Постанова № 15157325, 29.04.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2011 р. Справа № 8/130-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Тищенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе", м. Суми (вх. № 826 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 01.02.11р. у справі № 8/130-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метран Енерго Сервіс", м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе", м. Суми

про стягнення 987233,96 грн. , -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Метран Енерго Сервіс", звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача, ВАТ "Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе" 917689,16 грн. заборгованості за отриманий товар, відповідно до договорів поставки № 3/36 від 22.02.2006 року та № 4/409 від 11.05.2009 року, укладених між сторонами по справі, а також стягнути з відповідача судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 01.02.2011р. по справі № 8/130-10 (суддя Соп"яненко О.Ю.) в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Метран Енерго Сервіс" про вжиття заходів до забезпечення позову –відмовлено. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ВАТ “Сумське МНВО ім. М.В.Фрунзе" на користь ТОВ “Метран Енерго Сервіс”917689,16 грн. - основного боргу, 9165,33 грн. витрат по сплаті державного мита, 191,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 10000,00 грн. витрат з оплати послуг адвоката. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм чинного законодавства, просить прийняте у справі рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Позивач заперечень на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з’явився, хоча був повідомлений належним чином про час та місце розгляду апеляційної скарги. Про причини неприбуття в судове засідання не повідомив. Неявка позивача не перешкоджає розгляду справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів дійшла висновку про скасування прийнятого по даній справі рішення, та часткового задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного:

Як свідчать матеріали справи, 22 лютого 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метран Енерго Сервіс" та Відкритим акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково - виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе" був укладений договір № 3/36 поставки товару та додаткові угоди до нього від 20.12.2006р., від 10.01.2007р., від 01.11.2007р., від 30.03.2009р. (аркуші справи 12-19).

Відповідно до пункту 1.1. даного Договору поставки № 3/36 продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити на умовах договору продукцію. Ціна, кількість, а також строк поставки визначаються специфікаціями, що є невід‘ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.2 договору (з урахуванням додаткової угоди № 4 від 30.03.2009 р.) покупець здійснює передоплату на банківський рахунок продавця в розмірі 100% загальної вартості товару, зазначеного в рахунку, в наступному порядку: 20 % загальної вартості товару, зазначеного в рахунку, протягом 10 днів з моменту отримання від продавця рахунку (копії) на товар, що поставляється. Підставою для направлення рахунку продавцем покупцю є письмова заявка покупця, в якій зазначається перелік товару у відповідності до специфікації до договору; 80 % загальної вартості товару, зазначеного в рахунку, протягом 15 днів з дати поставки товару.

Звертаючись до господарського суду із даним позовом ТОВ «Метран Енерго Сервіс" послався на те, що згідно доданих до позовної заяви специфікацій № № 212-217 до Договору № 3/36 (аркуші справи 20-27) та видаткових накладних позивачем було поставлено відповідачеві товар в період з 20.10.2009р. по 02.12.2009р. за Договором № 3/36 на загальну суму 481880,40 грн. (аркуші справи 28-37).

Матеріалами справи також підтверджується, що 11 травня 2009 року між позивачем та відповідачем у справі також укладено договір поставки за № 4/409 та додаткову угоду до нього від 28.12.2009р., відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача) продукцію (згідно Специфікацій до договору), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію згідно умов Договору. (аркуші справи 38-42).

Порядок розрахунків за отриманий товар передбачений розділом 5 договору, відповідно до якого постачальник надає покупцю товарний кредит у розмірі 600000 грн. зі строком повернення 45 днів з дати поставки товару на адресу покупця. Оплата здійснюється безготівковим перерахуванням грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п. п. 5.1.1., 5.3., 5.4.).

На підтвердження поставки відповідачу товару за договором № 4/409 на суму 2391051,80 грн. позивач надав до позовної заяви специфікації № 1 від 11 травня 2009 року, № № 3, 4, 5, 6 від 02 жовтня 2009 року, № 10 від 12 жовтня 2009 року, № 11 та № 12 від 23 жовтня 2009 року (аркуші справи 43-51) та видаткові накладні (аркуші справи 52-95).

З урахуванням проведених відповідачем часткових оплат вартості отриманого товару та у відповідності до поданого позивачем розрахунку суми основного боргу згідно договорів поставки № 3/36 від 22.02.2006р. та № 4/409 від 11.05.2009р. (том 2 аркуші справи 22-32), розмір заявленої до стягнення суми заборгованості становить 917689,16 грн.

Дослідивши надані позивачем в обґрунтування вимог по стягненню заборгованості документальні матеріали, господарським судом встановлено, що поставка товару за всіма наданими до позову видатковими накладними була здійснена поза межами дії спірних договорів поставки № 3/36 від 22.02.2006 р. та № 4/409 від 11.05.2009 р., в зв’язку з чим строки оплати товару за вказаними накладними не можуть визначатись умовами цих Договорів.

Враховуючи часткову оплату відповідачем фактично отриманого ним товару, беручи до уваги наданий до позову розрахунок суми боргу, а також посилаючись на вимоги ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 202, 205, 207, 525, 526, ч. 2 ст. 530, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 917689,16 грн.

Окрім того, згідно поданої ТОВ «Метран Енерго Сервіс»заяви про збільшення позовних вимог (вх. № 23707 від 14.12.2010р., аркуш справи 123-125), позивачем на підставі розділу 6 договору № 3/36, пункту 5.7. договору № 4/409, ст. 258 Цивільного кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань“, ст. 625 Цивільного кодексу України здійснено нарахування та заявлено до стягнення з відповідача 137929,91 грн. пені, 73415,13 грн. індексу інфляції та 2488,43 грн. річних.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та річних, господарський суд визначився, що вони здійснені без врахування строків проведення відповідачем оплати за отриманий товар відповідно до видаткових накладних, а тому відмовив у позові в цій частині. Разом з цим, судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення пені в сумі 137929,91 грн. також не підлягають задоволенню, оскільки правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання повинен вчинятись у письмовій формі, але в даному випадку поставка товару була позадоговірною, в зв’язку з чим укладені між сторонами у справі договори поставки № 3/36 від 22.02.2006 р. та № 4/409 від 11.05.2009 р., якими визначена відповідальність сторін у вигляді стягнення пені, у даному випадку застосуванню не підлягають.

