Постанова № 15153660, 27.04.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2011 р. Справа № 5023/608/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В.,

суддя Білоусова Я.О.,

суддя Лакіза В.В.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, за довіреністю №01-62юр/160 від 10.01.2011 року;

відповідача Вакуленко В.М. гол. лікар (керівник), ОСОБА_2, за довіреністю №22 від 11.01.2011 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№1254Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2011 року у справі №5023/608/11,

за позовом Акціонерної компанії «Харківобленерго», м. Харків,

до Комунальної установи охорони здоровя Міської клінічної багатопрофільної лікарні №25, м. Харків,

про стягнення 1919,68 грн.,

встановила:

Позивач, АК «Харківобленерго», у січні 2011 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою (а.с.3-5) про стягнення з відповідача, Комунальної установи охорони здоровя Міської клінічної багатопрофільної лікарні №25, суми заборгованості за період з грудня 2009 р. по травень 2010 р.(включно), за договором про постачання електричної енергії від 07.06.2005 року за № 1-2344с у розмірі 1919,68 грн., з яких: пеня 1202,80 грн., індекс інфляції 541,18 грн., 3 % річних 175,70 грн., з покладенням на відповідача судових витрат.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Лаврова Л.С.) від 28.02.2011р. у справі № 5023/608/11 (а.с.72-73) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунальної установи охорони здоровя Міської клінічної багатопрофільної лікарні № 25 на користь АК «Харківобленерго»нарахування по пені 360,84 грн., 3 % річних 175,70 грн., індекс інфляції 541,18 грн., держмита у сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. В частині стягнення пені у розмірі 841,96 грн. відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу (а.с.82), в якій просить рішення скасувати повністю і постановити нове рішення, яким повністю відмовити в позові. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, та порушив норми матеріального права. На думку апелянта, це підтверджується матеріалами справи, з яких видно, що позов предявлено про стягнення лише пені, 3 % річних, індексу інфляції, а не суми заборгованості за отриману електроенергію. Затримка оплати за електроенергію була спричинена несвоєчасним надходженням грошових коштів з державного бюджету. Враховуючи те, що лікарня є бюджетною установою, оплату за надані послуги може здійснювати лише за наявності фінансування з державного бюджету. Відповідач вважає, що вина лікарні в несвоєчасній оплаті за електроенергію не встановлена, тому суд першої інстанції мав правові підстави повністю відмовити в позові.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу та просить рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2011 р. у даній справі скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у позові.

Позивач вимоги ухвали апеляційного суду від 21.03.2011 р. про надання відзиву на апеляційну скаргу відповідача не виконав. Присутній у судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2011 р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Зокрема, стверджує, що відповідачем порушені строки оплати поставленої йому електроенергії, у звязку з чим, відповідно до положень чинного законодавства та умов договору йому й були нараховані та заявлені до стягнення відповідні суми інфляційних, річних та пені. Представник позивача просить звернути увагу суду апеляційної інстанції, що судом першої інстанції за клопотанням відповідача зменшено заявлений до стягнення розмір пені на 70%, та позивач з відповідним зменшенням погодився і рішення суду в цій частині не оскаржував.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, 07 червня 2005 року між АК «Харківобленерго»та Комунальною установою охорони здоровя Міською клінічною багатопрофільною лікарнею № 25 був укладений договір (а.с.28-33а) про постачання електричної енергії № 1-2344.

В силу вимог Закону України «Про електроенергетику»від 08.06.2000 року №1812-ІП (зі змінами та доповненнями від 23.06.2005 року № 2711-IV) та «Правил користування електричною енергією»затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. №28 (зі змінами та доповненнями від 11.12.2003 року № 10305, від 17.10.2005 року №910 та 22.11.2006 р. №1497), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Згідно п. 2.1.2 договору, постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням розділів 6, 7 договору.

Споживач відповідно до п. 2.2.5 договору, зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатка № 2 «Порядок розрахунків».

