Рішення № 15156839, 26.04.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2011 р.Справа № 27/155-10-5126 Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів:

головуючий суддя - Невінгловська Ю.М.

судді - Демешин О.А., Гут С.Ф.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: ОСОБА_1 (представник діючий за довіреністю);

від 3-х осіб: не з'явились;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси;

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго";

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Одесі

про визнання права та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси звернуdся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго”, в якій просить суд визнати право позивача на отримання податкових накладних від відповідача на кожну фактично проведену оплату товару та зобовязати відповідача видати позивачу податкові накладні по фактично проведеним оплатам спожитої активної та реактивної електроенергії за період з 01.04.2008р. по 29.12.2010р. та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що згідно до укладеного між сторонами договору №2 про централізоване проведення розрахунків за спожиту електроенергію згідно виділених лімітів, позивач є платником за спожиту військовими частинами та іншими установами Міністерства оборони України активну та реактивну енергію і, згідно до Закону України „Про податок на додану вартість”, має право на отримання податкових накладних. Між тим, відповідач відмовляє позивачу у видачі податкових накладних, зазначаючи, що право на отримання податкових накладних мають лише споживачі, з якими укладено договір на постачання електроенергії.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи у відзиві на позовну заяву та своїх усних поясненнях про те, що військові частини не позбавляються статусу покупця електричної енергії, незважаючи на надходження коштів за електричну енергію від позивача, в звязку з чим твердження позивача щодо необхідності надання йому податкових накладних є безпідставними.

Третя особа Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відзив до суду не надала, в судове засідання не зявилася про поважність причини відсутності не повідомила.

Третя особа Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в місті Одесі надала пояснення по суті спору, в яких підтвердила право покупця, в даному випадку позивача, на отримання від платника податку податкових накладних.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Згідно положення про Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси (далі КЕВ м. Одеси), даний відділ є структурним підрозділом Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління, є бюджетною установою та підпорядковується начальнику Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління (п.1.1).

Відповідно до п.1.8 цього положення, на КЕВ покладено, зокрема, надання військовим частинам комунальних послуг (водопостачання, освітлення, каналізація, вивезення бруду та інше); проведення централізованих розрахунків за спожиті комунальні послуги по військовим частинам, фонди яких знаходяться на балансі КЕВ та закріплені за відповідними військовими частинами; укладення договорів з постачальниками комунальних послуг, квартирного майна, матеріалів, обладнання та котельного палива, проведення розрахунків з ними за поставлену продукцію та надані послуги.

Як вбачається із матеріалів справи, 20 січня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” (постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси (платник) укладено договір №2 про централізоване проведення розрахунків за спожиту електроенергію згідно виділених лімітів, предметом якого є проведення централізованих розрахунків за спожиту електроенергію згідно укладених договорів між структурними підрозділами постачальника та підрозділами платника (згідно з додатком №1 „Перелік військових частин, по яким здійснюється централізована оплата за електричну енергію”), які є невідємною частиною даного договору.

Згідно до положень п. 2 договору, постачальник зобовязується, зокрема, надавати платнику загальний рахунок-фактуру на оплату електроенергії, спожитої його підрозділами, а платник зобовязується здійснювати оплату вартості активної та реактивної електроенергії за розрахунковий період централізовано платіжними дорученнями з єдиного розрахункового рахунку платника, згідно наданих асигнувань, на рахунки постачальника.

Пунктом 7.1 договору визначено, що договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на термін 31.12.2006р. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

У додатку №1 до договору №2 від 20.01.2006р. наведено перелік військових частин, по яким здійснюється централізована оплата за електричну енергію, номери договорів, укладених між структурними підрозділами постачальника та підрозділами платника.

Згідно до наявних у матеріалах справи додаткових угод до договорів, укладених між структурними підрозділами постачальника та підрозділами платника, КЕВ м. Одеси визначено платником за цими договорами, структурні підрозділи ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” постачальниками, а військові частини та інші підрозділи платника - споживачами.

Листами від 31.05.2010р. №1051 та від 27.08.2010р. №1725, КЕВ м. Одеси звернулося до ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” з проханням надати податкові накладні на суми оплати по виставленим рахункам на що отримало від ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” відповідь про те, що постачальник, згідно Закону України „Про податок на додану вартість”, за укладеними з військовими частинами договорами не має права виписувати податкові накладні КЕВ м. Одеси із занесенням в поле „Особа (платник податку) Покупець”.

Вважаючи дії ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” щодо відмови у видачі податкових накладних порушенням своїх прав та інтересів, КЕВ м. Одеси звернулося до суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків:

Згідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, субєктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд зясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Як вбачається із змісту позовних вимог, КЕВ м. Одеси вважає, що на підставі укладеного з відповідачем договору про централізоване проведення розрахунків за спожиту електроенергію №2 від 20.01.2006р., він, як покупець, у розумінні Закону України "Про податок на додану вартість", має право на отримання податкових накладних. При цьому у даному договорі КЕВ м. Одеси визначено як платник за договорами, укладеними між його підрозділами та структурними підрозділами ВАТ „ЕК „Одесаобленерго”.