Але з даними висновками господарського суду не може погодитись колегія суддів.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони, а згідно з частиною 2 статті 43 цього ж Кодексу ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відтак, вимоги позивача до відповідача повинні бути підтверджені відповідними доказами, а господарський суд оцінює кожний доказ окремо та всі докази в сукупності, що відображується в судовому рішенні.

Приймаючи оскаржуване рішення господарським судом не надано належної правової оцінки листу відповідача № 8-4/1445 від 22.11.2010р. (том 1 аркуш справи 134), в якому останній фактично погодився із наявністю кредиторської заборгованості (без штрафних санкцій) у розмірі 917081,56 грн. за поставлену продукцію і саме по договорам № 3/36 від 22.02.2006р. та № 4/409 від 11.05.2009р., а також взяв на себе зобов’язання (гарантував) сплатити її позивачеві ще у грудні 2010 року.

Однак, як свідчать матеріали справи, сума боргу в розмірі 917081,56 грн. ВАТ "Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе" так і не була ним погашена у гарантовані ним строки.

Згідно з приписами ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги, і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов‘язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов‘язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з положеннями ст. ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; якщо він підписаний сторонами.

Заперечуючи проти позову в частині стягнення заборгованості за отриманий товар відповідач зазначив, що ним не була отримана вимога про сплату заборгованості, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, суд зауважує, що відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Аналогічні положення встановлені ст. 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже було зазначено вище, листом № 8-4/1445 від 22.11.2010р. (том 1 аркуш справи 134), відповідача фактично погодився із наявністю кредиторської заборгованості (без штрафних санкцій) у розмірі 917081,56 грн. за поставлену продукцію і саме по договорам № 3/36 від 22.02.2006р. та № 4/409 від 11.05.2009р., а також взяв на себе зобов’язання (гарантував) сплатити її позивачеві ще у грудні 2010 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що поставка продукції здійснювалася саме в рамках зазначених вище договорів. До того ж, інших підстав поставки даної продукції за відповідними накладними сторонами не наведено, та відповідних доказів не надано.

Строк виконання відповідачем своїх зобов’язань з оплати визначено умовами договорів (розділ 2 договору 3/36 від 22.02.2006 р. та розділ 5 договору № 4/409 від 11.05.2009 р.) та додатковими угодами до цих договорів.

Свої зобов’язання з оплати продукції у встановлені договорами строки відповідач в повному обсязі не виконав, та заборгованості не оплатив.

Факт існування заборгованості саме в розмірі 917689,16 грн. відповідачем не оспорюється, доказів її існування в іншому розмірі відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, вимоги позивача про сплату заборгованості в сумі 917689,16 грн. судом першої інстанції були правомірно задоволені.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до умов договору № 4/409 від 11.05.2009 р. та договору № 3/36 від 22.02.2006 р., сторонами була встановлена відповідальність відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання за поставлений товар у вигляді пені, в зв'язку з чим, позивач обґрунтовано нарахував до стягнення з відповідача пеню.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Матеріали справи свідчать, що відповідач є таким, що прострочив свої зобов'язання по оплаті отриманого від позивача товару в термін, встановлений Договором, нарахування пені здійснено позивачем з урахуванням умов Договору, її розрахунок відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР та вірно розрахований від суми заборгованості за кожен день прострочення, тому колегія суддів вважає, що рішення в частині відмови в задоволенні позову стосовно стягнення пені в сумі 137929,91 грн. підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням зазначеної норми колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2488,43 грн. річних та 73415,13 грн. інфляційних збитків є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню зі скасування рішення суду першої інстанції в даній частині.

Крім того, судова колегія вважає безпідставними висновки господарського суду про задоволення позову в частині стягнення адвокатських витрат.

Господарський суд безпідставно прийняв до уваги в якості доказу сплати адвокатських витрат квитанцію до прибуткового касового ордеру серії СН№809707 від 10.12.2010 р., не звернувши при цьому уваги, що даний документ складено та підписано адвокатом Оніщуком Р.Ю. одноосібно. Крім того, суд проігнорував той факт, що матеріали справи не містять доказів укладання відповідної угоди на надання адвокатських послуг між підприємством позивача та адвокатом Оніщуком Р.Ю.

За таких обставин, рішення господарського суду в частині стягнення 10000 грн. адвокатських витрат також підлягає скасування, а позов в цій задоволенню не підлягає.

З урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2149,89 грн. держмита та 44,81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 99, 101, п. 4 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 01.02.11р. у справі № 8/130-10 в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 137929,91 грн. пені, 2488,43 грн. річних, 73415,13 грн. інфляційних збитків, та задоволення позову в частині стягнення 10000 грн. витрат на послуги адвоката скасувати, та в цій частині прийняти нове рішення.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе", (адреса: 40004, м. Суми, вул. Горького, 58; код ЄДРПОУ 05747991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метран Енерго Сервіс" (адреса: 01043, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 21-п; код 32161899) 137929,91 грн. пені, 2488,43 грн. річних, 73415,13 грн. інфляційних збитків, 2149,89 грн. держмита та 44,81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Наказ доручити видати господарському суду Сумської області.

В позові в частині стягнення 10000 грн. витрат на послуги адвоката відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 29.04.11 р.