Рішення № 15154695, 05.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/7505.05.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСА - Гінгер-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - Виробнича фірма "ЮТАМ"

про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 23 444,94 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Синчанський С.О. –угода №150311 про надання правової допомоги;

відповідача: не з’явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСА-Гінгер-Україна" звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково - Виробнича фірма "ЮТАМ"про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 23 444,94 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлений товар згідно Договору № 110013-01 від 10.07.2008.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 23444,94 грн. –основного боргу, 2699,24 грн. - збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 794,10 грн. - три проценти річних, 3500,00 грн. –витрат на оплату послуг адвоката, 234,45 грн. - витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 29.03.2011 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 14.04.2011.

14.04.2011 представники сторін у судове засідання не з’явилися, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 05.05.2011.

В судове засідання 05.05.2011 представник відповідача повторно не з’явився, відзив на позов не надав, про день та час судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка станом на 01.02.2011 наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Провадження у справі порушено ухвалою від 29.03.2011, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Представник позивача в судовому засіданні 05.05.2011 уточнив суму витрат на оплату послуг адвоката, вказавши її розмір –3137,81 грн., позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.05.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір купівлі-продажу № 110013-01 (далі - Договір), згідно умов якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідачеві товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар згідно умов Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування, одиниці вимірювання, кількість, ціна одиниці та загальна сума товару, його асортимент вказуються в Специфікаціях (рахунках-фактурах), що є невід’ємними частинами Договору.

Згідно п. 1.4. Договору право власності на товар переходить від позивача до відповідача тільки після його повної оплати відповідачем, що підтверджується відповідним платіжним документом та актом звірки, який оформлюється кожного разу після постачання товару за специфікацією. До моменту повного виконання відповідачем своїх грошових зобов’язань позивач володіє товаром з правом користування ним і несе повну відповідальність за його якість, робочий стан, товарний вид та знос.

Відповідно до п. 2.2. Договору загальна вартість Договору складає 2000000,00 грн.

Додатковою угодою №1 від 10.07.2008, копія якої міститься в матеріалах справи, позивачем було надано відповідачеві товарний кредит на суму 50000,00 грн. на період 25 календарних днів, та зазначено, що право власності на переданий товар переходить до відповідача в момент повної оплати товару.

З матеріалів справи слідує, що позивачем на виконання умов Договору було передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 27520, 54 грн., що підтверджується видатковими накладними, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

З пункту 2.4 Договору слідує, що відповідач зобов’язався сплачувати передоплату позивачеві в розмірі 20 % від загальної вартості замовленого товару, а решту суми –перед відвантаженням товару зі складу позивача.

Оплата товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача (п. 2.3. Договору).

Однак, у встановлений Договором строк відповідачем не було здійснено оплати переданого позивачем товару у повному обсязі, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 23444,94 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами, що підписаний уповноваженими представниками обох сторін (копія міститься в матеріалах справи).

Як вбачається з наданої суду вимоги №213 від 29.09.2010, адресованій відповідачу, позивач зазначав про наявність боргу у відповідача та вимагав його сплати у семиденний строк від дня отримання даної вимоги (копія вимоги знаходиться у матеріалах справи). Однак станом на 25.03.2010 відповідач своїх зобов’язань щодо оплати переданого позивачем товару не виконав, на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Судом встановлено, що Договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Зі змісту ст. 662 ЦК України слідує, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару ( ч.1 ст. 664 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами

У відповідності до вимог ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зокрема, пунктом 2.4. Договору встановлено обов’язок відповідача оплатити товар перед його відвантаженням зі складу позивача, однак у встановлений Договором строк відповідачем не було здійснено оплату товару, на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, передав у власність відповідачеві товар відповідно до умов Договору, тоді як відповідач у встановлений Договором строк частково не оплатив переданий товар.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, позивач керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 2699,24 грн. –індексу інфляції та 794,10 грн. –3 % річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК Ураїни, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, з відповідача підлягають стягненню 2699,24 грн. –індексу інфляції та 794,10 грн. –3 % річних, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Позивач, посилаючись на ст. 44 ГПК України, просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі –3137,81 грн., які підтверджується Угодою про надання правової допомоги №150311 від 15.03.2011 та платіжним дорученням № 6752 від 07.04.2011, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Оскільки матеріалами справи підтверджуються понесені позивачем витрати, на підставі статті 44 ГПК України з відповідача підлягають стягненню 3137,81 грн.- витрат на оплату послуг адвоката.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-Виробнича фірма "ЮТАМ"(юр. адреса: 04053, м. Київ, вул. Воровського, буд.4, факт. адреса: 04655, м. Київ, пр.-т Московський, 24-а, код ЄДРПОУ 21459613) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСА - Гінгер-Україна" (03026, м. Київ, вул. Червонопрапорна, буд. 135, код ЄДРПОУ 34972231) 23444 (двадцять три тисячі чотириста сорок чотири) грн. 94 коп. –основного боргу, 2699 (дві тисячі шістсот дев’яносто дев’ять) грн. 24 коп. - збитків внаслідок інфляції, 794 (сімсот дев’яносто чотири) грн. 10 коп. - три проценти річних, 3137 (три тисячі сто тридцять сім) грн. 81 коп. –витрат на оплату послуг адвоката, 234 (двісті тридцять чотири) грн. 45 коп. - витрат по оплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення:10.05.2011р.