Постанова № 15155994, 26.04.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2011 р. Справа № 5023/116/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т.В., суддя Слободін М.М.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю

прокурора - не зявився,

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. №48/8- 794/ 143 від 11.03.2011 р.

відповідача - ОСОБА_2 директор,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства «Україна»(вх. №879Х/3 від 23.02.11) на рішення господарського суду Харківської області від 08.02.2011 р. у справі № 5023/116/11

за позовом Заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області, м. Харків

до Приватного підприємства «Україна», м. Харків

про стягнення 175080,38 грн.,

встановила:

В січні 2011 р. заступник прокурора м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з ПП «Україна» (відповідач) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області (позивач) 162040,96 грн. основної заборгованості за договором охорони від 06.06.2010 р. №09-24723, 6287,11 грн. пені за період з 16.06.2010 по 20.12.2010 р., 5215,61 грн. збитків від інфляції за період з серпня по грудень 2010 р., 1536,70 грн. процентів річних за період з червня по грудень 2010 р., а також судові витрати.

17.01.2011 року позивач надав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 162040,96 грн. основного боргу за договором, 8241,76 грн. пені за період з 16.06.2010 р. по 23.01.2011 р., 5548,13 грн. збитків від інфляції за період з серпня по грудень 2010 р., 1536,70 грн. процентів річних за період з червня по грудень 2010 р.

08.02.11 р. позивач надав клопотання про вжиття заходів для забезпечення позову, а саме пронакладення арешту на фруктовий сад Приватного підприємства «Україна», який знаходиться на орендованій ним земельній ділянці площею 112,2388 гектарів за договором оренди земельної ділянки, а також на врожай з цього фруктового саду, на інше нерухоме майно цього боржника та заборону їх відчуження, накладення арешту на грошові кошти цього боржника в банківських установах у сумі 177367,55 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.02.2011 р. (суддя Лаврова Л.С.) прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог від 17.01.11 року. В задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено. Стягнуто з Приватного підприємства «Україна»на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області основну заборгованість у сумі 162 040,96 грн., 8241,76 грн. пені, 5548,13 грн. збитків від інфляції та 3 % річних в розмірі 1200,28 грн. Стягнуто з Приватного підприємства «Україна»на користь Державного бюджету України 1770,31 грн. державного мита та 228 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. Відмовлено в позові в сумі 336,42 грн. 3 % річних.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення господарського суду Харківської області скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційну скаргу заявник обґрунтовує, по-перше, тим, що відповідач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, оскільки в матеріалах справи відсутнє повідомлення про вручення йому поштового відправлення, по-друге, за відсутності письмових пояснень відповідача та доказів на підтвердження своєї правової позиції суд не міг встановити факт несплати коштів за договором на охорону обєкту №09-24723, крім того, в матеріалах справи відсутнє обґрунтування та докази боргу в сумі, зазначеній в заяві про збільшення позовних вимог. Також заявник скарги вважає, що розрахунки 3% річних та інфляційних зроблено з суттєвими порушеннями, а розрахунок пені не відповідає вимогам чинного законодавства стосовно періоду нарахування.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2011 р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, призначено до розгляду на 21.03.2011 р.

21.03.2011 р. відповідач надіслав клопотання (вх. №3021) про відкладення розгляду справи на інший день у звязку з участю його представників в регіональному семінарі по садівництву в м. Артемівську Донецької області.

Ухвалою суду від 21.03.2011 р. клопотання відповідача було задоволено, розгляд справи відкладено на 18.04.2011 р.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу ПП «Україна» (вх. №3006 від 21.03.11), в яких зазначає про те, що апеляційна скарга позбавлена будь-якого правового обґрунтування, а рішення є законним та обґрунтованим, тому правових підстав для скасування рішення і відмови в задоволенні позову немає, в зв'язку з цим просить рішення господарського суду Харківської області від 08.02.2011 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Також позивач надав клопотання про забезпечення позову (вх. №3007 від 21.03.11).

В судове засідання 18.04.2011 р. прокурор не прибув, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги думку представників сторін, зважаючи на те, що правову позицію прокурор виклав в попередньому засіданні суду, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності прокурора за наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідач надав клопотання (вх. №4053 від 18.04.11) про зупинення провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 06.06.2010 р. між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області та ПП «Україна»було укладено договір № 09-24723 на охорону обєкта відповідача, розташованого біля с. Староволодимирське Сахновщанського район Харківської області.

Пунктом 1.1 договору визначено, що позивач зобовязується надавати відповідачу охороні послуги стосовно відокремлених приміщень, будівель, обєктів, які зазначені сторонами у додатку № 1 до договору, а відповідач зобовязаний згідно з пунктом 4.4 договору прийняти послуги охорони у визначений сторонами час дії договору та здійснювати оплату послуг охорони в порядку і в строки, передбачені цим договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору ціна послуг охорони є договірною і визначається на підставі додатку № 2 до договору та узгоджена протоколом договірної ціни охорони (додаток № 3 до договору) (а.с.8-9).

Згідно з пунктом 2.3 договору оплату за надані послуги відповідач зобовязаний здійснити позивачеві не пізніше 15 числа кожного поточного місяця, на підставі рахунків охорони (позивача) на оплату, які надсилаються відповідачу до 10 числа щомісячно.

