Рішення № 15154672, 29.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/11329.04.11 За позовомПідприємства з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна”

доКиївського міського територіального відділення Антимонопольного Комітету України

про визнання частково недійсним рішення Адміністративної Колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного Комітету України № 48/01-П від 14.12.2010 року у справі № 4-5/02.10

та за зустрічним

позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Підприємства з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна"

про стягнення штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача:Рогачов О.Г.

Від відповідача:1.Максименко А.П.

2. Горбань Н.С.

3.Бойко Н.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна”звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Київського міського територіального відділення Антимонопольного Комітету України про визнання частково недійсним рішення Адміністративної Колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного Комітету України № 48/01-П від 14.12.2010 року у справі № 4-5/02.10.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2011 р. порушено провадження у справі № 58/113, розгляд справи призначено на 18.03.2011 р.

16.03.2011 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача отримано клопотання про відкладення розгляду справи.

18.03.2011 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача отримано заяву.

У судове засідання 18.03.2011 року представник позивача з’явився, надав усні пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив.

В зв’язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування документів по справі, суд ухвалив відкласти розгляд справи.

28.03.11 року через канцелярію суду представник позивача надав клопотання про відкладення розгляду справи.

29.03.11 року через канцелярію суду представник відповідача надав відзив на позовну заяву та додаткові документи по справі (зустрічний позов).

30.03.2011 року представник відповідача з’явилися.

Представник-3 відповідача на виконання вимог ухвали суду надав витребувані документи по справі.

У зв’язку із неявкою представника позивача та витребування додаткових документів по справі суд ухвалив відкласти розгляд справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2011 року розгляд справи було відкладено на 08.04.2011 року.

У судове засідання 08.04.2011 року представник позивача не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представники відповідача у судове засідання 08.04.2011 року з'явились.

Представник-1 відповідача надав усні пояснення по справі.

В зв’язку з неявкою позивача та необхідністю витребування документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2011 року розгляд справи відкладено на 15.04.2011 року.

14.04.2011 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив назустрічну позовну заяву.

У судове засідання 15.04.2011 року сторони з’явлись. У судовому засіданні оголошено перерву до 29.04.2011 року.

У судове засідання 29.04.2011 року представники сторін з’явились.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 29.04.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-

ВСТАНОВИВ:

Адміністративною колегією Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, за результатами розгляду матеріалів справи № 4-5/02.10 за ознаками порушення публічним акціонерним товариством «Концерн Галнафтогаз», підприємством з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна», Товариством з обмеженою відповідальністю «Континент Нафто Трейд»і Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Континіум-Галичина»законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій 14.12.2010 року було прийнято рішення №48/01-П згідно з яким:

1.          Визнано дії підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна»(м. Київ, ідентифікаційний код 30603572) та товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім «Континіум-Галичина»(м. Луцьк, ідентифікаційний код 32273623), які полягають у встановленні однакових роздрібних цін на високооктанові бензини і дизельне пальне, підвищенні їх у періоди з 28 грудня 2009 року по 2 січня 2010 року, з 14 по 16 січня 2010 року і з 26 по 27 січня 2010 року на однакову величину та утриманні на одному рівні на АЗС у територіальних межах міста Києва, порушенням, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення суб'єктами господарювання схожих дій на ринку роздрібної торгівлі високооктановими бензинами та дизельним пальним, які могли призвести до обмеження конкуренції, при тому, що аналіз ситуації на ринку спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій.

2.           За порушення, зазначене в пункті 1 цього рішення, накладено на підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна», штраф у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч)грн.

Спір виник з причини того, що позивач вважає, що не вчиняв порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, а відповідач проти цього заперечуює. При цьому відповідач за первісним позовом подав зустрічну позовну заяву про стягнення штрафу в розмірі 17000, 00 грн., накладеного на підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна»спірним рішенням.

Оскільки у справі розглядається первісний позов та зустрічний позов, то для правильного вирішення спору суд спочатку розгляне первісний позов, а потім зустрічний позов.

Щодо первісного позову.

Порядок визначення монопольного становища суб’єктів господарювання на ринку регулюється Законом України "Про захист економічної конкуренції" та Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, затвердженою розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р. № 49-р (далі –Методика) та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч.1 ст.35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Відповідно до п.11 ст.7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Згідно ч.1,2,3 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб’єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів для доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб’єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 %, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції. Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб’єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

Згідно п. 5.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого.

Формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп) здійснюється із переліку товарів, які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи), за показниками взаємозамінності

Відповідно до п. 6.1 Методики територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним.

Виходячи з підпункту 10.1.6 пункту 10.1 розділу 10 Методики установлення монопольного (домінуючого) становища суб’єкта (суб’єктів) господарювання у випадку, коли визначається монопольне (домінуюче) становище кількох суб’єктів, включає встановлення ознак того, що:

між зазначеними суб'єктами господарювання немає конкуренції або є незначна конкуренція;

зазначені суб'єкти господарювання разом узяті не зазнають значної конкуренції або не мають жодного конкурента.

Відповідно до п. 10.3 розділу 10 Методики суб'єкт (суб'єкти) господарювання не зазнає(ють) значної конкуренції, якщо завдяки своїй ринковій владі має (мають) здатність не допускати, усувати чи обмежувати конкуренцію, зокрема обмежувати конкурентоспроможність інших суб'єктів господарювання, чи ущемлювати інтереси інших суб'єктів господарювання чи споживачів.

Ринковою владою, у розумінні Методики, є здатність суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання) визначати чи суттєво впливати на умови обороту товару на ринку, не допускати, усувати, обмежувати конкуренцію, зокрема підвищувати ціну та підтримувати її понад рівень ціни, що існував би за умов значної конкуренції.

Ознаками ринкової влади, згідно з абзацом 2 п. 10.3 розділу 10 Методики, є:

здатність суб'єкта (суб'єктів) господарювання, який (які) не є єдиним (єдиними) виробником (постачальником) відповідного товару (товарної групи), диктувати свої умови при продажу товару (товарної групи), укладенні договору про поставки, нав'язувати споживачу невигідні умови;

здатність суб'єкта (суб'єктів) господарювання шляхом монополізації ринку постачання виробничих ресурсів обмежувати конкуренцію, витісняти з ринку інших підприємців, які виробляють відповідні товари (товарні групи) із застосуванням цих виробничих ресурсів, або створювати бар'єри вступу на ринок;

здатність суб'єкта (суб'єктів) господарювання скорочувати або обмежувати випуск товарів (товарних груп) і постачання їх на ринок збуту з метою отримання однобічної користі при купівлі або продажу товарів (товарних груп), при укладанні договорів і угод про постачання товарів (товарних груп), а інші суб'єкти господарювання, які є його конкурентами, не здатні компенсувати утворений дефіцит товарів (товарних груп);

здатність суб'єкта (суб'єктів) господарювання підвищувати ціни на товари (товарні групи) і підтримувати їх на рівні, що перевищує рівень, обумовлений конкуренцією на ринку.

Отже, необхідною умовою визначення монопольного (домінуючого) становище є наявність ознак ринкової влади.

В спірному рішенні відповідач за первісним позовом посилається на вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 1 ст. 50, ч. 3 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Згідно п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.

Позивач відповідно позовної заяви зазначає, що сам факт вчинення одночасних дій або аналогічних дій учасниками ринку не може прирівнюватися до антиконкурентних узгоджених дій. Аналогічно схожість цінової новедінки конкурентів на рннку сама но собі також не може бутн однозначною ознакою антиконкурентних узгоджених дій.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про захист економічної конкуренції" узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб'єкта господарювання, об'єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, об'єднання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання, або вступ до такого об'єднання. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.

Згідно ч. 1, 3 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (ч. 4 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Відповідно позовної заяви позивач ствержує, що відповідач не встановив і не підтвердив факту існування правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки відсутні жодні докази, які б підтверджували, що позивач та інший Учасник Ринку узгоджували свої дії на ринку продажу високооктанових бензинів та дизельного пального у місті Києві, окрім, власне, схожості цін.

Проте суд не погоджується з таким тверженням.

Аналіз інформації, наявної у матеріалах справи, свідчить про те, що протягом періоду з 28 грудня 2009 року по 30 січня 2010 року ПАТ «Концерн Галнафтогаз», ПП «Лукойл-Україна», ТОВ «Континент Нафто Трейд»і ТОВ «ТД Континіум-Галичина»на АЗС WOG, OKKO, Лукойл у визначених територіальних межах м. Києва тричі (з 28 грудня 2009 року по 2 січня 2010 року, з 14 по 16 січня 2010 року, 26 по 27 січня 2010 року) одночасно підвищували роздрібні ціни на високооктанові бензини та дизельне пальне до однакового рівня.

