Постанова № 15153666, 27.04.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2011 р. Справа № 10/392-07

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Івакіна В.О., суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача Ломака Ю.М. (довіреність б/н від 01.01.2008 р.)

1-го відповідача не зявився

2-го відповідача ОСОБА_1 (довіреність № 609/05.01-09 від 25.03.2011 р.)

3-го відповідача - ОСОБА_1 (довіреність № 609/05.01-09 від 25.03.2011 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1283С/1-32) на рішення господарського суду Сумської області від 22.02.11 у справі № 10/392-07

за позовом Приватного підприємства "Алмаз", м. Суми

до 1. Приватного підприємства "Магнат", м. Суми

2. Сумської міської ради, м. Суми

3. Виконавчого комітету Сумської міської ради, м. Суми

про визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство „Алмаз, м.Суми звернулося до господарського суду Сумської області із позовними вимогами до відповідача про визнання права власності на будівлю зупинки громадського транспорту „ФАРИКА”Червоний текстильник” з міні - магазином, яка розташована на земельній ділянці площею 0,0084га, яка надана в оренду приватному підприємству „Алмаз.

Заявою від 16.08.2007р. позивач уточнив свої позовні вимоги і просив суд визнати за ним право власності на міні - магазин загальною площею 52,3 кв.м.,який розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0084га на зупинці громадського транспорту „Фабрика „Червоний текстильник” по вул. Харкіській в м.Суми та відповідає технічній характеристиці, що визначена в технічному паспорті від 07.08.2007р., що виданий Комунальним підприємством „Сумське міське бюро технічної інвентаризації”(а.с.29-31).

27.08.2007року позивач знову уточнив свої позовні вимоги та просив визнати за позивачем Приватним Підприємством „Алмаз”( м.Суми,вул Ковпака,85,к.16 ,код 31209075) право приватної власності на нерухоме майнобудівлю міні-магазину загальною площею 52,3к.м.,яка розташована на земельній ділянці загальною площею 0,0084га на зупинці громадського транспорту „Фабрика”Червоний текстильник” по вул.Харківській в м. Суми та відповідає технічним характеристикам ,визначеним в технічномупаспоті від 07,08,2007 року,що виданий Комунальним Підприємством „Сумське міське бюро техічної інвентаизації.

Рішенням господарського суду Сумської області від 27.08.2007р. позовні вимоги ПП”Алмаз” задоволено, визнано за ним право власності на нерухоме майно-будівлю міні-магазину загальною площею 52,3кв.м.,яка розташована на земельній ділянці площею 0.0084 га на зупинці громадського транспорту „Фабрика” Червоний текстильник” по вул.Харківскій в м.Суми, та відповідає технічним характеристикам, визначеним в технічному паспорті від 07.08.2007, що виданий комунальним підприємством „ Сумське бюро технічної інвентаризації .

Постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2009р. задоволено касаційну скаргу Сумської міської ради, скасовано рішення господарського суду Сумської області від 27.08.2007 р. у справі № 10/392-07, а справу направлено на новий розляд до господарського суду Сумської області.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.08.2009р. залучено до участі у справі другого відповідача - Сумську міську раду.

Постанова ВГСУ від 02.07.2009р. була оскаржена позивачем до Верхового Суду України, який ухвалою від 05.11.2009 року відмовив у порушені касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням господарського суду Сумської області від 22.12.2009р.у задоволенні позову відмовлено з тих підстав,що між ПП „Алмаз „( як замовником будівництва) та ПП „Магнат” ( підрядником) існує спір про вартісь робіт із спорудження спірного об”єкта, а не спір про право власності,при цьому,місцевий суд прийшов до висновку про те,що не зданий замовником підряднику та не прийнятий в експлутацію об”єкт будівництва згідно приписів ст.876 ЦК України слід вважати власністю підрядника(ПП„Магнат”).Судом також зроблено висновок,що об”єкт є самочинним будівництвом.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2010р. задовільнено касаційну скаргу ПП „Алмаз, рішення господарського суду Сумської області від 22.12.2009р. скасовано, справу направлено на новий розгляд.Скасовуючи рішення суду першої інстанції ,Вищий господарський суд зазначив , що для правильного вирішення спору суду слід встановити правовий статус спірного об”єкту, чи є даний об”єкт рухомим або нерухомим майном, а також чи є у позивача дозвіл на розміщення відповідного об”єкта.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.06.2010р. залучено до участі у справі виконавчий комітет Сумської міської ради , як співвідповідача.