Позивач взяті на себе зобовязання за вищезазначеним договором виконав у повному обсязі, що підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт, які підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін.

Відповідач в порушення п.п. 2.3 та 4.4 договору свої зобовязання з оплати наданих послуг виконав неналежним чином в частині своєчасної оплати наданих йому охоронних послуг, у звязку з чим виникла заборгованість за період з 06.06.10 р. по 31.12.10 р. у сумі 162 040,96 грн., що знайшло підтвердження в акті взаємних розрахунків між сторонами за вищезазначеним договором за період з 01.01. по 31.12.2010 р., також підписаним сторонами та скріпленими їх печатками. (а.с. 30).

Колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зіст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 162 040,96 грн.

Відповідно до вимог п. 8.1 договору у випадку несвоєчасної (неповної) оплати послуг охорони відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежів.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Враховуючи положення ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки національного банку України.

Перевіривши вірність визначення розміру пені місцевим господарським судом, колегія суддів погоджується з його висновком про те, що до стягнення належить пеня за період з 16.06.2010 року по 23.01.2011 року в сумі 8241,76 грн.

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів підтверджує правильність нарахування місцевим господарським судом розміру інфляційних та 3% річних відповідно 5548,13 грн. та 1200,28 грн., стягнення цих сум з відповідача та відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 336, 42 грн.

Стосовно клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову колегія суддів зазначає про те, що ні в заяві про вжиття заходів до забезпечення позову, поданій до місцевого господарського суду, ні в даному клопотанні заявником зазначена вимога обґрунтована не була, оскільки позивач не надав жодних доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Оскільки клопотання позивача ґрунтується на припущеннях, тому воно задоволенню не підлягає.

Відповідач в засіданні суду апеляційної інстанції надав клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду по суті в Харківському окружному адміністративному суді та набрання рішенням законної сили адміністративної справи №2а-2158/11/2070 за позовом Приватного підприємства «Україна»до Обласної комісії Харківської обласної державної адміністрації Головного управління Агропромислового розвитку по вирішенню питань надання бюджетних коштів на розвиток виноградарства та садівництва про визнання неправомірною бездіяльності обласної комісії Харківської обласної державної адміністрації Головного управління Агропромислового розвитку по вирішенню питань надання бюджетних коштів на розвиток виноградарства та садівництва.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом…

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід зясовувати - як повязана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Повязаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Розглянувши вищезазначене клопотання, враховуючи думку представника позивача з цього питання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у даній справі та відмову в задоволенні клопотання відповідача.

Оцінюючи твердження заявника апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення судом першої інстанції відповідача про час та місце судового засідання та не отримання ним ухвал суду про порушення провадження у справі або відкладення розгляду справи, що є порушенням судом норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

З матеріалів справи (а.с. 2, 44) вбачається, що місцевим господарським судом добросовісно виконаний обовязок направлення ухвали про порушення провадження у справі від 10.01.2011 р. та ухвали про відкладення розгляду справи від 24.01.2011 р.

Відмітки на наявних в матеріалах справи процесуальних документах (ухвалах суду від 10.01.2011 р. та від 24.01.2011 р.) оформлені відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.2002 року (з подальшими змінами), що підтверджує належне надіслання копій процесуальних документів сторонам судового процесу.

Заявник в скарзі зазначає про те, що наявність в матеріалах справи відмітки про направлення ухвали про призначення справи дом розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві, сама по собі не може свідчити про належне повідомлення учасника судового процесу про час та місце розгляду справи, оскільки належним доказом повідомлення є поштове повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою повноважної особи про отримання ухвали суду.

Згідно з пунктом 4 Інформаційного листа ВГСУ від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «в звязку з закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, порушення приписів ст.ст. 64, 77 ГПК України в частині належного повідомлення сторони про час та місце судового засідання відсутні.

Крім того, відповідач в скарзі зазначає про те, що «судом було прийнято до розгляду змінені вимоги позивача та стягнуто заборгованість за зміненими позовними вимогами. Проте в силу приписів процесуального закону змінити позовні вимоги можливо лише до початку розгляду справи по суті, однак позивач змінив вимоги вже після розгляду справи по суті та суд першої інстанції прийняв такі зміни до розгляду та стягнув заборгованість з їх урахуванням. Зазначені дії свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права».

Згідно з ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач имає право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на приписи зазначеної статті ГПК України колегія суддів зазначає про те, що заявник скарги вищезазначеним твердженням вводить апеляційний суд в оману, тому не приймається до уваги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у звязку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 08.02.2011 р. у справі №5023/116/11 відсутні.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 99, 101, 102, п.1 ст.103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

В задоволенні клопотання Приватного підприємства «Україна», м. Харків про зупинення провадження у справі №5023/116/11 відмовити.

В задоволенні клопотання Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області, м. Харків про забезпечення позову відмовити.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Україна», м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.02.2011 р. у справі № 5023/116/11 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Я.Погребняк

Суддя Т.В.Гончар

Суддя М.М.Слободін

Повне рішення складено 22 .04.2011 року.