Постанова № 15157322, 29.04.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2011 р. Справа № 08/150-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Івакіна В.О., суддя Ільїн О.В.,

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участю представників сторін :

позивача - Снежко Н.Н.

першого відповідача –не з’явився

другого відповідача –Казека Е.Г.

третього відповідача –Казека Е.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу третього відповідача (вх. №1427 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 7 лютого 2011 року у справі № 08/150-10

за позовом приватного підприємства "Єлізарівське", м. Харків

до 1.Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", м. Харків

2. Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, м.Харків

3.Харківської міської ради, м.Харків

про визнання права власності,

встановила:

У серпні 2009 року приватне підприємство "Єлізарівське" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило визнати за ним право власності на нежитлову будівлю літ."А-1" загальною площею 373,9 кв. м., яка розташована за адресою м. Харків, вул. Єлізарова, 79, а також зобов'язати КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" (далі –перший відповідач) зареєструвати нежитлову будівлю літ. "А-1", загальною площею 373,9 кв.м. за вищевказаною адресою на праві власності за позивачем.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.08.2009 р. позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2010 р. касаційну скаргу Харківської міської ради (далі –третій відповідач) задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 20.08.2009 р. скасовано повністю та справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Позивачем надано уточнену позовну заяву, в якій він просить визнати за ним право власності на нежитлову будівлю літ."А-1" загальною площею 373,9 кв.м., яка розташована за адресою м. Харків, вул. Єлізарова, 79, зобов'язати першого відповідача зареєструвати за ним право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1", загальною площею 373,9 кв.м. за вищевказаною адресою, а також зобов'язати третього відповідача видати йому свідоцтво про право власності на вищевказану нежитлову будівлю.

Рішенням господарського суду Харківської області від 7 лютого 2011 року у справі № 08/150-10 (суддя Ковальчук Л.В.) прийнято уточнення до позовної заяви до розгляду. Позовні вимоги позивача задоволено повністю. Стягнуто з першого, другого та третього відповідачів на користь позивача по 127,77 грн. державного мита та 39,34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні клопотання третього відповідача щодо залучення в якості другого відповідача Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради відмовлено.

Третій відповідач із рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2011р. у справі № 08/150-10 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги третій відповідач посилається на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому виклав свою правову позицію по справі, просить рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2011 р. у справі № 08/150-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Перший відповідач, будучи належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, не реалізував своє право на участь у судовому процесі та не забезпечив явку свого представника у призначене судове засідання.

Враховуючи те, що явка першого відповідача не була визнана обов’язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника першого відповідача за наявними матеріалами у справі.

В судовому засіданні представник другого та третього відповідачів підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи третього відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, 29.06.1994 р. між Фондом міського майна Харківської міської ради народних депутатів (продавець) та організацією орендарів магазину "Єлізарівський" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 140-В, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець - придбав нежитлове приміщення площею 255,5 кв.м., яке знаходилось в оренді організації орендарів магазину "Єлізарівський" згідно з договором оренди майна №26 від 21.12.1992 р., розташоване за адресою: м. Харків, вул. Єлізарова,79, оціночною вартістю 77804,3 тис. укр. крб., склад та вартість основних фондів якого наведені в додатку № 2.

Згідно акту прийому-передачі № 140-В від 14.07.1994 р. продавець передав покупцю нежитлове приміщення за адресою: вул. Єлізарова, 79, вартістю 14991,175 тис. крб.

14.07.1994 р. Фондом міського майна Харківської міської ради народних депутатів видано свідоцтво № 140-В про право власності організації орендарів магазину "Єлізарівський" на вказане нежитлове приміщення площею 255,5 кв.м.

Згідно свідоцтва виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 14094625 від 10.08.1994 р. та свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи від 16.01.1997 р. орендне підприємство магазин "Єлізарівський" перереєстроване у АТ "Магазин "Єлізарівський", правонаступником якого стало приватне підприємство "Єлізарівське", що підтверджується п. 1.4. Статуту.

Листом від 24.07.2009 р. КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" повідомило позивача про те, що при обстеженні 30.06.2009 р. (згідно замовлення №2090107 на виготовлення технічного паспорту) встановлено, що фактична площа нежитлової будівлі літ. "А-1" по вул. Єлізарова, 79, складає 373,9 кв.м, різниця в площі виникла в зв'язку з неврахуванням ряду приміщень підвалу та першого поверху під час проведення технічної інвентаризації вказаної будівлі 10.06.1993 р.

В зв’язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою визнати за ним право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1", загальною площею 373,9 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Єлізарова, 79; зобов'язати першого відповідача зареєструвати за ним дане приміщення на праві власності та зобов'язати третього відповідача видати йому свідоцтво про право власності на вищевказану нежитлову будівлю.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Згідно з положеннями статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається із матеріалів справи, за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення № 140-В від 29.06.1994 р. позивач придбав приміщення за адресою: м. Харків, вул. Єлізарова, 79 площею 255,6 кв.м.

