Постанова № 15155997, 28.04.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2011 р. Справа № 66/292-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Івакіна В.О., суддя Ільїн О.В.,

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом –Гриценко О.В., Петрачук І.В.

відповідача за первісним позовом –Тітов В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача за первісним позовом (вх. № 1397 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 12 березня 2011 року у справі № 66/292-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг", м.Київ

до акціонерного товариства закритого типу "Спецбудмонтаж", м. Харків

про стягнення 622 762,04 грн. та відновлення порушених прав,

та за зустрічним позовом акціонерного товариства закритого типу "Спецбудмонтаж", м.Харків

до товариства з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг", м. Київ про визнання недійсним договору,

встановила:

У вересні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" (далі –позивач за первісним позовом) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до акціонерного товариства закритого типу "Спецбудмонтаж" (далі –відповідач за первісним позовом) про стягнення заборгованості у розмірі 622 762,04 грн., у т.ч. боргу за договором фінансового лізингу № 006-12/2007-С від 06.12.2007 р. у сумі 456 333,49 грн., 69 338,84 грн. пені, 93 209,54 грн. штрафу, 3 880,17 грн. –3 % річних за прострочення грошового зобов'язання, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Відповідач за первісним позовом звернувся до суду першої інстанції з зустрічною позовною заявою до позивача за первісним позовом, в якій просив визнати недійсним договір фінансового лізингу № 006-12/2007-С від 06.12.2007 р., укладений між сторонами.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.10.2010 р. за клопотанням відповідача за первісним позовом призначено по справі почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса, в зв'язку з чим зупинено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.02.2011 р. провадження у справі № 66/292-10 поновлено у зв'язку з поверненням справи до господарського суду разом з висновком судово-почеркознавчої експертизи.

10.03.2011 р. позивач за первісним позовом звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за договором фінансового лізингу №006-12/2007-С від 06.12.2007р. в розмірі 3374 635,00 грн., пеню за прострочення грошових зобов'язань в розмірі 205 379,28 грн., 3 % річних в розмірі 34 852,15 грн., штраф у розмірі 129 181,72 грн., суму індексу інфляції в розмірі 83 975,14 грн., а всього 3828 023,29 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12 березня 2011 року у справі № 66/292-10 (суддя Шатерніков М.І.) прийнято заяву позивача за первісним позовом про збільшення розміру первісних позовних вимог. В задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічні позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір фінансового лізингу № 006-12/2007-С від 06.12.2007 р., укладений між позивачем та відповідачем за первісним позовом. Застосовано наступні наслідки недійсності договору фінансового лізингу № 006-12/2007-С від 06.12.2007 р.: зобов'язано відповідача за первісним позовом повернути позивачу за первісним позовом баштовий кран LINDEN-СОМАNSА 10LC140 в кількості 1 одиниця та баштовий кран LINDEN-СОМАNSА 10LC140 в кількості 1 одиниця, які були отримані відповідачем за первісним позовом на виконання оспорюваного договору; зобов'язано позивача за первісним позовом повернути відповідачу за первісним позовом грошові кошти, сплачені на користь лізингодавця за договором фінансового лізингу № 006-12/2007-С від 06.12.2007 р., в сумі 3082 370,38 грн. Стягнуто з позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач за первісним позовом із рішенням суду першої інстанції не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12 березня 2011 року у справі № 66/292-10 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю, а зустрічний позов залишити без розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач за первісним позовом посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним, прийнятим внаслідок неповного дослідження обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Крім того зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки положенням договору фінансового лізингу № 006-12/2007-С від 06.12.2007 р. і неправильно застосував положення частини 2 статті 628 ЦК України, а крім того не надав належної правової оцінки фінансово-господарським відносинам за визнаним недійсним договором, чим порушив статтю 216 ЦК України.

Відповідач за первісним позовом надав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами позивача за первісним позовом, викладеними в апеляційній скарзі, вважає скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду таким, що прийнято при повному та об’єктивному дослідженні всіх обставин справи на підставі норм чинного законодавства. Просить рішення господарського суду Харківської області від 12 березня 2011 року у справі № 66/292-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача за первісним позовом залишити без задоволення.

