Рішення № 15156740, 10.05.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.11                                                                                 Справа № 8/63/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старвуд Закарпаття", м. Мукачево Закарпатської області,

до Приватного підприємства "НСК Навік-Строй", м. Луганськ, -

про стягнення 500000 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,

в присутності представників сторін:

від позивача –представник не з’явився;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 500000,00 грн., сплачених ним в якості передплати відповідно до умов п.3.1.1 договору доручення №19/10, укладеного між сторонами 19.10.09 року, - оскільки відповідач як сторона за цим договором, порушив його умови.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 26.04.11 року до 10.05.11 року –за клопотанням позивача (а.с. 30), а також у зв’язку з неявкою відповідача.

До судового засідання, призначеного на 10.05.11 року, сторони не з’явилися без пояснення причин, хоча кожна з них належним чином була поставлена до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.37).

Станом на день розгляду цієї справи по суті від позивача до суду не надійшла заява про зміну позовних вимог або про відмову від них.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;28).

Позивач у позові вказав наступну адресу місцезнаходження відповідача: місто Луганськ, вул. А.Ліньова, 98-а, кімната 1 (а.с.2-4), - що також підтверджується довідкою з ЄДР №9756397 від 20.04.11 року (а.с.26-29).

Оператор поштового зв’язку станом на день вирішення цього спору по суті повернув до суду обидва поштові відправлення, які містять ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення її розгляду, спрямовані ним на адресу відповідача, вказану у позовній заяві, з доданням до кожного з них довідки "організація вибула".

З огляду на викладене суд керується приписами ч. 1 ст. 64 ГПК України та підпунктом 3.6 пункту 3 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами), де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві; у разі відсутності сторін за адресою, вказаною у ЄДР, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним чином.

За таких обставин суд вважає, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання.

Згідно чинному ГПК України на господарський суд не покладено обов’язок здійснення розшуку сторін у справі.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,36,43,64 та 75 ГПК України, - суд вважає, що спір підлягає вирішенню по суті у цьому судовому засіданні за відсутності сторін, - на підставі наявних у справі доказів.          

І.Дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

19.10.09 року між позивачем (довіритель) та відповідачем (повірений) у простій письмовій формі був укладений договір доручення №19/10, відповідно до якого довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов’язання закупити деревообробне обладнання згідно специфікації, провести демонтажні підготовчі роботи, монтаж та установку обладнання, укласти від імені довірителя договори купівлі-продажу, договори про надання послуг з третіми особами (продавцями, виконавцями) (п.1.1).

Доручення вважається виконаним після закупівлі повіреним усього обладнання згідно специфікації та здійснення повного розрахунку з продавцями, виконавцями (п.1.2).

Повірений зобов’язаний виконати доручення у строк до 31.12.09 року відповідно до вказівок довірителя, передбачених цим договором та іншими його вказівками, які оформляються шляхом підписання додаткової угоди; кожну четверту неділю місяця повідомляти довірителя про хід виконання доручення, отримувати письмові підтвердження довірителя на укладення договору купівлі-продажу певного обладнання та передати йому примірник підписаного з покупцем договору (п.2.1).

Довіритель зобов’язаний не пізніше 7-ми днів після підписання цього договору перерахувати на розрахунковий рахунок повіреного кошти у сумі 3.020.000 грн. для виконання доручення за цим договором. Повірений має право використовувати вказані кошти до моменту виконання доручення у власних інтересах (п.3.1.1); прийняти від повіреного звіт про виконання доручення (п.3.1.2), виплатити йому винагороду, а також відшкодувати його витрати на виконання доручення (п.3.1.3).

Повірений зобов’язаний виконати доручення особисто (п.4.1); передоручення може мати місце лише за письмовою згодою довірителя (п.4.2).

За виконання доручення повірений має право отримати від довірителя винагороду у розмірі 5% від загальної суми договору (п.6.1), яку довіритель платіжним дорученням перераховує повіреному впродовж 5-ти банківських днів після виникнення у повіреного права на винагороду (п.7.1).

Повірений впродовж 10-ти календарних днів після виконання доручення зобов’язаний надати довірителю письмовий звіт (п.8.1).

Сторони несуть відповідальність за збитки, спричинені невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов’язань за цим договором відповідно до чинного законодавства України (п.10.1). Повірений несе відповідальність за несвоєчасне виконання доручення відповідно до умов договору та чинного законодавства України (п.10.1.1).