21.07.2010р. позивач знову подав до суду уточнення своїх позовних вимог та просив: визнати за ним право приватної власноті на міні магазин загальною площею 52,3 кв.м.,який розташований на земельній ділянці загальною площею 0.0084га на зупинці громадського транспорту „Фабрика”Червоний текстильник” по вул.Харківській в м.Суми та відповідає технічній хахактеристиці,що визначена в технічному паспорті від 07.08.2007р.,що виданий КП ”Сумське бюро технічної інвентаризації.”При цьому позивач зазначив в даній заяві, що в попередніх уточненнях своїх позовних вимог він просив визнати за ним право власності на нерухоме майно будівлю міні-магазину.Тепер „позивач вважає,що зазначений міні магазин відноситься до категорії малих архітекурних форм,оскільки його забудова відбувалась у відповідності до паспорту розміщення та благоустрою малої архітектурної форми, погодженого 23.05.2006р.головним архітектором м.Суми” ( а.с. 84, т.2)( зазначений паспорт суду не представлено).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 21.07.2010року призначено судово-будівельну експертизу та направлено матеріали до Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.Професора Бокаріуса М.С.(м.Суми,вул.Кірова,27).На розгляд експертній установі було поставлено питання: чи можливо віднести міні-магазин на зупинці громадського транспорту в м. Суми за його технічними характеристиками до малих архітектурних форм.

16.12.2010р. зазначена експертна установа надіслала до господарського суду Сумської області Повідомлення про неможливість надання висновку,оскільки сторонами не представлено експерту витребувані ним матеріали, а саме паспорт прив”язки малої архітектурної форми, проектну чи технічну документацію на проведені ПП „Магнат” будівельні роботи,погодження відповідно до вимог ДБН А.2.2-1-2008”Інженерні вишукування для будівництва” проведення силами ПП „Магнат” вишукувальних робіт з метою встановлення розмірів фундаменту під даною спорудою. Крім того, відповідь на питання поставлене судом потребує юридичного висновку,надання якого не відноситься до компетенції судових експертів.

Рішенням господарського суду Сумської області від 22.02.2011р. в задоволенні позовних вимог відмовлено з тих підстав, що позивачем не надано до суду доказів, які підтверджують здійснення позивачем будівництва обєкту у встановленому чинним законодавством порядку, позивачем не подано доказів отримання дозволу на будівництво та розміщення обєкта нерухомого майна, тому будівництво здійснено без визначеної чинним законодавством відповідної документації для будівництва.

Позивач, ПП «Алмаз»з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що під час розгляду справи, господарським судом Сумської області не було належним чином встановлено чим саме є спірна споруда. Будівельно технічна експертиза, що призначена господарським судом Сумської області не була проведена, господарський суд Сумської області не виконав вимоги Вищого господарського суду України щодо дослідження правового статусу спірного майна. Суд першої інстанції під час нового розгляду даної справи не звернув увагу на позицію Вищого господарського суду України та за відсутності в повному обсязі досліджених обставин виніс рішення, яким відмовив в позові. Просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 22.02.2011 р. і прийняти нове, яким позов задовольнити.

ПП «Магнат»та Сумська міська рада відзиви на апеляційну скаргу позивача не надали.

Виконавчий комітет Сумської міської ради в запереченнях на апеляційну скаргу позивача зазначає, що суд обґрунтовано дійшов висновку про необхідність відмовити у позові, оскільки позивачем здійснено будівництво без дозволів на будівництво. Просить рішення господарського суду Сумської області від 22.02.2011 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

ПП «Магнат»в судове засідання не зявився, про причини неприбуття не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 2 а.с. 153).