Справа слухалась на умовах оголошення перерви в судовому засіданні з 18 квітня 2011 року по 20 квітня 2011 року о 15:00 год.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представники відповідача за первісним позовом, посилаючись на її необґрунтованість, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представником позивача за первісним позовом заявлені клопотання № 4200, № 4201, № 4212 про витребування доказів, які колегією суддів залишені без задоволення, оскільки зазначені клопотання подані без врахування вимог статті 38 ГПК України. А крім того, позивачем за первісним позовом не доведено належність та допустимість зазначених доказів в розумінні статті 34 ГПК України, а суд апеляційної інстанції приймає додаткові докази, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього на підставі ст. 101 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача за первісним позовом, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача за первісним позовом підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 06.12.2007 р. між позивачем за первісним позовом (лізингодавець) та відповідачем за первісним позовом (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 006-12/2007-С, відповідно до умов якого лізингодавець прийняв на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема, у специфікації, та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах фінансового лізингу, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. А згідно з пунктами 8.1.2. та 8.1.3. договору лізингоодержувач зобов'язався вчасно прийняти предмет лізингу, що відповідає специфікації на умовах, визначених розділом 5 договору та вчасно сплачувати всі платежі, передбачені цим договором, а також у змінах та доповненнях до нього.

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором позивачем за первісним позовом (лізингодавцем, покупцем) 06.12.2007 р. було укладено ряд договорів купівлі-продажу, а саме:

- з Construcciones Metalicas Comansa S.A. (продавець) укладено контракт на купівлю № 2007/12-6/1 СОМ, відповідно до статті 1 якого продавець продає, а покупець придбає кран баштовий LINDEN-СОМАNSА 10LC140 згідно специфікації, вказаній у додатку № 1 до даного договору на умовах СІF (Київ) Україна, INCOTERMS 2000 на виконання умов договору фінансового лізингу № 006-12/2007-С, укладеного між покупцем та відповідачем за первісним позовом (лізингоодержувач);

- з Construcciones Metalicas Comansa S.A. (продавець) укладено контракт на купівлю № 2007/12-5/1 СОМ, відповідно до статті 1 якого продавець продає, а покупець купляє кран баштовий LINDEN-СОМАNSА 10LC140 згідно специфікації, вказаній у додатку № 1 даного договору на умовах СІF (Київ) Україна, INCOTERMS 2000 на виконання умов договору фінансового лізингу № 006-12/2007-С, укладеного між покупцем та відповідачем за первісним позовом (лізингоодержувач).

24 січня 2008 року між сторонами підписано акт прийому передачі, відповідно до якого сторони підтвердили той факт, що продавець завіз вищевказаний товар, а покупець придбав його для передачі у фінансовий лізинг згідно договору фінансового лізингу № 006-12/2007-С, який поставлено п'ятьма партіями згідно товарно-супровідних документів.

Згідно додатку № 1/1 (специфікація) від 24 грудня 2007 року до договору фінансового лізингу № 006-12/2007-С від 06.12.2007 р. предметом фінансового лізингу є новий гідравлічний швидкомонтуючий баштовий кран LINDEN-СОМАNSА 10LC140 в кількості 1 одиниця (надалі - предмет лізингу) та додатку № 1/2 (специфікація) від 5 березня 2008 року до договору фінансового лізингу № 006-12/2007-С від 06.12.2007 р. предметом фінансового лізину є новий гідравлічний швидкомонтуючий баштовий кран LINDEN-СОМАNSА 10LC140 в кількості 1 одиниця.

На виконання положень договору, що стосуються порядку прийому-передачі предмета лізингу між позивачем та відповідачем за первісним позовом підписано акти прийому-передачі предмета лізингу, а саме: додаток № 3/1 від 24.01.2008 р. та додаток № 3/2 від 24.04.2008 р. до договору фінансового лізингу № 006-12/2007-С від 06.12.2007 р. Загальна вартість майна згідно договору, переданого у лізинг за вищевказаними актами прийому-передачі складає 5723 736,10 грн. разом з ПДВ.

Строк лізингу, на який предмет лізингу передається у користування лізингоодержувачу на умовах, погоджених в цьому договорі складається з лізингових періодів, кожен з яких становить один місяць та визначених в додатках № 2/1а, № 2/2а «Графік лізингових платежів»від 24.01.2008 р. до договору фінансового лізингу № 006-12/2007-С від 06.12.2007 р.