Факт погодженості таких схожих дій доведений прийнятим спірним рішенням, для кваліфікації дій суб'єктів господарювання за ч.3 ст.6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено насамперед факт погодженості (узгодженості) таких схожих дій (бездіяльності) між суб'єктами господарювання. Така узгодженість має місце навіть у випадку відсутності формалізованого документа (угоди, рішення тощо) між суб'єктами господарювання.

Відповідно до п.п. 8.2. Рекомендацій Президії Вищого Господарського суду України від 29.10.2008 р. № 04-5/247 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод). Однак, "це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання та спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій". Для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих необхідно встановити, що ці дії призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. У пункті 12 вказаних Рекомендацій, зазначено, що у вирішенні спорів, пов'язаних з оцінкою дій чи бездіяльності суб'єктів господарювання як погодженої конкурентної поведінки (стаття 5, частини перша - четверта статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), господарським судам слід з'ясовувати та перевіряти належними засобами доказування фактичні обставини, пов'язані з наявністю або відсутністю безпосереднього впливу таких дій (бездіяльності), - наприклад, укладання угоди або прийняття рішення в будь-якій формі, - на умови виробництва, придбання чи реалізації певного товару, в тому числі на такі параметри ринку, як можливі обсяги реалізації, загальний рівень цін на ринку тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Таким чином, при прийнятті спірного рішення було дотримано вимоги ст. 1, 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", вимоги Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно, підстав для часткового визнання спірного рішення недійсним на підставі ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" немає, а тому вимоги позивача за первісним позовом до відповідача за первісним позовом про визнання частково недійсним спірного рішення є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.

Щодо зустрічного позову.

Спірним рішенням на відповідача за зустрічним позовом (підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна»накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.

Відповідач за зустрічним позовом відповідно відзиву на зустрічний позов заперечує проти стягнення штрафу, оскільки вважає, що однакові ціни продавців, що тимчасово мали місце, не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови, що позивачем за зустрічним позовом некоректно зроблено висновки про ситуацію на ринку, оскільки для аналізу було взято лише один місяць (січень 2010 року), який взагалі не може та не міг відображати сталий стан відносин на ринку між його учасниками. Крім того відповідач за зустрічним позовом зазначає, що використання для розрахунків коефіцієнту кореляції середніх цін, які отримуються лише математичних шляхом за фактом реалізації, не може бути підставою для тверджень про взаємозалежність цін та схожість його цінової поведінки з іншими учасниками ринку.

Згідно п. 7.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку від 05.03.2002 року, часові межі мають братися як правило у розмірі 1 року, а всі менші часові межі мають бути належним чином обгрунтовані.

Позивач за зустрічним позовом відповідно зустрічної позовної заяви вважає, що аналіз ситуації на ринках світлих нафтопродуктів засвідчив відсутність об'єктивних економічних передумов для тенденції до одночасної зміни роздрібних цін Суб'єктами господарювання, зокрема: протягом IV кварталу 2009 року - І кварталу 2010 року Суб'єкти господарювання отримували світлі нафтопродукти від різних постачальників за різними закупівельними цінами.

Аналіз інформації, наявної у матеріалах справи, свідчить про те, що протягом періоду з 28 грудня 2009 року по 30 січня 2010 року ПАТ «Концерн Галнафтогаз», ПП «Лукойл-Україна», ТОВ «Континент Нафто Трейд»і ТОВ «ТД Континіум-Галичина»на АЗС WOG, OKKO, Лукойл у визначених територіальних межах м. Києва тричі одночасно підвищували роздрібні ціни на високооктанові бензини та дизельне пальне до однакового рівня, а саме:

-          у період з 28 грудня 2009 року по 2 січня 2010 року - на 0,30 - 0,32 грн/л, і встановили їх на рівні: на бензин марки А-95 - 7.45 грн/л, на бензин марки А-92 - 6.90 грн/л. на дизельне пальне - 6,29 - 6,30 грн/л;