Враховуючи, що 1-й відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за відсутності представника 1-го відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Між позивачем та першим відповідачем укладено договір підряду № 15-03С,згідно з яким перший відповідач зобов”яався виконати роботи по будівництву зупинки „Червоний текстильник” по вул.Харківській в м. Суми, а позивач в свою чергу прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.Факт виконання робіт та їх оплата підтверджуєься матеріалами справи, в тому числі актом приймання виконаних робіт за липень 2007 року, копією платіжного доручення № 1374 від 06.07.07.

Спірна будівля розташована на земельній ділянці площею 0,0084га, що належить територіальній громаді міста Суми, яку позивач отримав на підставі договору оренди ,укладеного ним із Сумською міською радою згідно з рішенням Сумської міської ради від 29 грудня 2005року № 1580-МР „Про вилучення, надання в оренду,продовження терміну користування земельними ділянками підприємствами,установами,організаціями і підприємцями та внесення змін до рішень Сумської міської ради”.

18.02.2006року Сумською міською радою та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки.За актом прийому передачі від18.02.2006р. об”єкт оренди передано від орендодавця орендарю.(а.с.13-15).

Договір укладено терміном до 29 грудня 2015року.Згідно п.2.1.договору, земельна ділянка надана в оренду для розміщення міні-магазину.

В пункті 4.2. договору сторони передбачили,що орендар має право за згодою орендодавця , визначеною в окремій угоді сторін,проводити поліпшення земельної ділянки, зводити тимчасові ( на термін оренди), виробничі та інші будівлі та споруди згідно з проектом, затвердженим та погодженим у встановленому порядку, закладати насадження без зміни цільового призначення.

Після виконання робіт, передбачених в договорі підряда, ПП”Магнат” повідомило позивача про їх готовність та надало для підписання довідку про вартість виконаних робіт на суму 102060грн. за формою № КБ-3, яка була підписана позивачем. Платіжним дорученням від 06.06.2007року № 1374 позивач оплатив вартість підрядних робіт в повній сумі.

Позивач вказував у позовній заяві, що відповідач-1 відмовлявся передати йому об”єкт будівництва мотивуючи свої дії неповною оплатою позивачем підрядних робіт та положеннями ст.876ЦК України, відповідно до якої власником об”єкта будівництва до його здачі замовникові є підрядник.

Відзивом від 16.08.2007року ПП”Магнат” пояснив суду , що дійсно не визнавав виконання позивачем своїх зобов”язань за договором підряду через технічну помилку і збій у програмі . На даний час помилка виправлена, підрядник одержав кошти за виконані роботи в повній сумі і тому ПП”Магнат” не має заперечень проти визнання права власності на збудований об”єкт за позивачем.

Позивачем було отримано в КП „Сумське міське бюро технічної інвентаризації” на нежитлове приміщення технічний паспорт від 07.08.2007р.Згідно оцінювальному акту №1 технічного паспорту до складу нежитлового приміщення на зупинці громадського транспорту”Фабрика”Червоний текстильник”, входить міні-магазин літ. „А”,наружною площею 59,9кв.м.,висотою 2 метра 95 сантиметрів, об”ємом 177куб.м. та ганок наружною площею 0,2,всього наружною площею 60,1кв.м.,фундамент і цоколь даної будівлі бетонний стрічковий.Загальна площа приміщення магазину 52.3кв.м.

На виконання постанови Вищого господарського суду України, суд першої інстанції для вирішення спору по суті і встановлення cтатусу зведеної позивачем будівлі зобов”язав КП”Сумське бюро технічної інвентаризації” надати пояснення стосовно того чи є нерухомим майном спірна будівля.