Відповідно до п.1 додатку №2 до договору (а.с.35-36) розрахунковий період встановлено споживачу з 1-го числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач свої зобовязання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору в період з грудня 2009 р. по травень 2010 р. (включно) поставив відповідачеві електроенергію, що підтверджується доданими до матеріалів справи звітами споживача про використану електричну енергію. Але відповідач не виконав належним чином договірні зобовязання, не сплатив у визначені строки вартість спожитої електроенергії.

З урахуванням вищенаведеного та положень ст. ст. 526, 530, 610, 629 ЦК України, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо того, що відповідач є таким, що порушив свої договірні зобовязання.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідач факт порушення передбачених договором строків оплати не заперечує, але зазначає, що таке порушення сталося внаслідок несвоєчасного бюджетного фінансування.

Як вбачається із матеріалів справи, у позовній заяві позивачем заявлено до стягнення у звязку з несвоєчасними розрахунками відповідача за договором індекс інфляції за період з січня 2009 р. по квітень 2010 р. (включно), 3 % річних за весь час прострочення зобовязання та пеню з грудня 2009 року по травень 2010 року, оскільки сума основного боргу погашена до подання позову у повному обсязі, що підтверджується довідкою про надходження фінансування для оплати електроенергії №63.1 від 09.02.11 (а.с.58) та копій платіжних документів №U2977130 від 17.12.2009, №U3007132 від 22.12.2009, №U95352 від 27.01.2010, №U124239 від 28.01.2010, №U320269 від 22.02.2010, №U578390 від 24.03.2010, №U806409 від 19.04.2010, №U929377 від 29.04.2010 (а.с.66-68).

Отже, позовні вимоги стосуються лише відповідних нарахувань за період прострочки оплати.

Відповідно п. 4.2.1 та п. 6 додатку №2 до договору у разі несвоєчасної оплати нарахувань обумовлених договором, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, 3% річних та індексу інфляції.

Перевіркою наданих позивачем розрахунків стягуваних сум встановлено їх відповідність як фактичним обставинам справи, так і положенням чинного законодавства.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за клопотанням відповідача про зменшення розміру пені в звязку із складним фінансовим становищем та недостатнім бюджетним фінансуванням та з урахуванням приписів ст. 83 ч. 3 ГПК України судом першої інстанції було зменшено заявлену до стягнення пеню на 70% та з відповідача на користь позивача стягнуто лише 360,84 грн. пені, що складає 30% від заявленої до стягнення.

Як вбачається із апеляційної скарги відповідача, він просить скасувати рішення суду першої інстанції та повність відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на відсутність вини у порушенні строків оплати. При цьому, у апеляційній скарзі зазначає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції ним заявлялося клопотання про зменшення всієї суми позову до 10%, та, разом з тим, стверджує, що у суду були всі підстави повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з такими твердженнями відповідача, вважає їх безпідставними та такими, що не узгоджуються з приписами чинного законодавства, зважаючи на наступне.

Інфляційні втрати та відсотки річних, право на стягнення яких передбачено ст. 625 ЦК України та які стягнуті оскаржуваним рішенням, за своєю правовою природою не є штрафними санкціями в розумінні ст. ст. 216, 230 ГК України та відповідних статей ЦК України, а є компенсацією від знецінення грошових коштів, а відтак, у суду відсутні законодавчо передбачені підстави для звільнення відповідача від оплати вказаних сум.

Що ж стосується заявлених до стягнення сум пені у розмірі 1202,80 грн., як вбачається із матеріалів справи та встановлено вище, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення задоволено клопотання відповідача про зменшення пені та з відповідача на користь позивача стягнуто лише 360,84 грн. пені, що складає 30% від заявленої суми.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за приписами п. 3 ст. 83 ГПК України, зменшення заявленої до стягнення пені є правом суду та таке право і було використано судом першої інстанції виходячи з усіх фактичних обставин справи.

Таким чином, на думу колегії суддів, висновки, викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2011 року у справі № 5023/608/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу Комунальної установи охорони здоровя Міської клінічної багатопрофільної лікарні № 25 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2011 року у справі №5023/608/11 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Лакіза В.В.

Повний текст постанови складено 21 квітня 2011 року.