Постанова № 15153663, 27.04.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2011 р. Справа № 25/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Бабакова Л.М.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Максименко

відповідача - не з'явився.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1355П/3-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 24.02.2011 р. по справі № 25/12

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод», м. Кременчук, Полтавської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об’єднання «Хортиця», м. Кременчук, Полтавської області

про стягнення 134736,96 грн. штрафних санкцій –

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Відкрите акціонерне товариство «Кременчуцький сталеливарний завод», м. Кременчук звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою в якій, з урахуванням уточнень, просив суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об’єднання «Хортиця», м. Кременчук 134736,96 грн. штрафних санкцій, з посиланням на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання за укладеним між сторонами договором підряду № 40-15-25 від 19 серпня 2010 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 24.02.2011 р. по справі № 25/12 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване з посиланням на недоведеність позивачем факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань, а так само того, що таке виконання сталося не з вини позивача і т. ін..

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення безпідставно проігнорував його доводи стосовно неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо виконання робіт за договором підряду № 40-15-25 від 19 серпня 2010 року, хоча зазначений факт, на думку позивача, підтверджується залученими до матеріалів справи документами і т. ін..

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, відзиву чи пояснення по скарзі не надав, про причини неприбуття представника не повідомив.

Враховуючи факт належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача, за наявними в даній справі документами та матеріалами. Неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 19 серпня 2010 року між ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (Замовник), та ТОВ "Виробниче об'єднання "Хортиця" (Підрядник) укладено договір підряду №40-15-25.

Згідно з п.1.1 договору:

«Підрядник зобов'язується:

- здійснити своїми силами і засобами роботи з влаштування безпильної підлоги на дільниці зі станками з ЧПУ в цеху металургійного оснащення ВАТ “КСЗ”, і здати Замовнику у встановлений термін, визначений договором, об'єкт у відповідності до кошторисної документації;

Замовник зобов'язується:

- передати Підряднику у встановленому договором порядку затверджену кошторисну документацію, необхідну для виконання робіт з облаштування безпильної підлоги,

- прийняти від підрядника згідно з актом виконаних робіт об'єкт та оплатити виконані роботи, згідно з умовами договору.

Роботи повинні бути виконані у відповідності до технічного завдання та відповідати ГОСТУ, ДСТУ, сертифікатам, технічним паспортам та іншим документам, що засвідчують їх якість».

Згідно з п. 2.1. договору ціна робіт, доручених до виконання позивачу, встановлюється в кошторисній документації, що є невід'ємною частиною договору, і складає 100130,40 грн., в тому числі ПДВ 16688,40 грн. Відповідач повинен був здійснювати попередню оплату позивачу для придбання матеріалів у сумі 64992,00 грн., в тому числі ПДВ –10832,00 грн., що складає 100% вартості матеріалу.

У відповідності до п. 2.4. договору остаточна оплата відповідачем ціни виконаних позивачем робіт здійснюється на підставі рахунків, актів виконаних робіт форми КБ-3, КБ-2 підписаних відповідачем, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача з відстрочкою платежу 5 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи в порядку та на умовах укладеного між позивачем та відповідачем договору № 40-15-25 від 19 серпня 2010 року, ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" затвердив кошторис №1-02-6-1-1-564/10, відомість ресурсів № 1-02-6-1-1, надав технічне завдання від 20.08.2010 року, перерахував попередню оплату в сумі 64992,00 грн. (платіжне доручення в матеріалах справи) та згідно з Актом допуску від 31.08.2010 року виділив відповідачу обмежену координатами дільницю для виконання робіт з влаштування безпильної підлоги.

Згідно з п. 4.1 договору роботи повинні бути виконані в термін 20 робочих днів з дати оплати Позивачем вартості матеріалів.

Отже, як вказує позивач, відповідач повинен був розпочати виконання робіт 01 вересня 2010 р. та закінчити їх на підставі пункту 4.1 договору у термін 20 робочих днів, тобто здати їх до 27 вересня 2010 р.

Але, як стверджує позивач і не заперечується відповідачем роботи не були виконані відповідачем у встановлений термін.

Як вказує позивач, відповідачеві був направлений лист №40-15/2-361 від 14.10.2010 року з проханням направити компетентного представника для складання та підписання акту огляду виконаних робіт за договором підряду №40-15-25 від 19.08.2010 року.

Як зазначає позивач для складання та підписання акту прибув директор ТОВ "ВО "Хортиця", але, після складання акту відповідач відмовився від його підписання. Відомості про відмову відповідача від підписання акту були занесені до акту № 61 від 15.10.2010 р., який підписали члени комісії та уповноважений представник спільноти.

Комісія, за участю представника громадськості дійшла висновку, що роботи не відповідають умовам договору, кошторису та будівельним нормам.

Акт був направлений відповідачеві для підписання супровідним листом №40-15/2-364 від 21.10.2010 року, але як зазначає позивач, відповідь на нього від відповідача так і не надійшла.

Недоліки, визначені в акті № 61 від 15.10.2010 року, щодо неякісного виконання робіт по влаштуванню безпильної підлоги на ділянці за станками ЧПУ в ЦМО, відповідачем усунуті не були.

В зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору підряду, позивач направив відповідачу повідомлення про розірвання договору № 40-21/263 від 13.10.2010 року.

Загальний термін прострочення виконання робіт відповідачем, на думку позивача, складає 16 днів.

Розділом 10 договору підряду №40-15-25 від 19 серпня 2010 року передбачено відповідальність відповідача за порушення своїх зобов’язань за даним договором.

Таким чином, на підставі зазначеного розділу позивач при зверненні до господарського суду просив стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 134736,96 грн., а саме:

1602,08 грн. –неустойка згідно з п. 10.2 договору;

20006,08 грн. –штраф згідно з п. 10.3 договору;

12998,40 грн. –штраф згідно з п. 10.4 договору;

100130,40 грн. –штраф згідно з п. 10.5 договору;

Відповідач свою вину в порушенні зобов’язань за договором підряду № 40-15-25 від 19 серпня 2010 року заперечує.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що вина відповідача в порушенні зобов’язань за договором № 40-15-25 від 19 серпня 2010 року відсутня, і зазначена обставина унеможливлює застосування до відповідача штрафних санкцій за таке порушення.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в зв’язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог—відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарський суд зазначаючи про недоведеність позивачем факту порушення відповідачем своїх зобовязань за договором підряду № 40-15-25 від 19 серпня 2010 року безпідставно проігнорував той факт що зазначені обставини підтверджуються іншим рішенням господарського суду Полтавської області від 14.02.2011 р. по справі № 14/245 за позовом відповідача по даній справі до позивача по даній справі про стягнення заборгованості за вищезазначеним договором підряду.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, факти, встановлені рішенням господарського суду Полтавської області від 14.02.2011 р. по справі № 14/245 мають преюдиційне значення для даної справи, а тому не потребують доведенню.

Зазначеним рішенням зокрема встанволено, що на порушення п.3.1. п.4.1.- п.4.5. Договору ТОВ «Виробниче об’єднання «Хортиця», м. Кременчук не виконало у встановлений строк у повному обсязі взятих на себе зобов'язань за договором і не пред’явило об’єкт (результат) робіт у встановлений строк ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод», м. Кременчук. отримавши від останнього попередню оплату в сумі 64 992,00 грн.; певні роботи ТОВ «Виробниче об’єднання «Хортиця», м. Кременчук виконувало не якісно і письмово не повідомило ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод», м. Кременчук про здачу виконаних робіт, чим порушило приписи статей 837 –847 ЦК України, без укладення додаткової угоди, щодо збільшення кошторису.

Крім того, зазначені обставини також підтверджуються актом № 61 від 15.10.2010 року, від підписання якого директор підприємства відповідача відмовився.

Безпідставними судова колегія вважає посилання суду першої інстанції на те, що саме з вини позивача працівники відповідача не були допущені до об’єкту для своєчасного виконання робіт, що нібито вбачається з акту-допуску, відповідно до якого відповідача було допущено до виконання робіт лише 31.08.2010 р. на період з 31.08.2010 р. по 27.09.2010 р., оскільки даний акт лише засвідчує факт отримання відповідачем будівельного майданчику на якому він був зобов’язаний виконати відповідні роботи, при цьому відповідач не надав суд жодного доказу того, що цей майданчик він не міг отримати раніше, а так само те, що зазначені обставини мали місце саме з вини позивача.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що відповідач після того як приступив до виконання робіт виконував їх неякісно, та на відповідні вимоги позивача за претензією № 40-21/261 від 12.10.2010 р. про усунення недоліків належним чином не відреагував, та більше того, надав відповідь від 21.10.2010 р., в якій зазначив, що роботи в повній мірі відповідають вимогам, які до них пред’являються.

Зазначені обставини також безпідставно залишилися поза увагою суду першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.

Посилання суду на надсилання директором ТОВ „ВО Хортиця” службової записки до головного інженера позивача Бірюліна Л. М. від 27.08.2010 р. в якій йдеться про ускладнення робіт з вини позивача, судова колегія вважає безпідставними, оскільки по-перше при цьому суд проігнорував той факт, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів надсилання такого листа. (Посилання на журнал реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції ТОВ „ВО Хортиця” є безпідставними, оскільки вони, без відповідних поштових документів не доводять факту надсилання в розумінні ст. 34 ГПК України). І по-друге, сам факт наявності відповідних ускладнень, в т.ч. виявлення фрагментів штирів арматури і відходи обрізків труб, протікання води під час дощу, тощо відповідачем в розумінні ст.. 32-34 ГПК України також належним чином не доведений.

Відповідно до ст. 32 обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В рішені господарського суду Полтавської області від 14.02.2011 р. по справі № 14/245 встановлено факт звернення директора ТОВ „ВО Хортиця” з службовою запискою від 22.09.2010 р. до головного інженера позивача про необхідність додаткової закупівлі 400 літрів матеріалів АНКОПЛАСТ 2011 по ціні 114,75 грн. за літр.