Відповідно до пояснень БТІ від 02.07.2010р.№232\юр., його інженером був обстежений об”єкт за адресою м.Суми, вул. Харківська на зупинці громадського транспорту „Фабрика „Червоний текстильник” та встановлено,що споруда має стрічковий бетонний фундамент, матеріал стін - металевий каркас з утепленням обшитий гіпсокартоном, міжповерхове перекриття металеве, підлога керамічна плитка, дах - металочерепиця, вікна та двері пластикові пакети, без опалення,сантехустаткування електрика.

БТІ також досліджено іінвентаризаційну справу позивача та встановлено,що позивачем було надано до справи договір оренди земельної ділянки від18.02.2006року;відсутня проектна документація, погоджена в установленому порядку, а також дозвіл на виконання будівельних робіт, акт вводу (готовності) об”єкту в експлуатацію .Зроблено висновок, що враховуючи відсутність в чинному законодавстві поняття міні-магазин та оскільки згідно договору оренди земельної ділянки орендар має право зводити лише тимчасові (на термін оренди) виробничі та інші будівлі і споруди, зведена споруда є тимчасовою .Поштова адреса цьому об”єкту не присвоювалася(а.с.76,т.2).

Разом із тим суд першої інстанції прийшов до висновку ,що дана споруда є самочинно зведеною нерухомістю,оскільки вона поставлена на фундамент.

Судова колегія вважає такий висновок непослідовним , адже суд першої інстанції обґрунтовано зазаначив в своєму рішенні , що головною ознакою малої архітектурної форми є її тимчасовість. Враховуючи технічні характеристики наведені КП „Сумське БТІ” в його поясненнях від 02.07.2010р,. перекриття, стіни будівлі є металевим каркасом ,обшиті гіпсокартоном, тобто не є капітальними , зазначена будівля є тимчасовою спорудою.

В судовому засіданні 19.04.2011р представник позивача пояснив, що не може уточнити на яке майно( рухоме чи нерухоме ) позивач просить визнати право власності,але, враховуючи пояснення БТІ від 02.07.2010 вважає, що зведений об,єкт є тимчасовою спорудою, разом із тим, на його думку, вимоги повинні звучати , як в уточненнях від 21.07.2010р., тобто без зазначення статусу споруди.

В зазначених уточненнях ( а.с.84,т.2) позивач вказує,що міні-магазин, на його думку, є малою архітектурною формою.

Судова колегія також враховує,що згідно п.4.2. договору оренди земельної ділянки від 18.02.2006р., укладеного між позивачем та Сумською міською радою, орендар мав право зводити тільки тимчасові споруди на термін оренди згідно з проектом , затвердженим та погодженим у встановленому порядку . Договір також передбачав, що всі поліпшення орендар буде здійснювати за згодою орендодавця на підставі окремо укладеної угоди.

Позивач не виконав даних умов договору та збудував прибудову до зупинки без проекту, погодженого та затвердженого в установленому порядку.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 р. № 198 „ Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць,залізничних переїздів, правил користування ними та охорони”, мала архітектурна форма для провадження підприємницької діяльності це невелика ( площею до тридцяти метрів ) споруда торговельно-побутового призначення, яка виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без спорудження фундаменту.

Як встановлено вище, позивач встановив металеві конструкції на бетонний стрічковий фундамент, площа споруди 52,3 кв.м.

Рішенням Сумської міської ради від 06.03.2007р.№429-МР затверджено Правила розміщення і утримання малих архітектурних форм на території м.Суми.Відповідно до п.5.9. даних Правил Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, на підставі наданих документів протягом п”яти робочих днів видає дозвіл на розміщення малої архітектурної форми, Лише після отримання дозволу управління архітектури та містобудування і оформлення паспорту малої Архітектурної форми, позивач мав право розпочати встановлення малої Архітектурної форми на термін, визначений дозволом управління архітектури і містобудування.

