, в ос. відокремленого структурного підрозділу Зміївської ТЕС смт. Комсомольське Зміївський район Харківської області

про стягнення 114750,92 грн. ,

встановила:

Позивач Статутне територіально-галузеве об'єднання "Південна залізниця", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" м. Київ, в ос. відокремленого структурного підрозділу Зміївської ТЕС, на свою користь суму належних до сплати платежів, відповідно до умов договору на організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 23.03.2001 №021016, яка становить 114 750,92 грн., а також понесені ним судові витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

31.01.2011р. відповідачем було надане письмове клопотання про застосування позовної давності на підставі ст. 137. Статуту залізниць України, якою встановлено 6-місячний строк для заявлення залізницею позову до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів. Обчислення шестимісячного терміну починається з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

01.02.2011р. позивачем заявлене клопотання про відновлення строку позовної давності.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04 лютого 2011 року у справі № 15/282-10 (суддя Лаврова Л.С.) відновлено строк позовної давності. Позов задоволено частково.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” на користь Статутного територіально галузевого обєднання Південна залізниця суму 114 581,62 грн. належних до сплати платежів, витрати по сплаті державного мита в розмірі 1145,82 грн., витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у сумі 235,65 грн..

В частині стягнення 169,30 грн. - відмовлено.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та з урахуванням пояснень до апеляційної скарги просить рішення господарського суду Харківської області від 04 лютого 2011 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у звязку з пропущенням строку позовної давності, судові витрати покласти на позивача.

Вимоги апеляційної скарги відповідач, обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, позивачем не доведено обставини, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також висновки, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи. Зокрема, відповідач стверджує, що позивач безпідставно пропустив встановлений Господарським кодексом України та Статутом залізниць України шестимісячний строк позовної давності для захисту свого порушеного права, а господарський суд Харківської області безпідставно і необґрунтовано поновив цей строк.

Позивач у відзиві від 22.03.2011р.( вх.3095 ) проти вимог апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" м. Київ, в ос. відокремленого структурного підрозділу Зміївської ТЕС безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню, тому просить рішенням господарського суду Харківської області від 04 лютого 2011 року у даній справі залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві та додаткових поясненнях доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Звертаючись до господарського суду Харківської області з позовною вимогою про стягнення з відповідача заборгованості, позивач посилався на те, що відповідно до умов укладених з відповідачем договорів № 021016 від 23.03.2001 р. та № 2/219//22-12/06 від 18.12.2006 р., позивач надав послуги з організації перевезень вантажів та експлуатації залізничної підїзної колії, а відповідач в свою чергу зобовязався здійснити оплату згідно з правилами користування вагонами та контейнерами, та інші збори і плати згідно Тарифного керівництва № 1, які вносяться шляхом 100 % попередньої оплати; однак відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за надані послуги у розмірі 114 750,92 грн. за період з 01.02.2010р. по 10.02.2010р., яка і на теперішній час не сплачена.

Частково задовольняючи позовні вимоги Статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця", місцевий господарський суд посилався на їх обґрунтованість та відповідність положенням чинного законодавства. Зокрема, виходив з того, що у відповідності до ст. 137. Статуту залізниць України встановлений 6-місячний строк для заявлення залізницею позову до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів. Обчислення шестимісячного терміну починається з дня настання події, що стала підставою для подання позову. Пунктом 3.3 договору встановлено, що по закінченню кожного місяця Залізниця надає Вантажовласнику витяг з його особового рахунку і податкову накладну, таким чином розмір заборгованості за поточний місяць (або розмір наданих залізницею і оплачених вантажоодержувачем послуг) визначається тільки по закінченню звітного періоду - місяця. Клопотання позивача щодо відновлення строку позовної давності було розглянуте в судовому засіданні та визнане таким що підлягає задоволенню.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 р. № 14 “Про судове рішення у цивільній справі“, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Проте, колегія суддів вважає, що зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2001 року між сторонами у справі було укладено договір № 021016 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі Договір), предметом якого є надання залізницею (позивачем) вантажовласнику (відповідачу) послуг, повязаних з перевезенням та проведення розрахунків за ці послуги.