У випадку затримки виконання доручення довіритель має право пред’явити повіреному претензію у вигляді пені у розмірі 0,5% від вартості невиконаного доручення за кожний день прострочення та вимагати від повіреного повернення усієї суми, отриманої ним від довірителя для виконання доручення за цим договором (п.11.1).

Цей договір повинен інтерпретуватися, виконуватися та мати юридичну силу відповідно до законодавства України (п.12.1).

Договір вважається дійсним після його підписання сторонами та діє до повного виконання ними взаємних зобов’язань (п.14.1).

Будь-які зміни та доповнення до договору повинні бути вчинені за взаємною згодою сторін у письмовій формі та є його невід’ємною частиною (п.14.2) (а.с.8-11).

На виконання умов пункту 3.1.1 договору позивач 02.11.09 року перерахував на користь відповідача грошові кошти у сумі 3.020.000,00 грн. для виконання доручення, що документально підтверджено (а.с.12-15).

Позивач стверджує, що відповідач до цього часу не вчинив жодної з дій, спрямованих на виконання умов договору, хоча взяв на себе зобов’язання виконати їх у термін до 31.12.09 року (п.2.1 договору), з огляду на що позивач був змушений 08.02.11 року за вих. №б/н спрямувати на його адресу повідомлення про відмову від договору, у якому виклав вимогу не пізніше 28.03.11 року повернути йому вищезгадані грошові кошти (а.с.16-17); вказане повідомлення відповідач отримав 14.02.11 року (а.с.18), але заходів до повернення грошових коштів не вжив, - що стало підставою для звернення довірителя (позивача) до суду з цим позовом, - при цьому сума останнього –500.000 грн. замість 3.020.000 грн. - вмотивована скрутним фінансово-економічним становищем позивача, що документально підтверджено фактом порушення щодо нього господарським судом Закарпатської області справи №16/18 про банкрутство (а.с.19-21).

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

          За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

          Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов’язань.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі –ГКУ) господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

          Одностороння відмова від зобов’язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Конкретний термін сплати вартості отриманої теплової енергії сторони визначили у п.3.1 договору, однак відповідач порушив його умови та не вжив заходів до своєчасної сплати вартості отриманих послуг та погашення боргу.

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до договору доручення.

          Відповідно до статті 1000 Цивільного кодексу за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

          Цей договір є відплатним (ст. 1002 ЦКУ).

          Дослідження судом змісту договору підтвердило його відповідність приписам ст.ст.1003-1007 Кодексу.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.1007 ГКУ, - тобто перерахував відповідачеві обумовлену договором суму грошових коштів.

          З огляду на викладене відповідач, отримавши останні від позивача, повинен був, керуючись приписами ст.ст.1004-1006 Цивільного кодексу, у визначений договором строк вчинити обумовлені ним дії в інтересах довірителя, однак не зробив цього, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

          З наявних у справі доказів вбачається, що позивач як сторона за договором, зважаючи на порушення довірителем його умов, скористався приписами ст. 1008 ГКУ, відповідно до якої договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі відмови довірителя або повіреного від договору.

Довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.

Якщо повірений діє як підприємець, сторона, яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від договору не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо триваліший строк не встановлений договором.

          Позивач дотримався вищенаведених вимог чинного законодавства.

          В силу приписів ст. 1006 Цивільного кодексу повірений зобов’язаний після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

          Крім того, при вирішенні цього спору суд також керується пунктом 11.1 договору та приписами ст. 629 ЦКУ.

Суд вважає належним чином встановленим факт невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором доручення №19/10 від 19.10.09 року, а також неповернення ним отриманих від довірителя грошових коштів у сумі 3.020.000 грн.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Позивач не ставить питання про стягнення неустойки та збитків, що є його правом.

          Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

          Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України суд покладає судові витрати на відповідача як на сторону, яка порушила вимоги закону, умови закону та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст.11.16,509,525,526,529,530,549,611,612,614,623-625, 1000-1006,1008,1009 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193,227 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,43,44,47-1,49,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Приватного підприємства "НСК НАВІК-СТРОЙ", ідентифікаційний код 34202795, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. А.Ліньова,98-а, кімната 1, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Старвуд Закарпаття", ідентифікаційний код 34563759, яке знаходиться за адресою: місто Мукачеве, вул.Берегівська-бічна,7 Закарпатської області, - грошові кошти у сумі 500000 (п’ятсот тисяч) грн. 00 коп., а також судові витрати: державне мито у сумі 5000 (п’ять тисяч) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 10.05.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –13 травня 2011 року.

          Суддя                                                             А.П.Середа