Ухвалами від 07.06.2010 р., 22.06.2010 р., 07.07.2010 р., 25.01.2011 р., 08.02.2011 р. суд першої інстанції витребував у позивача матеріали на підтвердження його позовних вимог, але позивачем не виконано вимоги суду, докази, в тому числі наявності дозволу органу містобудування та архітектури на розміщення малої архітектурної форми ( за встановленою формою) надано не було, про що зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

В поясненнях від 08.02.2011р.( а.с. 116 ,т.2) та запереченнях проти апеляційної скарги від 18.04.2011р. № 333/07-02/05 третій відповідач - виконавчий комітет Сумської міської ради зазначав, що в порушеня ст.33 ГПК України позивачем не було додано до справи жодних доказів в обгрунтування позовних вимог , зокрема щодо наявності порушеного права позивача.Третій відповідач, посилаючись на висновки КП СМБТІ та пункт 2.10 Наказу Міністерства юстиції України”Про затвердження Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на яке підлягає державній реєстрації”, вважає, що самовільно збудована позивачем споруда є тимчасовою спорудою, малою архітектурною формою, виготовленою із полегшених конструкцій, незважачи на певні невідповідності у площі.

Судова колегія погоджується із доводами третього відповідача.

Отже позивач звів споруду із металевих конструкцій із порушеннями умов договору, Постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.1994р.№ 198 , та п.5.9. Правил розміщення і утримання малих архітектурних форм на території м. Сум,затверджених рішенням Сумської міської ради від 06.03.2007р. №429-МР.

Згідно п. 1.6.Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно( далі Тимчасове положення), затвердженого наказом Міністерства юстиції Украни від 07.02.02.№7/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції 18.02.02.за № 157/6445, реєстрації підлягають права власності тільки на об”єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації.

Не підлягають державній реєстрації тимчасові споруди.

Отже позовні вимоги про визнання права власності на тимчасову споруду не мають правового обгрунтування.

Відповідно до ст.ст. 1;2; ГПК України особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав.

Представник другого та третього відповідачів в судовому засіданні 19.04.2011р. пояснив, що Сумська міська рада та її вконавчий комітет не оспорюють прав позивача на МАФ, будь-яким чином його права та інтереси не порушували, позивач не звертався до міської ради або до її виконавчого комітету із заявами щодо спірної споруди. Дані доводи позивачем не спростовувалися.

Будь яких доводів про порушення його прав на МАФ позивачем не наведено та відповідних доказів не представлено.

Отже за даних обставин також відсутні підстави визнання права власності на тимчасову споруду.

Доводи скаржника за апеляційною скаргою, що суд першої інстанції так і не встановив чим саме є спірна споруда є необгрунтованими , окільки місцевий суд прийшов до висновку, що зведена споруда є самовільно зведеним нерухомим майном.

Судова колегія враховує, що суд першої інстанції дав аналіз правового статусу споруди позивача, як тимчасової споруди та як нерухомого майна та прийшов до висновку про необгрунтованість вимог позивача, оскільки ним не надано до суду доказів, які підтверджують здійснення будівництва об”єкту у встановленному чинним законодавством прядку , не надано доказів отримання дозволу на будівництво та розміщення об”єкта нерухомого майна, тому будівництво здійснено без відповідної документації для будівництва. Суд першої інстанції також в своєму рішенні вказав, що докази про отримання позивачем дозволу на розміщення малої архітектурної форми в матеріалах справи відсутні, а також встановлено, що позивач згідно договору оренди земельної ділянки мав право зводити лише тимчасові, на термін дії договору оренди, споруди, в порядку встановленому договором та законом.

За таких обставин судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки ним досліджено в повній мірі всі обставини, що мають значення для справи та зазначає , що позивач навіть на день розгляду справи в апеляційній інстанції не сформулював певно свої вимоги та не побажав в прохальній частині своїх вимог вказати статус об”єкту, на який він намагається визнати право власності.

Таким чином, господарським судом першої інстанції правомірно відмовив в задоволені позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Сумської області.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що на рішення господарського суду Сумської області від 22.02.11 у справі № 10/392-07 прийняте при належному зясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в звязку з чим, апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Сумської області від 22.02.2011 р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 22.02.11 у справі № 10/392-07 залишити без змін

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Медуниця О.Є.

Повний текст постанови по справі № 10/392-07 підписано 26.04.2011 р.