Відповідно до пункту 22.2. договору будь-які зміни та доповнення до цього договору є чинними та обов'язковими для виконання та є невід'ємною частиною договору, якщо вони здійсненні в письмовій формі та підписані уповноваженими особами обох сторін цього договору, якщо інше не визначено договором. Кожний додаток, повідомлення або будь-які інші документи, на які є посилання в договорі є невід'ємною частиною цього договору.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами було укладено додаткові угоди № 1 - № 10 до договору фінансового лізингу № 006-12/2007-С, зокрема, щодо порядку сплати та розміру лізингових платежів, а крім того сторони доповнили договір і графік лізингових платежів.

Відповідно до пункту 2.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до моменту повного виконання сторонами взятих за цим договором зобов'язань, або до припинення його дії в порядку, встановленому цим договором або законом.

Відповідно до статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно зі статтями 1, 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" та статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Як зазначає позивач за первісним позовом, відповідач в порушення умов договору належним чином не виконав свої зобов'язання щодо своєчасної і в повному обсязі сплати суми лізингових платежів, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.

За таких обставин, позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача заборгованість за договором фінансового лізингу № 006-12/2007-С від 06.12.2007 р. в розмірі 3374 635,00 грн., пеню за прострочення грошових зобов'язань в розмірі 205 379,28 грн., 3 % річних в розмірі 34 852,15 грн., штраф у розмірі 129 181,72 грн., суму індексу інфляції в розмірі 83 975,14 грн., а всього 3828 023,29 грн.

Місцевий господарський суд при прийнятті рішення про відмову у задоволенні первісних позовних вимог дійшов висновку про те, що договір фінансового лізингу №006-12/2007-С від 06.12.2007 р. є недійсним з огляду на положення статей 203, 207, 215 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції зазначив, що положення спірного договору в частині викупу предмету лізингу по своєї правовій природі є кредитними відносинами, тобто продажем товару в кредит, що є особливою формою комерційного кредиту, який мав певне цільове призначення - придбання будівельної техніки - баштових кранів у кількості 2 одиниці, а фактичні відносини сторін спірного договору з викупу предмету лізингу є продажем товару в кредит.

Отже, при укладанні договору фінансового лізингу № 006-12/2007-С від 06.12.2007р. відповідачем за первісним позовом повинен був бути дотриманий порядок прийняття рішення щодо питання укладання цього кредитного договору та погодження договірної ціни, а саме рада директорів повинна була розглянути це питання, рішення оформити відповідним протоколом, а президент товариства погодити вказане рішення ради директорів.

Оскільки рада директорів відповідача за первісним позовом та президент товариства не розглядали питання укладання договору фінансового лізингу №006-12/2007-С від 06.12.2007 р., не схвалювали це укладання, не погоджували договірну ціну, то суд першої інстанції дійшов висновку, що є всі підстави для задоволення зустрічного позову про визнання спірного договору недійсним, зобов'язання відповідача за первісним позовом повернути позивачу предмет лізингу, який був отриманий на виконання спірного договору та зобов'язання позивача за первісним позовом повернути відповідачу грошові кошти, сплачені на користь лізингодавця за договором фінансового лізингу в сумі 3 082 370,38 грн.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а також нормам чинного законодавства, їм не надана правильна та належна правова оцінка. Такий висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на наступному.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За приписами статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно з частиною 2 статті 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Аналізуючи умови спірного договору та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що договір фінансового лізингу № 006-12/2007-С від 06.12.2007 р., укладений між сторонами є договором лізингу, який за своєю природою є змішаним договором, який включає до себе як умови договору лізингу, так і умови договору купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Висновок суду першої інстанції про те, що положення спірного договору в частині викупу предмету лізингу по своєї правовій природі є кредитними відносинами і при укладанні договору фінансового лізингу № 006-12/2007-С від 06.12.2007 р. відповідачем за первісним позовом повинен був бути дотриманий порядок прийняття рішення щодо питання укладання цього кредитного договору, колегія суддів вважає необґрунтованим.

За приписами статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Договір фінансового лізингу, укладений між сторонами не передбачає повернення кредиту та сплату процентів, що є обов’язковою умовою кредитного договору, а містить вимоги щодо придбання предмету лізингу та сплати лізингових платежів, а тому посилання суду першої інстанції на те, що рада директорів відповідача за первісним позовом та президент товариства не розглядали питання укладання договору фінансового лізингу № 006-12/2007-С від 06.12.2007 р., не схвалювали це укладання та не погоджували договірну ціну, є таким, що суперечить нормам чинного законодавства та не може бути підставою для визнання недійсним вищевказаного договору.