Проте відповідних дій щодо укладення додаткових угод, на виконання п. 2.3 договору, відповідно до якого зміна ціни з виконання ремонтних робіт оформляється сторонами додатковою угодою, відповідач не вживав.

Відповідно до вимог ст.ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки недоліки визначені в Акті №61 від 15.10.2010 року, щодо неякосного виконання робіт по влаштуванню безпильної підлоги на ділянці за станками ЧПУ в ЦМО, відповідачем усунуті не були, доводи позивача про те, що відповідач порушив свої зобов’язання за договором № 40-15-25 від 19 серпня 2010 року є правомірними, обґрунтованими та такими, що також підтверджуються рішенням господарського суду Полтавської області від 14.02.2011 р. по справі № 14/245 факти встановлені за яким, з урахуванням вимог ст. 35 ГПК України, мають преюдиційне значення для даної справи, а тому не потребують доведенню.

З урахуванням викладеного, прийняте по даній справі рішення про відмову в задоволенні позову підлягає скасуванню, з прийняттям судом апеляційної інстанції нового рішення про часткове задоволення позову.

П. 1, 3 ст. 652 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

П. 4 ст. 849 ЦК України передбачено, що Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції можуть застосовуються у розмірі, визначеному умовами договору. При цьому їх розмір може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 2.1. договору ціна робіт, доручених до виконання позивачу, встановлюється в кошторисній документації, що є невід'ємною частиною договору, і складає 100130,40 грн., в тому числі ПДВ 16688,40 грн.

Згідно з пунктом 10.2 договору підряду № 40-15-25 від 19 серпня 2010 року, відповідач за порушення строків виконання робіт встановлених п. 4.1 договору, сплачує позивачу неустойку в розмірі 0,1% від вартості невиконаних робіт за кожен день.

За прострочення виконання робіт понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% від вартості невиконаних робіт

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3204,16 грн. неустойки відповідно до ч. 1 п. 10.2 договору. В іншій частині позову про стягнення неустойки відповідно до ч. 1 п. 10.2 договору слід відмовити, оскільки позивачем вона безпідставно нарахована також за кожен день прострочення вже після відмови від договору.

Штраф на підставі ч. 2 п. 10.2 договору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 7009.12 грн.

Згідно з пунктом 10.3 договору підряду № 40-15-25 від 19 серпня 2010 року, при неякісному виконанні окремих робіт підрядник виплачує замовнику штраф у розмірі 20 % договірної ціни вартості виконаних неякісно робіт з дотриманням термінів по їхнього усунення.

На підставі вказаного пункту договору з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 20026,08 грн. штрафу.

Згідно з пунктом 10.4 договору підряду № 40-15-25 від 19 серпня 2010 року, підрядник сплачує на користь замовника 20% річних за весь час користування чужими коштами нарахованих на суму попередньої оплати і обчислених з дня, зазначеного в п.4.1 договору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позов в частині стягнення санкцій на підставі п. 10.4 договору підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 4629,57 грн. річних (за період з моменту перерахування передоплати до моменту звернення до суду), оскільки позивач безпідставно нарахував на суму попередньої оплати штраф в розмірі 20% від суми передоплати, тоді як даним пунктом договору передбачено нарахування не штрафу, а 20% річних на суму попередньої оплати.

Згідно з пунктом 10.5 договору підряду № 40-15-25 від 19 серпня 2010 року за відмову від усунення дефектів протягом гарантійного терміну підрядник виплачує замовнику штраф у розмірі 100% від вартості робіт з усунення дефектів, передбачених в п.7.2.

Позовні вимоги в частині стягнення 100130,40 грн. штрафу нарахованого на підставі п. 10.5 договору не підлягають задоволенню, оскільки його нарахування передбачено за відмову відповідача від усунення дефектів протягом гарантійного терміну, тоді як в даному випадку роботи відповідачем не здавалися позивачу в порядку, визначеному договором та законом. Зокрема законом, ст.. 859 ЦК України передбачено можливість надання гарантії на все, що становить результат роботи. Тобто, оскільки роботи відповідачем не здавалися, в даному випадку відсутні підстави вважати наявними у відповідача гарантійні зобов’язання щодо цих робіт, а зазначене унеможливлює покладення на відповідача відповідальності за порушення своїх гарантійних зобов’язань.

Крім того, відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 311,95 грн. держмита, 155,97 грн. держмита по скарзі та 47,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 24.02.2011 р. по справі № 25/12 скасувати, та прийняти нове, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об’єднання «Хортиця», (адреса: Полтавська область, м. Кременчук, пров. А. Гайдара, 7/10; код. ЄДРПОУ 30405670) на користь Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод», (адреса: Полтавська область, м. Кременчук, вул. І. Приходько, 141; код ЄДРПОУ 05756783) 3204,16 грн. грн. неустойки, 7009.12 грн. штрафу за прострочення виконання робіт, 20026,08 грн. штрафу по якості, 4629,57 грн. річних, 311,95 грн. держмита, 155,97 грн. держмита по скарзі та 47,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ доручити видати господарському суду Полтавської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Суддя Пушай В.І.

Суддя Бабакова Л.М.