Відмовляючи у видачі податкових накладних, ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” посилається на договори про постачання електричної енергії, укладені окремо з кожним підрозділом позивача, де дані підрозділи визначені споживачами електроенергії та, за думкою відповідача, саме споживачі виступають покупцями електроенергії та мають право на отримання податкових накладних, незалежно від того, що кошти за електроенергію надходять від позивача.

Розглянувши доводи відповідача, суд дійшов висновку про їх безпідставність та необґрунтованість, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно до п.1.3 Правил користування електричною енергією визначено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Як вбачається із змісту договору про централізоване проведення розрахунків за спожиту електроенергію №2 від 20.01.2006р., його 1 пунктом визначено, що договори, на підставі яких відбувається проведення централізованих розрахунків за спожиту електроенергію, укладені між структурними підрозділами постачальника та підрозділами платника, є невідємною частиною даного договору.

Отже, сторонами договору №2 від 20.01.2006р. встановлено пріоритетність цього договору перед договорами про постачання електричної енергії, укладеними між підрозділами постачальника та підрозділами платника, оскільки порядок розрахунків за спожиту підрозділами позивача електроенергію визначається саме умовами даного договору. Між тим, договори про постачання електричної енергії є частиною основного договору №2 від 20.01.2006р. та обумовлюють можливість обліку спожитої електроенергії підрозділами позивача, оскільки, з урахуванням особливостей місцерозташування підрозділів як платника, так і постачальника, а також вимог Правил користування електричною енергією, укладення даних договорів є необхідною умовою при проведенні розрахунків за електроенергію.

Специфічність правовідносин між сторонами також визначається особливостями структурного підпорядкування позивача, який відноситься до управління Збройних сил України та підпорядковується Міністерству оборони України. А згідно Положення про КЕВ м. Одеси, саме до повноважень позивача віднесено, зокрема, надання військовим частинам комунальних послуг (водопостачання, освітлення, каналізація, вивезення бруду та інше); проведення централізованих розрахунків за спожиті комунальні послуги по військовим частинам; укладення договорів з постачальниками комунальних послуг, проведення розрахунків з ними за надані послуги тощо.

Розглянувши норми Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв у період, за який позивач вимагає видати податкові накладні (з 01.04.2008р. по 29.12.2010р.), суд зазначає наступне:

Згідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів (послуг) на митній території України.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Підпунктом 7.2.1., пункту 7.2, статті 7 цього Закону визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити, зокрема, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку тощо.

У відповідності до п.п. 7.2.3., п.7.3, ст.7 зазначеного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Як встановлено матеріалами справи, укладений між сторонами договір про централізоване проведення розрахунків за спожиту електроенергію та договори про постачання електричної енергії, за своєю правовою природою є договорами поставки.

Згідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, із змісту зазначених норм вбачається, що покупцем є сторона, яка здійснює розрахунки та отримує у власність товар (послуги).

Між тим, нормами чинного законодавства не визначено статусу особи яка купує електроенергію на користь третіх осіб, згідно до покладених на неї функцій.

З урахуванням встановлених обставин, оскільки операції з поставки електроенергії є обєктом оподаткування, суд, на підставі наданих позивачем документів, що підтверджують сплату рахунків за спожиту підрозділами позивача електроенергію, а також сплату сум податку на додану вартість в ціні вартості за спожиту електроенергію, з урахуванням того, що поставка електроенергії здійснюється на підрозділи позивача, дійшов висновку, що КЕВ м. Одеси, за нормами Закону України "Про податок на додану вартість", є покупцем електроенергії за договором №2 від 20.01.2006р., яку споживають його підрозділи, за договорами про постачання електричної енергії та має право на отримання податкових накладних за фактично проведені оплати електроенергії.

Враховуючи викладене, виходячи з того, що умови договору №2 від 20.01.2006р. є чинними, ніким не оспорюються та виконуються сторонами, керуючись нормами чинного законодавства, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог позивача та необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати право Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (65014, м. Одеса, вул.Єврейська, 13, ід. код 08038264) на отримання податкових накладних (ПДВ) від Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго»(65023, м. Одеса, вул. Садова, 3, ід. код 00131713) на кожну фактично проведену оплату товару (поставки активної та реактивної електроенергії).

3.Зобовязати Відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго»(65023, м. Одеса, вул. Садова, 3, ід. код 00131713) видати Квартирно-експлуатаційному відділу м. Одеси (65014, м. Одеса, вул.Єврейська, 13, ід. код 08038264) податкові накладні (ПДВ) по фактично проведеним оплатам спожитої активної та реактивної електроенергії за період з 01.04.2008р. по 29.12.2010р.

4.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго»(65023, м. Одеса, вул. Садова, 3, ід. код 00131713)на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (65014, м. Одеса, вул.Єврейська, 13, ід. код 08038264) 85 /вісімдесят пять/грн. державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 04.05.2011р.

Головуючий суддя Невінгловська Ю.М.

Суддя Демешин О.А.

Суддя Гут С.Ф.