Згідно технічного паспорту на вищевказану будівлю технічна характеристика будівлі станом на 10.06.1993 р. складається з площі забудівлі 212,2 кв.м., загальної площі нежитлових приміщень - 255,5 кв.м. та обсягу будівлі - 1987 м. куб.

Згідно експертного висновку про оцінку вартості будівлі АТ магазину "Єлізарівський", складеному в 1994 році, розрахунок оціночної вартості будівлі проводився виходячи з об’єму приміщення 1987 м. куб., а не його площі. Залишкова вартість будівлі станом на 20.05.1994 р. з урахуванням фізичного зносу складає 14991 тис. крб., про що складений розрахунок залишкової вартості будівлі.

З наведеного слід зробити висновок, що при викупі приміщення позивачем оплата проводилась за об’єм приміщення 1987 м. куб., що дорівнює фактичній площі будівлі 373,9 кв. м., тобто позивач є власником будівлі по вул. Єлізарова, 79 загальною площею 373,9 кв.м.

Оскільки доказів того, що спірна будівля з моменту її придбання позивачем була ним реконструйована, перебудована чи добудована відповідачі до суду не надали, то обсяг нежитлового приміщення по вул. Єлізарова, 79, за який позивачем були сплачені кошти, не збільшився.

За приписами статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не з'єднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод. Як відповідач, за таким позовом виступає третя особа, що безпосередньо заявляє чи не заявляє свої права на річ, але не визнає за позивачем речового права на майно.

Оскільки відповідачами оспорюється право власності позивача на нежитлову будівлі літ."А-1" загальною площею 373,9 кв. м., яка розташована за адресою м.Харків, вул. Єлізарова, 79, а факт знаходження зазначеного приміщення у власності позивача підтверджується матеріалами справи, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про визнання за ним права власності на вищезазначене приміщення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Однак з висновками господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання першого відповідача зареєструвати за ним вищезазначене приміщення на праві власності та зобов'язання третього відповідача видати позивачу свідоцтво про право власності на вищевказану нежитлову будівлю, колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р. «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за № 157/6445, до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у порядку, визначеному Положенням.

Статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що підставою для державної реєстрації прав на нерухоме майно є, зокрема, рішення судів, що набрали законної сили.

Враховуючи те, що рішення про визнання за позивачем права власності на нежитлову будівлю літ."А-1" загальною площею 373,9 кв. м., яка розташована за адресою м. Харків, вул. Єлізарова, 79, не набрало законної сили, то відсутні підстави для зобов’язання першого відповідача здійснити реєстрацію права власності на вищезазначене приміщення, оскільки це суперечить встановленому законом порядку.

Щодо вимог позивача про зобов'язання третього відповідача видати позивачу свідоцтво про право власності на вищевказану нежитлову будівлю колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 6.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності провадиться місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, зокрема, фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна.

В даному випадку колегія суддів не вбачає порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки до повноважень третього відповідача не відноситься видача свідоцтв про право власності на підставі рішення суду, яким визнано право власності на відповідне нерухоме майно, оскільки на підставі такого рішення виникає право власності і закон в такому випадку не вимагає оформлення свідоцтва про право власності.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Системний аналіз наведених норм цивільного законодавства та вивчення обставин справи дає колегії суддів підстави зробити висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання першого відповідача зареєструвати за ним право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1", загальною площею 373,9 кв.м. за адресою м. Харків, вул. Єлізарова, 79, а також зобов'язання третього відповідача видати йому свідоцтво про право власності на вищевказану нежитлову будівлю.

Рішення господарського суду Харківської області від 7 лютого 2011 року у справі № 08/150-10 в зазначеній частині не може вважатися обґрунтованим та підлягає скасуванню, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права та при невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, у зв’язку з чим колегія суддів знаходить підстави для часткового задоволення апеляційної скарги третього відповідача.

Керуючись статтями 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу третього відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 7 лютого 2011 року у справі № 08/150-10 скасувати в частині зобов'язання КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" зареєструвати нежитлову будівлю літ. "А-1", загальною площею 373,9 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Єлізарова, 79 на праві власності за позивачем та зобов'язання Харківську міську раду видати позивачеві свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1", загальною площею 373,9 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Єлізарова, 79 та розподілення судових витрат.

Прийняти нове рішення, яким в цій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 7 лютого 2011 року у справі № 08/150-10 залишити без змін.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Ільїн О.В.

Повний текст постанови по справі підписаний 21 квітня 2011 року