-          у період з 14 по 16 січня 2010 року - на 0,34 - 0,35 грн/л, і встановили їх на рівні: на бензин марки А-95 - 7,79 - 7,80 грн/л. на бензин марки А-92 - 7,24 - 7,25 грн/л. на дизельне пальне - 6.62 - 6.65 грн/л;

-          у період з 26 по 27 січня 2010 року - на 0.18-0.19 грн/л на бензин марки А-95; на 0.24-0.25 грн/л на бензин марки А-92; на 0.29 - 0.30 грн/л - на дизельне пальне, і встановили їх на рівні: на бензин марки А-95 - 7,97-7,99 грн/л; на бензин марки А-92 -7,49-7,50 грн/л; на дизельне пальне - 6.91-6,95 грн/л.

В цілому таке підвищення протягом зазначеного періоду становило 0.83 - 0.97 грн/л за наведеними видами нафтопродуктів.

Для визначення схожості у діях Суб'єктів господарювання щодо ціноутворення було встановлено наявність взаємозв'язку між даними щодо цін на високооктанові бензини та дизельне пальне. Із цією метою розраховано коефіцієнт кореляції.

Кореляція (або коефіцієнт кореляції) є мірою залежності двох випадкових величин. При цьому, за наявності взаємозв'язку між випадковими величинами, зміна однієї або кількох цих величин призводить до систематичної зміни іншої або інших величин. Математичним виміром кореляції двох випадкових величин є коефіцієнт кореляції.

Розміри коефіцієнтів кореляції, розрахованих для рядів даних про ціни ПАТ «Концерн Галнафтогаз», ПП «Лукойл - Україна»та Групи »у періоди з 2 по 13 січня 2010 року, з 16 по 25 січня 2010 року та з 27 по 31 січня 2010 року включно, коли ціни трималися на одному рівні, становлять від 0,994 до 1,00. що свідчить про повну взаємозалежність цін зазначених суб'єктів господарювання і є ознакою їх абсолютної схожості.

Протягом періоду з 28 грудня 2009 року по 31 січня 2010 року у Суб'єктів господарювання закупівельні ціни:

-          на дизельне пальне зросли на 4,71% у ПАТ «Концерн Галнафтогаз». на 10,83% у Групи »та на 12,91% у ПП «Лукойл-Україна»;

-          на бензини марок А-92 та А-95 зростали, відповідно: на 13,66% і 10.67 % у ПП«Лукойл-Україна»; на 2,63% і 5,04 % у ПАТ «Концерн Галнафтогаз»; на 8,84 % і 7,64 % у Групи ».

На думку позивача за зустрічним позовом підвищення закупівельних цін на світлі нафтопродукти не могло зумовити одночасне підвищення роздрібних цін до однакового рівня зазначеними операторами ринку, тому що саме підвищення закупівельних цін було різним як за часовим проміжком, так і у грошовому виразі.

За таких умов позивач за первісним позовом вважає. що одночасне підвищення на однакову величину та встановлювалення на однаковому рівні не мало об'єктивних причин для вчинення таких дій.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом та відповідно до частини першої статті 22 зазначеного Закону, розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України є обов'язковими для виконання у визначені ними строки.

Відповідно до статті 3 "Про Антимонопольний комітет України", одними з основних завдань Антимонопольного комітету України, в тому числі є: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції та запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, органи Антимонопольного комітету України мають, в тому числі, повноваження перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно - господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та, під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надаються для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов’язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідачем за зустрічним позовом штраф накладений спірним рішенням не сплачено, чим порушено вимоги законодавства про захист економічної конкуренції.

Оскільки Київським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України доведено порушення Підприємством з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” вимог п. 1 ст. 50, ч. 3 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", то позовні вимоги за зустрічним позовом про стягнення штрафу в розмірі 17000,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за первісним та зустрічними позовами покладаються на підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85, ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” (01032, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Комінтерну, буд. 14, літ. “А”, код ЄДРПОУ 306003572, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) до Державного бюджету України (на рахунок УДК у Шевченківському районі м. Києва, розрахунковий рахунок 31117106700011, МФО 820019, , код платежу –21081100, ідентифікаційний код одержувача 26077968)- 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. –штрафу.

Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” (01032, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Комінтерну, буд. 14, літ. “А”, код ЄДРПОУ 306003572, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) до Державного бюджету України 170 (сто сімдесят гривень) 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень) 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено: 10.05.2011 року