Оскільки підстав для визнання недійсним договору колегія суддів не вбачає, то відсутні також підстави для задоволення позовних вимог відповідача за первісним позовом в частині зобов'язання останнього повернути позивачу предмет лізингу, який був отриманий на виконання спірного договору та зобов'язання позивача за первісним позовом повернути відповідачу грошові кошти, сплачені на користь лізингодавця за договором фінансового лізингу в сумі 3 082 370,38 грн.

Щодо первісного позову колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, із розрахунку позивача та встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач порушив умови укладеного договору щодо сплати лізингових платежів у передбачені графіками строки і за період з 28.07.2009 р. по 17.02.2011 р. його заборгованість складає 3 374 635,00 грн.

Враховуючи те, що відповідач за первісним позовом не надав суду належних доказів погашення заборгованості зі сплати лізингових платежів в сумі 3374635,00 грн. за договором фінансового лізингу № 006-12/2007-С від 06.12.2007 р. або обґрунтованих заперечень проти позову, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом в цій частині підлягають задоволенню, оскільки вони є обґрунтованими та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, за приписами частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.16. договору фінансового лізингу сторони передбачили, що якщо лізингоодержувач своєчасно не сплачує лізингові та інші платежі, передбачені цим договором, він зобов’язаний сплатити лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення грошового зобов’язання, від суми заборгованості за кожний день затримки платежу.

Із розрахунку позивача за первісним позовом вбачається, що пеня ним нарахована станом на 17.02.2011 р. у сумі 205379,28 грн.

Колегія суддів вважає, що нарахування позивачем за первісним позовом пені за вищевказаним договором повністю відповідає вимогам розділу V Господарського кодексу України, розділу V Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР. В зв’язку з чим колегія суддів дійшла висновку про їх задоволення в сумі 205379,28 грн., виходячи із розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів вважає правомірними вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 3 % річних у розмірі 34 852,15 грн. та індексу інфляції в розмірі 83 975,14 грн., оскільки розрахунок позивача узгоджується з вимогами діючого законодавства щодо нарахування вказаних сум.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 129181,72 грн., то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки наданий позивачем за первісним позовом розрахунок штрафу суперечить умовам договору фінансового лізингу.

За умовами розділу 17 спірного договору внаслідок порушення зобов’язання лізингоодержувач зобов’язаний сплатити штраф розміром 10 % відсотків від суми відповідних витрат або 0,5 % від вартості предмету лізингу. Проте, із розрахунку позивача за первісним позовом вбачається, що штраф ним нараховано також і в розмірі 25 % від предмету лізингу, що дає підстави колегії суддів вважати про неправомірність його нарахування.

Згідно з п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/344 від 11.04.2005 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 3374 635,00 грн. заборгованості, 205 379,28 грн. пені, 34 852,15 грн. 3 % річних, 83 975,14 грн. індексу інфляції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції порушені норми матеріального права, не в повній мірі з’ясовані та неправильно оцінені обставини справи в частині повної відмови у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову та ухвалене ним рішення в цій частині не може вважатися обґрунтованим, у зв’язку з чим колегія суддів знаходить підстави для часткового задоволення апеляційної скарги позивача за первісним позовом та скасування рішення.

Крім того, задовольняючи частково апеляційну скаргу колегія суддів вважає за доцільне покласти судові витрати, пов’язані з розглядом справи на відповідача за первісним позовом у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Клопотання позивача за первісним позовом від 20.04.2011 р. № 4200, № 4201, № 4212 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу позивача за первісним позовом задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 12 березня 2011 року скасувати.

Прийняти нове рішення.

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства закритого типу "Спецбудмонтаж" (61020, м.Харків, пр. Постишева, буд. 93, код ЄДРПОУ 30289207) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" (03056, м. Київ, вул. Польова, 24, код ЄДРПОУ 3537880) 3374 635,00 грн. заборгованості, 205 379,28 грн. пені, 34 852,15 грн. 3 % річних, 83 975,14 грн. індексу інфляції, 25000,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 12792,50 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

В решті вимог первісного позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Ільїн О.В.

Повний текст постанови по справі підписаний 26 квітня 2011 року