У пункті 2.1 Договору сторони передбачили, що вантажовласник зобовязується здійснювати вивантаження вантажів, що прибувають на його адресу.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що вантажовласник зобовязується здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на підїзній колії на рахунок залізниці, визначений в Договорі.

У відповідності до пункту 3.1 Договору розмір попередньої оплати та періодичність її внесення визначається вантажовласником, виходячи із очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів.

Відповідно до пункту 3.2 Договору у міру виконання перевезень та надання послуг залізниця списує відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, штрафи) з особового рахунку вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами і т.ін.

Також 18.12.2006 року між сторонами було укладено договір про експлуатацію залізничної підїзної колії № 2/219/22-12/06.

Згідно з пунктом 16 договору про експлуатацію залізничної підїзної колії 2/219/22-12/06 власник колії (вантажовласник за договором від 23.03.2001 року № 021016) сплачує залізниці: плату за користування вагонами згідно з правилами користування вагонами та контейнерами; інші збори і плати згідно Тарифного керівництва №1 та договору про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Збори та плати вносяться шляхом 100% попередньої оплати.

Частиною 1 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Відповідно до ч. З, 4 ст. 538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок. Але позивач не відмовився від виконання свого зобов'язання за Договором, а навпаки здійснив виконання свого обов'язку, і надав послугу відповідачеві.

Таким чином, як вбачається з вищенаведених приписів діючого законодавства та умов Договору, розрахунки з боку вантажовласника (відповідача) за послуги, які надає Залізниця (позивач) повинні здійснюватися тільки шляхом попередньої оплати, тобто до того, як була надана послуга. Якщо відповідач перерахував попередню оплату, а позивач, у встановлений Договором строк (термін) послугу не надав (якщо строк надання послуг не встановлений, то необхідно застосувати ч. 2 ст. 530 ЦК України), то, у цьому випадку, порушено право відповідача, і він має право звернутися до суду з позовом про захист свого права. Якщо відповідач не перерахував попередню оплату, але позивач все одно надав послугу, то, у цьому випадку, порушено право позивача, оскільки послуга була надана без передоплати, яка передбачена як договором, так і законом. І, саме, з цього моменту у позивача виникає право на позов про захист свого порушеного права. Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем розрахунки з боку вантажовласника за послуги, які надає Залізниця (позивач) не були здійснені шляхом попередньої оплати за спірний період.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже саме ст. 530 ЦК України визначено термін, від якого відліковується строк оплати товару після того, як його поставлено покупцю: строк сім днів з дати надання вимоги відповідачу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та неправомірно задоволені місцевим господарським судом, оскільки позивачем до матеріалів справи не додані докази предявлення вимоги у встановленому ст. 530 ЦК України порядку про оплату за організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Згідно зі статтею 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств, організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Тобто, для звернення до суду з позовною заявою необхідно, щоб право особи було порушеним на момент такого звернення.

Системний аналіз вищезазначених статей свідчить про те, що у даному випадку право позивача буде порушеним лише після того, як він предявить відповідачу вимогу про оплату за організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги та така вимога не буде задоволена у семиденний строк від дня її предявлення. І тільки після закінчення зазначеного строку позивач має право на звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача у звязку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному зясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2011р. у справі № 15/282-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути зі Статутного територіально галузевого обєднання Південна залізниця (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська №7, в тому числі р/р 26007000002 в ХФ АБ «Експрес Банк», МФО 350716, код ЄДРПОУ 01072609) на користь Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»(адреса відокремленого структурного підрозділу Зміївська теплова електрична станція - сел. Комсомольське, Зміївський р-н, Харківська обл., Україна 63460, в тому числі р/р 26004301730035 у АК ПІБ сел. Комсомольське, МФО 351210, код ЄДРПОУ 05471247) 573,76 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Т.В.Гончар

суддя А.М.Білецька

суддя М.М.Слободін

Повний текст постанови підписано 29.04.2011 року.